СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 4-с/759/104/24
ун. № 759/11905/23
09 вересня 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Бондарчук М.І., представника скаржника, адвоката Якименка М.М., старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анни Сергіївни, розглянувши скаргу ОСОБА_1 на рішення та дії старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анни Сергіївни при винесенні постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 23 липня 2024 року, винесеної у виконавчому провадженні з примусового виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва у справі № 759/11905/23 від 07.12.2023,
І. Позиції учасників справи
Позиція скаржника
02 серпня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла скарга ОСОБА_1 , подана адвокатом Якименком М.М., на рішення та дії старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анни Сергіївни (далі - виконавиця) при винесенні постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 23 липня 2024 року, винесеної у виконавчому провадженні з примусового виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва у справі № 759/11905/23 від 07.12.2023.
Скарга обґрунтована тим, що:
- на виконанні у Святошинському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 07.12.2023 у справі № 759/11905/23, якою ОСОБА_1 зобов'язано надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою дочкою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи та неділі місяця з 11-00 год. до 18-00 год. за місцем проживання матері у присутності батька (далі - ухвала суду);
- виконання ухвали здійснюється за категорією стягнення - зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення та усунення перешкод у побаченні з дитиною на підставі статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон);
- 23 січня 2024 року виконавиця прийняла постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 1 700,00 гривень у зв'язку з невиконанням ним ухвали суду та вимоги виконавця. Зазначена постанова оскаржена в судовому порядку, справа перебуває у провадженні Київського окружного адміністративного суду, розгляд справи триває;
- 07 лютого 2024 року виконавиця прийняла постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 3 400,00 гривень у зв'язку з невиконанням ним ухвали суду та вимоги виконавця. Зазначена постанова оскаржена в судовому порядку, справа перебуває у провадженні Київського окружного адміністративного суду, розгляд справи триває.
- 31 травня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, якою змінив ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 07.12.2023, встановивши місце безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу ОСОБА_2 з малолітньою дочкою, ОСОБА_3 , в присутності батька за встановленим судом першої інстанції графіком протягом перших двох календарних місяців з дня прийняття постанови у публічних місцях за вибором ОСОБА_2 в місці, наближеному до місця проживання дитини. Після сплину вказаного строку - за встановленим в ухвалі Святошинського районного суду міста Києва від 07.12.2023 порядком;
- 26 червня 2024 року виконавиця склала вимогу, за якою ОСОБА_1 мав привести дочку за адресою: місто Київ, проспект Європейського Союзу, будинок 47 (ТРЦ «Ретровіль», ігроленд Papashon kids) для спілкування з матір'ю відповідно до судового рішення. Окрему постанову про визначення місця побачення стягувачки з дитиною виконавиця не приймала ;
- 29 червня 2024 року представник скаржника у месенджері «Viber» повідомив виконавицю про неможливість прибуття ОСОБА_1 на місце зустрічі, через хворобу і небажання дитини бачити матір;
- 05 липня 2024 року виконавиця прийняла постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 1 700,00 гривень у зв'язку з невиконанням ним ухвали суду та вимоги виконавця. Зазначена постанова оскаржена в судовому порядку;
- 05 липня 2024 року виконавиця прийняла постанови про виправлення помилки у постановах від 23.01.2024 і 07.02.2024, самостійно, не в установлений законом спосіб, змінивши порядок виконання рішення зі статті 63 Закону та статтю 64-1 Закону («Виконання рішення про встановлення побачень з дитиною»);
- 23 липня 2024 року виконавиця прийняла постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Зазначену постанову скаржник уважає неправомірною, оскільки:
а) категорія стягнення, за якою здійснюється примусове виконання ухвали суду (ст. 63 Закону), не передбачає прийняття такої постанови;
б) виконавиця змінила категорію стягнення у протиправний спосіб;
в) у постанові відсутнє будь-яке її мотивування;
г) виконавиця не врахувала поважність причин невиконання рішення суду, такі як хвороба боржника і небажання дитини бачитися з матір'ю, що підтверджене численними висновками спеціалістів та експертів.
У судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав з наведених у ній підстав. Просив визнати рішення та дії державного виконавця неправомірними, а постанову про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами від 23.07.2024 - скасувати.
Позиція виконавиці
Виконавиця вимоги, зазначені у скарзі, не визнала.
У судовому засіданні подала «відзив на позовну заяву», у якому зазначила, що:
- у зв'язку з повторним невиконанням судового рішення вона прийняла оскаржувану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами;
- небажання дитини спілкуватися з матір'ю не є поважною причиною невиконання судового рішення;
- при прийнятті постанов про накладення штрафів від 23.01.2024 і від 07.02.2024 виконавиця помилково зазначила, що виконання ухвали суду здійснюється на підставі статті 63 Закону;
- з огляду на викладене оскаржувану постанову вважала правомірною.
У судовому засіданні виконавиця підтримала доводи, викладені у «відзиві на позовну заяву». Додатково зазначила, що:
- ухвала суду від початку примусового виконання виконувалася в порядку статті 64-1 Закону;
- окрема постанова про встановлення місця побачення з дитиною у виконавчому провадженні не приймалася. Проте вона не є обов'язковою, адже стягувачка і боржник у присутності виконавиці підписали акт, яким погодили місце і час побачення ( АДРЕСА_1 ));
- у день побачення представник скаржника у месенджері «Viber» повідомив виконавицю про неможливість прибуття ОСОБА_1 на місце зустрічі, посилаючись хворобу боржника і небажання дитини зустрічатися з матір'ю, на підтвердження чого надав відповідні докази;
- таке повідомлення не є належним, оскільки Закон не передбачає можливості комунікації учасників виконавчого провадження за допомогою месенджерів; докази неможливості прибуття дитини на побачення були отримані виконавицею 01.07.2024, тобто після узгодженої зустрічі;
- постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 23.07.2024 є мотивованою, оскільки боржник повторно без поважних причин не виконав судове рішення.
Позиція стягувачки
У судовому засіданні, яке відбулося 23 серпня 2024 року, стягувачка, ОСОБА_2 , просила відкласти судове засідання для підготовки заперечень на скаргу.
У судове засідання, призначене на 09 вересня 2024 року, стягувачка не з'явилася. 09 вересня 2024 року, до початку судового розгляду, подала заяву, у якій акцентувала на неможливості участі у судовому засіданні через хворобу. Просила розглянути справу без її участі. Доказів хвороби до заяви не долучила.
Заперечення на скаргу стягувачка не подала.
ІІ. Процесуальні дії суду
12 серпня 2024 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження за скаргою, у якій призначив судове засідання на 23 серпня 2024 року.
23 серпня 2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою виконавиці з метою отримання її особистих пояснень.
ІІІ. Обставини, які встановив суд
07 грудня 2023 року Святошинський районний суду міста Києва постановив ухвалу про забезпечення позову у справі № 759/11905/23, якою зобов'язав ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою дочкою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи та неділі місяця з 11-00 год. до 18-00 год. за місцем проживання матері у присутності батька.
05 січня 2024 року виконавиця прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали суду.
23 січня 2024 року виконавиця прийняла постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 1 700,00 гривень у зв'язку з невиконанням ним ухвали суду та вимоги виконавця. Згідно з постановою 18.01.2024 на адресу боржника направлену вимогу та зобов'язано привести дитину на побачення з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 . Виходом державного виконавця на вказану адресу встановлено, що боржник не з'явився, дитину не привів, побачення не відбулося, рішення суду та вимога виконавця не виконані. Постанова прийнята на підставі статті 63 Закону.
07 лютого 2024 року виконавиця прийняла постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 3 400,00 гривень у зв'язку з невиконанням ним ухвали суду та вимоги виконавця. Згідно з постановою 01.02.2024 на адресу боржника направлену вимогу та зобов'язано привести дитину на побачення з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 . Виходом державного виконавця на вказану адресу встановлено, що боржник не з'явився, дитину не привів, побачення не відбулося, рішення суду та вимога виконавця не виконані. Постанова прийнята на підставі статті 63 Закону.
31 травня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, якою змінив ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 07.12.2023, встановивши місце безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу ОСОБА_2 з малолітньою дочкою, ОСОБА_3 , в присутності батька за встановленим судом першої інстанції графіком протягом перших двох календарних місяців з дня прийняття постанови у публічних місцях за вибором ОСОБА_2 в місці, наближеному до місця проживання дитини. Після сплину вказаного строку - за встановленим в ухвалі Святошинського районного суду міста Києва від 07.12.2023 порядком. Повна постанова складена 25 червня 2024 року.
26 червня 2024 року стягувачка і боржник у присутності виконавиці узгодили місце і час побачення з дитиною (29 червня 2024 року і 30 червня 2024 року місто Київ, проспект Європейського Союзу, будинок 47 (ТРЦ «Ретровіль», ігроленд Papashon kids) з 11-00 до 18-00), про що виконавиця склала відповідну вимогу. Зазначену обставину учасники справи визнали.
29 червня 2024 року представник скаржника у месенджері «Viber» надіслав виконавиці повідомлення такого змісту: «Доброго дня! Прошу при вчиненні виконавчих дій врахувати відео та аудіо щодо небажання ОСОБА_3 зустрічатися та інші поважні причини, підтверджені вищенаданими документами, неможливості зустрічі». Додатково представник скаржника надіслав відповідачці аудіо та відеофайли з повідомлення малолітньої ОСОБА_3 про небажання зустрічатися з матір'ю, довідку про реєстрацію електронного листка непрацездатності з 29.06.2024 до 03.07.2024, копію огляду лікарем від 28.06.2024. Наведені обставини виконавиця визнала.
Згідно з актом державного виконавця, складеним 29.06.2024, на вимогу державного виконавця від 26.06.2024 божник за адресою: місто Київ, проспект Європейського Союзу, будинок 47 (ТРЦ «Ретровіль», ігроленд Papashon kids) не з'явився, малолітню дочку не привів, вимогу виконавиці та рішення суду не виконав, причини невиконання не повідомив.
Згідно з актом державного виконавця, складеним 30.06.2024, на вимогу державного виконавця від 26.06.2024 божник за адресою: місто Київ, проспект Європейського Союзу, будинок 47 (ТРЦ «Ретровіль», ігроленд Papashon kids) не з'явився, малолітню дочку не привів, вимогу виконавиці та рішення суду не виконав, причини невиконання не повідомив.
05 липня 2024 року виконавиця прийняла постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 1 700,00 гривень у зв'язку з невиконанням ним ухвали суду та законної вимоги виконавця. Згідно з постановою 26.06.2024 на адресу боржника направлену вимогу та зобов'язано привести дитину на побачення з матір'ю за адресою: місто Київ, проспект Європейського Союзу, будинок 47 (ТРЦ « Ретровіль », ігроленд Papashon kids). Також про вимогу повідомлено в телефонному режимі. Виходом державного виконавця на вказану адресу встановлено, що боржник не з'явився, дитину не привів, побачення не відбулося, рішення суду та вимога виконавця не виконані. Про причини невиконання офіційно не повідомляв.
05 липня 2024 року виконавиця прийняла постанову про виправлення помилки у постанові про накладення штрафу від 23.01.2024, змінивши підставу прийняття постанови зі статі 63 Закону на статтю 64-1 Закону.
05 липня 2024 року виконавиця прийняла постанову про виправлення помилки у постанові про накладення штрафу від 07.02.2024, змінивши підставу прийняття постанови зі статі 63 Закону на статтю 64-1 Закону.
23 липня 2024 року виконавиця прийняла постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. У постанові зазначено, що у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
У висновку від 16 червня 2023 року, яким було проведено психодіагностичне обстеження малолітньої ОСОБА_3 , складеним психологом Федосовою Л.О. , наявна рекомендація про недопущення повторного травмування дитини через недбале ставлення, ігнорування її життєво важливих потреб, порушення відчуття безпеки дитини, примушування до спілкування з матір'ю без бажання на те дитини, раптове відібрання її від батька, який є для неї опорною фігурою.
У висновку від 19 червня 2023 року, яким було проведено психодіагностичне обстеження малолітньої ОСОБА_3 , складеним психологом Вакуліч Т.М. , є висновок щодо неможливості відібрання дитини від батька та зміни місця проживання; висновку щодо наявності виключних обставин, які унеможливлюють побачення матері з дитиною на час розгляду цієї справи, немає.
У висновку від 28 липня 2023 року зазначено, що Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України була проведена судова психологічна експертиза, відповідно до якої судові експерти дали відповіді щодо ставлення дитини до батька та матері, щодо соціального середовища, в якому перебуває дитина, побажання дитини проживати з одним із батьків. Також указано на недопустимість здійснення примусу малолітньої ОСОБА_3 щодо контактів з матір'ю, оскільки примус містить у собі ознаки психологічного насильства.
Відповідно до висновку експерта від 18 жовтня 2023 року Київський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України провів судову психологічну експертизу, у якій зазначено про недопустимість здійснення примусу малолітньої ОСОБА_3 щодо контактів з матір'ю.
У висновку від 16 червня 2024 року, яким було проведено психодіагностичне обстеження малолітньої ОСОБА_3 , складеним психологом Патрицькою В.М. , зазначено, що категорично заборонено здійснювати примус малолітньої ОСОБА_3 щодо необхідності спілкування з матір'ю.
ІV. Мотиви суду
Загальні зауваження
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VІІІ від 02.06.2016 державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із ч. 1 ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 64-1 Закону у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
За своїм змістом встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами є санкцією за повторне невиконання боржником без поважних причин судового рішення.
Отже, для констатації правомірності постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 23.07.2024 суд має встановити, чи мало місце повторне невиконання ОСОБА_1 без поважних причин ухвали суду.
Для відповіді на це питання суд має відповісти на низку питань, зокрема:
1) за якою категорією стягнення виконується ухвала суду (за ст. 63 Закону чи за ст. 64-1 Закону)?;
2) чи діяла виконавиця на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом при прийнятті постанови, а саме:
а) чи свідчить відсутність постанови виконавиці про визначення місця і часу побачень про неналежне повідомлення боржника про них?
б) чи було невиконання рішення повторним?
в) чи є постанова вмотивованою?
г) чи були причини невиконання ухвали суду поважними?
Щодо категорії стягнення
Відповідно до ч. 7 ст. 64-1 Закону рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону
Стаття 63 Закону встановлює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
У частинах 1-6 статті 64-1 Закону передбачений порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною.
Зокрема, виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
Зазначені норми встановлюють різний порядок виконання судових рішень залежно від змісту рішення. У разі якщо судовим рішенням зобов'язано боржника вчинити певні дії або утриматися від їх учинення, виконання має здійснюватися за категорією стягнення, передбаченою у статті 63 Закону. Якщо ж резолютивна частина судового рішення містить вказівку на встановлений графік побачень з дитиною, таке рішення підлягає виконанню у порядку статті 64-1 Закону.
Визначення категорії стягнення має надважливе значення, оскільки наведені норми містять різні наслідки невиконання судового рішення. Зокрема, лише за статтею 64-1 Закону можливе винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
Для з'ясування категорії стягнення, за якою має виконуватися судове рішення необхідно дослідити його особливу частину.
Відповідно до ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 07.12.2023 у справі № 759/11905/23, ОСОБА_1 зобов'язано надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою дочкою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи та неділі місяця з 11-00 год. до 18-00 год. за місцем проживання матері у присутності батька.
Постановою від 31.05.2024 Київський апеляційний суд змінив ухвалу суду, про що у резолютивній частині зазначив так: ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 07.12.2023 змінити, встановивши місце безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу ОСОБА_2 з малолітньою дочкою, ОСОБА_3 , в присутності батька за встановленим судом першої інстанції графіком протягом перших двох календарних місяців з дня прийняття постанови у публічних місцях за вибором ОСОБА_2 в місці, наближеному до місця проживання дитини. Після сплину вказаного строку - за встановленим в ухвалі Святошинського районного суду міста Києва від 07.12.2023 порядком.
Таке формулювання апеляційний суд мотивував тим, що резолютивна частина ухвали суду не містить жодної вказівки щодо примусу.
Логічний і текстуальний аналіз зазначених судових рішень дозволяє виснувати, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 07.12.2023 ОСОБА_1 було зобов'язано вчинити певні дії (надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з дочкою). Тож ця ухвала мала виконуватися у порядку статті 63 Закону.
Водночас Київський апеляційний суд у постанові від 31.05.2024 змінив ухвалу суду і встановив місце і час безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу стягувачки з дочкою. Тим самим апеляційний суд змінив порядок виконання ухвали суду.
Отже, із набранням законної сили постановою Київського апеляційного суду (31 травня 2024 року) категорія стягнення, за якою виконувалася ухвала суду, змінилася зі статті 63 Закону на статтю 64-1 Закону.
При цьому вказівка у подальших постановах виконавиці на те, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 07.12.2023 ОСОБА_1 зобов'язано надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з дочкою, цього висновку не спростовує. Пріоритет у такому разі має судове рішення (постанова Київського апеляційного суду), а не формулювання предмету виконання у постановах виконавиці.
За таких обставин, доводи скаржника і виконавиці про безперервність виконання ухвали суду за відповідними статтями Закону з моменту відкриття виконавчого провадження суд відхиляє.
З огляду на те, що з 31.05.2024 виконання ухвали суду здійснюється за категорією стягнення, передбаченою у статті 64-1 Закону, виконавиця мала право застосувати вказані у цій нормі заходи примусового виконання судового рішення, у тому числі прийняти постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Але виключно за умови повторного невиконання боржником ухвали суду.
Щодо порядку прийняття оскаржуваної постанови
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем (частина друга статті 64-1 Закону).
Відповідно до пункту 5 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція) якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з'явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною. Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною. Якщо сторона виконавчого провадження не з'явилася у визначений у виклиці час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.
Тлумачення зазначених норм дає підстави для висновку, що виконання судового рішення про встановлення побачення з дитиною (якщо час і місце побачень не визначені у судовому рішенні) здійснюється у встановленому законодавством порядку. Зокрема виконавець зобов'язаний:
- викликати сторін виконавчого провадження;
- узгодити зі сторонами виконавчого провадження час і місце побачень;
- винести постанову про визначення часу і місця побачень.
Водночас суд зауважує, що згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність.
Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. На це вказує Верховний Суд у постановах від 16 травня 2018 року, у справі № 449/1154/14 від 10 квітня 2019 року, у справі № 337/474/14-ц від 11 листопада 2019 року, у справі № 947/37261/21 від 20 серпня 2024 року.
Принцип добросовісності учасників правових відносин лежить в основі доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується на Римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Зазначена доктрина закріплена і у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права (Principles, Definitions and Model Rules of European Private Law. Draft Common Frame of reference (DCFR), згідно з якою поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
У зазначеній справі суд установив, що стягувачка і боржник у присутності виконавиці погодили час і місце побачень з дитиною 29 червня 2024 року і 30 червня 2024 року місто Київ, проспект Європейського Союзу, будинок 47 (ТРЦ «Ретровіль», ігроленд Papashon kids) з 11-00 до 18-00). Представник скаржника у судовому засіданні про таке погодження не заперечив.
Про обізнаність ОСОБА_1 про час і місце побачень свідчить також листування представника боржника з виконавицею, у якому він повідомив про неможливість зустрічі з поважних, на його думку, причин.
З огляду на викладене, аргументи скаржника про відсутність у матеріалах виконавчого провадження постанови про визначення часу і місця побачення з дитиною суд уважає неприйнятними, оскільки вони вочевидь не відповідають його попередній поведінці.
Сама по собі відсутність указаної постанови, за умови коли боржник беззаперечно знав про час і місце побачення, не свідчить про порушення виконавицею порядку виконання рішення і, як наслідок, про неправомірність постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
Щодо повторності невиконання ухвали суду
Суд нагадує, що відповідно до ч. 1 ст. 64-1 Закону обов'язковою умовою винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами є потворне невиконання судового рішення.
У великому тлумачному словнику української мови слово «повторний» визначається як «який буває, трапляється і т. ін. знову, вдруге» (http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0000989, стор. 1002).
Тож очевидно, що повторність передбачає невиконання судового рішення більш як один раз.
Для констатації повторності невиконання судового рішення про встановлення побачення з дитиною необхідно з'ясувати, чи був дотриманий порядок виконання таких рішень, про який суд зазначив вище.
У судовому засіданні виконавиця і представник скаржника підтвердили, що після набрання законної сили постановою Київського апеляційного суду (31.05.2024) виконавиця викликала стягувачку і боржника лише 26.06.2024. Зазначена обставина підтверджується і матеріалами справи, оскільки будь-яких відомостей про інші виклики сторін виконавчого провадження задля узгодження побачень з дитиною вони не містять.
З урахуванням викладеного, нездійснення виконавицею дій, передбачених у розділі ІХ Інструкції після 26.06.2024, позбавляє суд можливості констатувати повторне невиконання боржником ухвали суду.
Щодо вмотивованості оскаржуваної постанови
За змістом частини четвертої статті 64-1 Закону постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами має бути вмотивованою.
Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції Постанова як окремий документ повинна серед іншого містити мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову.
Вимога щодо вмотивованості постанови виконавця базується на верховенстві права, справедливості, неупередженості та об'єктивності як засадах виконавчого провадження.
Під умотивованістю розуміється повне і всебічне відображення у постанові мотивів, якими виконавець керувався під час прийняття постанови.
Умотивованість - це вимога до виконавця наводити письмово у постанові судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою висновку виконавця. Умотивованість будь-якої постанови необхідно розглядати як самостійну вимогу, яка не є тотожною вимозі законності.
Буквальне тлумачення оскаржуваної постанови свідчить, що вона винесена у зв'язку з повторним невиконанням боржником ухвали суду. У судовому засіданні виконавиця підтвердила ці мотиви прийняття постанови.
З такими аргументами суд не погоджується, оскільки сам факт невиконання судового рішення у визначений строк, без з'ясування і оцінки причин цього не виконання не свідчить про належну вмотивованість оскаржуваної постанови.
Щоб постанова вважалася належно вмотивованою, недостатньо просто послатися на норми права і констатувати факт повторного невиконання судового рішення. Необхідно навести ті висновки, яких дійшов виконавець за результатами оцінки обставин, та знайти настільки вагомі й одночасно зрозумілі аргументи на користь прийнятої постанови, щоб вони переконали в її законності й справедливості.
З огляду на викладене, суд приймає доводи скаржника про те, що оскаржувана постанова не містить належного мотивування.
Щодо поважності причин невиконання ухвали суду
Ще однією обов'язковою умовою винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами є невиконання судового рішення без поважних причин.
У доктрині приватного права під поважними причинами невчинення певної дії розуміють такі причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. При цьому об'єктивними, непереборними, істотними труднощами є такі обставини, що не залежать від волі особи, є надзвичайними і невідворотними і які унеможливлюють учинення особою дій, які вона зобов'язана вчинити.
Як на поважні причини неможливості привести дитини на побачення зі стягувачкою скаржник послався на хворобу і небажання дитини бачити матір.
Про зазначені обставини представник скаржника повідомив виконавицю у день побачення (29.06.2024) шляхом надсилання повідомлення у месенджері «Viber», про що виконавиця не заперечила. Достовірність наданих доказів учасники справи не оспорювали.
Проаналізувавши зазначені обставини і поведінку сторін, суд дійшов висновку, що хвороба боржника, підтверджена електронним листком непрацездатності, є поважною причиною невиконання ухвали суду. Здоров'я людини разом із нею самою, її життям, честю і гідністю, недоторканністю і безпекою відповідно до статті 3 Конституції України визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Більш того, суд акцентує, що наявність у боржника захворювання зобов'язує його утримуватися від перебування у громадських місцях задля убезпечення себе та інших осіб від погіршення стану здоров'я.
Доводи виконавиці про відсутність «офіційного» повідомлення причин неприбуття на побачення суд відхиляє.
За змістом статті 28 Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Документи виконавчого провадження органам та особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), яка забезпечує обмін документами, надсилаються виключно в електронній формі. За письмовим зверненням таких осіб документи виконавчого провадження їм додатково надсилаються за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.
У разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою.
На підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв'язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку.
Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв'язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.
Виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження, також адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі - підприємцю під розписку.
Системний аналіз зазначених норм дозволяє стверджувати, що Закон визначає порядок надсилання документів виконавчого провадження виконавцем на адресу сторін та інших учасників виконавчого провадження. Порядок повідомлення сторонами виконавчого провадження виконавця про будь-які обставини, у тому числі ті, які перешкоджають виконанню рішення, чинним законодавством не передбачений.
Отже, аргументи виконавиці про необхідність її повідомлення про обставини, що унеможливлюють проведення виконавчих дій, засобами поштового зв'язку не ґрунтуються на законі.
Окрім того, суд зауважує, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
При цьому для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки та врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм.
Представник скаржника, керуючись принципом розумності, надав докази неможливості проведення побачення у найбільш доступний і оперативний спосіб. З урахуванням обставин справи, вчасно повідомити виконавицю іншим чином, наприклад надіслати докази хвороби поштою, ані боржник, ані його представник об'єктивно не могли.
Відповідно до статті 32 Закону за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
Згідно з пунктом 7 розділу ІХ Інструкції за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону.
Оскільки виконавиця достеменно знала про об'єктивну неможливість виконання ухвали суду 29.06.2024 і 30.06.2024, вона була зобов'язана відкласти виконавчі дії. Проте з невідомих причин цим обов'язком знехтувала.
Отже, ухвала суду про встановлення побачень з дитиною не була виконана 29.06.2024 і 30.06.2024 з поважних причин.
З огляду на викладене, оцінку доказам, що підтверджують небажання малолітньої ОСОБА_3 зустрічатися зі стягувачкою, суд не надає.
Щодо обраного скаржником способу захисту
У скарзі представник ОСОБА_1 просить визнати постанову виконавиці про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами неправомірною і скасувати її.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Отже, норми процесуального права не передбачають повноважень суду на скасування рішень органів державної виконавчої служби чи приватних виконавців.
Постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/7310/20 від 16 листопада 2022 року, на яку посилається представник скаржника, суд не враховує, позаяк вона стосувалася оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження, а не постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
V. Висновки суду
У справі, що розглядається:
- суд не констатував повторність невиконання ухвали суду;
- ухвала суду не була виконана з поважних причин;
- оскаржувана постанова не містить належного мотивування.
Наведені висновки дозволяють визнати постанову про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами від 23 липня 2024 року неправомірною.
З огляду на те, що процесуальний закон не передбачає можливості скасування постанови державного виконавця, обраний скаржником спосіб захисту не є належним, а тому у скасуванні постанови слід відмовити.
Натомість суд уважає за необхідне зобов'язати виконавицю чи іншого уповноваженого працівника Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати постанову від 23 липня 2024 року про встановлення тимчасового обмеження боржника, ОСОБА_1 , у праві керування транспортними засобами.
Такий висновок повністю узгоджується з приписами частини другої статті 451 ЦПК України.
Отже, скаргу слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 258-261, 447, 450, 451 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 на рішення та дії старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анни Сергіївни при винесенні постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 23 липня 2024 року, винесеної у виконавчому провадженні з примусового виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва у справі № 759/11905/23 від 07.12.2023, задовольнити частково.
Визнати неправомірною постанову старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анни Сергіївни про встановлення тимчасового обмеження боржника, ОСОБА_1 , у праві керування транспортними засобами від 23 липня 2024 року, винесеної у виконавчому провадженні з примусового виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва у справі № 759/11905/23 від 07.12.2023.
Зобов'язати старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анну Сергіївну, а у разі нездійснення нею повноважень старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - уповноважену особу Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), скасувати постанову від 23 липня 2024 року про встановлення тимчасового обмеження боржника, ОСОБА_1 , у праві керування транспортними засобами, винесеної у виконавчому провадженні з примусового виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва у справі № 759/11905/23 від 07.12.2023.
У задоволенні інших вимог відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повна ухвала суду складена 13 вересня 2024 року.
Суддя Ю.В. Кравченко