Справа № 154/1840/18 Головуючий у 1 інстанції: Каліщук А. А.
Провадження № 22-ц/802/795/24 Доповідач: Здрилюк О. І.
12 вересня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О. І.,
суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
секретар судового засідання Ганжа М. І.,
з участю державного виконавця Авраменко Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення та бездіяльність державного виконавця Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Авраменко Надії Василівни, за апеляційною скаргою Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06 червня 2024 року та додаткове рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 15 липня 2024 року,
20 вересня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , подав засобами поштового зв'язку скаргу на дії, бездіяльність та рішення державного виконавця, яку мотивує тим, що в провадженні державного виконавця ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Авраменко Н. В. перебуває виконавче провадження № 57117631 про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на неповнолітніх дітей.
Постановою державного виконавця від 03.09.2018 було відкрито виконавче провадження № 57117631 з примусового виконання виконавчого листа № 154/1840/18 від 10.08.2018 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі по 1 500 грн на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05.07.2018 і до досягнення дітьми повноліття.
04.09.2023 листом від 01.09.2023 надійшов розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період з січня 2020 року по липень 2023 року, постанова про стягнення виконавчого збору, постанова про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, постанова про накладення штрафу.
Згідно наданого розрахунку, станом на липень 2023 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня.
Із листа від 28.08.2023 начальника Володимирського ВДВС у Володимирському районі встановлено, що за ОСОБА_1 рахується несплачений виконавчий збір у розмірі 15 791,92 грн.
Після погашення ОСОБА_1 боргу зі сплати аліментів у повному обсязі, постановою державного виконавця від 22.08.2023 на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 78 859,62 грн, що становить 50% боргу.
Постановою державного виконавця від 22.08.2023 з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 15 791,92 грн.
Вважає протиправними постанови про стягнення штрафу та виконавчого збору з огляду на таке.
Матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що до погашення боргу зі сплати аліментів, штраф за несплату аліментів на боржника не накладався.
На день винесення постанови про накладення штрафу заборгованість зі сплати аліментів була відсутня, а тому у виконавця не було підстав для накладення штрафу.
Також оскаржувана постанова містить інформацію про те, що сума боргу станом на 01.04.2023 становила 157 919, 24 грн, що не відповідає розрахунку від 01.09.2023.
У розрахунку від 01.09.2023 не враховано, що в період з 20.05.2022 по 22.03.2023 ОСОБА_1 на утримання молодшого сина сплатив 85 425,03 грн, а тому сума боргу станом на 01.04.2023 не відповідає фактичним обставинам справи.
Крім того, ОСОБА_4 письмово повідомила начальника Володимирського ВДВС у Володимирському районі про добровільну компенсацію боржником розміру штрафних санкцій та відсутність у неї претензій до боржника, а тому відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 штрафу.
Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є наявність факту погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному розмірі.
Однак в оскаржуваній постанові про стягнення виконавчого збору факт погашення заборгованості зі сплати аліментів не зазначений. Вказано, що станом на 01.04.2023 борг зі сплати аліментів становить 157 919,24 грн, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки не було враховано сплату аліментів в період з 20.05.2022 по 22.03.2023.
За таких обставин, вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору від 22.08.2023 є протиправною та підлягає скасуванню.
Також державний виконавець допускає бездіяльність, не проводячи перерахунку заборгованості із наведених ним підстав та не надає йому належним чином оформлений розрахунок заборгованості зі сплати аліментів.
Ураховуючи наведене, просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 22.08.2023 про стягнення штрафу у ВП № 57117631;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 22.08.2023 про стягнення виконавчого збору у ВП № 57117631;
- визнати протиправним та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 01.09.2023;
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця ОСОБА_7 щодо не надання належним чином оформленого розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у ВП № 57117631 із врахуванням здійснення ОСОБА_1 всіх аліментних платежів та за весь період стягнення аліментів;
- зобов'язати державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів у ВП № 57117631 з урахуванням здійснення ним аліментних платежів в сумі 85 425,03 грн за період з 20.05.2022 по 22.03.2023;
- зобов'язати державного виконавця надати розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів у ВП № 57117631, починаючи з 03.09.2018;
- стягнути понесені судові витрати.
Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06 червня 2024 року cкаргу задоволено частково.
Визнано неправомірними та скасовано постанову від 22.08.2023 про стягнення штрафу у ВП № 57117631 та постанову від 22.08.2023 про стягнення виконавчого збору у ВП № 57117631.
У решті вимог скарги - відмовлено.
Додатковим рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 15 липня 2024 року стягнуто з Володимирського ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 6 793 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі Володимирський ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ці судові рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 від імені заявника ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні державний виконавець апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав та просить її задовольнити. Скасувати ухвалу суду в частині задоволення вимог скарги ОСОБА_1 і ухвалити у цій частині нове судове рішення - про відмову у задоволенні скарги, а також скасувати додаткове рішення суду і в задоволенні заяви відмовити.
Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з'явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши державного виконавця, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судових рішень, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.
Судом встановлено, що на виконанні у Володимирському ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі постанови державного виконавця від 03.09.2019 про відкриття виконавчого провадження № 57117631, перебуває виданий 10.08.2018 Володимир-Волинським міським судом Волинської області виконавчий лист № 154/1840/18 по примусовому виконанню рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі по 1 500 грн на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05.07.2018 і до досягнення дітьми повноліття.
У виконавчому провадженні № 57117631 державним виконавцем Авраменко Н. В. винесено постанову від 22.08.2023 про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 у розмірі 78 959,62 грн та його стягнення на користь стягувачки ОСОБА_4 .. Накладено штраф у розмірі 50% від боргу станом на 01.04.2023, розмір якого становить 157 919,24 грн (а.с.31).
Також у виконавчому провадженні № 57117631 державним виконавцем Авраменко Н. В. винесено постанову від 22.08.2023 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 15 791,92 грн (а.с.30).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).
Ухвала суду від 06.06.2024 оскаржується лише в частині задоволених вимог скарги ОСОБА_1 , а тому і переглядається апеляційним судом лише у цій частині.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частин 1, 3 та 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01.09.2023 встановлено, що станом на 01.08.2023 борг у ОСОБА_1 зі сплати аліментів відсутній (а.с.32).
Таким чином, станом на 22.08.2023 - дату винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу, у ОСОБА_1 не було наявної заборгованості зі сплати аліментів.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зазначена постанова є протиправною, яку необхідно скасувати.
Доводи апеляційної скарги в цій частині спростовуються наведеними обставинами справи і ухвала суду в цій частині не підлягає до скасування.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору є самостійними виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Таким чином, законом чітко визначена юрисдикційна приналежність розгляду справ у випадку оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, тобто така категорія спорів віднесена до юрисдикції адміністративних судів.
Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 06 червня 2018 року (№12-93гс18) та від 12 вересня 2018 року(№12-213гс18).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2018 року (№12-213гс18).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки суд першої інстанції при розгляді справи у порядку цивільного судочинства на наведені вище норми закону уваги не звернув, то з урахуванням вимог ч. 1 ст. 377 ЦПК України це є підставою для скасування ухвали суду і закриття провадження у справі.
Після постановлення судом першої інстанції ухвали від 06.06.2024 про часткове задоволення скарги, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , надіслав до суду засобами поштового зв'язку заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду якої судом першої інстанції ухвалено додаткове рішення від 15.07.2024, яким стягнуто з Володимирського ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 6 793 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Порядок розгляду поданої ОСОБА_1 скарги на дії, бездіяльність і рішення державного виконавця визначено у розділі VII ЦПК України.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч. 1 ст. 451 ЦПК України).
Ухвалення додаткового рішення суду передбачено статтею 270 ЦПК України і може бути ухвалено лише після закінчення розгляду справи ухваленням рішення суду.
Розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги урегульовано у статті 452 ЦПК України.
Так, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Ураховуючи визначений Цивільним процесуальним кодексом України особливий порядок розгляду скарг, такі вимоги щодо розподілу судових витрат мали бути заявлені відразу у поданій скарзі, а тому вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України у цьому випадку не застосовуються, оскільки стосуються вирішення справ у позовному провадженні.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 , ухвалення додаткового рішення суду про стягнення витрат на професійну правничу допомогу зроблені з порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування додаткового рішення суду і залишення заяви без розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити частково.
Ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06 червня 2024 року в частині вимог скарги про визнання неправомірною і скасування постанови від 22.08.2023 про стягнення виконавчого збору у ВП № 57117631 скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.
Закрити провадження за скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , про визнання неправомірною і скасування постанови державного виконавця Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Авраменко Надії Василівни від 22.08.2023 про стягнення виконавчого збору у ВП № 57117631.
Роз'яснити, що зазначені вимоги підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06 червня 2024 року в оскаржуваній частині щодо задоволення вимог скарги про визнання неправомірною і скасування постанови від 22.08.2023 про стягнення штрафу у ВП № 57117631 - залишити без змін.
Додаткове рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 15 липня 2024 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя
Судді