Справа № 560/5401/24
іменем України
20 вересня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 069684 від 27.03.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами відповідача зупинено для перевірки транспортний засіб марки MAN, модель TGX 18.440, тип транспортного засобу: спеціалізований вантажний спеціалізований сідловий тягач - Е, рік випуску - 2014, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рама) НОМЕР_2 , та, напівпричіп марки SCHMITZ, модель S 01, тип загальний напівпричіп - загальний Н/ПР - бортовий - тентований, рік випуску - 2008, номер шасі (кузова) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , які належать на праві власності ОСОБА_1 . За результатами перевірки виявлено порушення (стаття 48 Закону України "Про автомобільний транспорт"), відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, водій здійснює перевезення вантажу згідно видаткової накладної №538 від 27.02.2024. Т.З. обладнаний цифровим та повіреним тахографом, у слоті тахографа була відсутня картка водія режиму праці та відпочинку. Надалі винесено спірну постанову, яку позивач вважає протиправною, оскільки ОСОБА_1 не здійснював перевезення вантажу та не має жодного відношення до нього, так як зазначені автомобілі були передані ним в оренду третій особі (ТОВ «БК ВТМ»). Крім того, транспортним засобом керував водій, що перебуває в трудових відносинах з орендарем (працівник/водій ТОВ «БК ВТМ»).
До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивач не довів відсутність правопорушення. Жодних договорів оренди при перевірці надано не було.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.04.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.04.2024 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки MAN, модель TGX 18.440, тип транспортного засобу спеціалізований вантажний спеціалізований сідловий тягач - Е, рік випуску - 2014, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рама) НОМЕР_2 , та, напівпричіп марки SCHMITZ, модель S 01, тип загальний напівпричіп - загальний Н/ПР - бортовий - тентований, рік випуску - 2008, номер шасі (кузова): НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_4 .
За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №052384 від 27.02.2024. У цьому акті зафіксовано, що водій ( ОСОБА_2 ) здійснює перевезення вантажу згідно видаткової накладної №538 від 27.02.2024. Т.З. обладнаний цифровим та повіреним тахографом, у слоті тахографа була відсутня картка водія режиму праці та відпочинку. Порушено статтю 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
В акті також вказано, зокрема, що транспортний засіб належить ОСОБА_1 , свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 , НОМЕР_6 .
На підставі вказаного акта 27.03.2024 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області прийнято постанову №ПШ 069684, якою застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", в розмірі 17000,00 грн, який передбачено абзацом 3 статті 60 цього Закону.
Також між позивачем (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "БК ВТМ" (орендар) 12.03.2020 укладено договір оренди автомобіля, відповідно до умов якого:
- орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове платне користування транспортні засоби: сідловий тягач марки MAN, модель: TGX 18.440, тип ТЗ - спеціалізований вантажний - спеціалізований сідловий тягач - E, рік випуску - 2014, номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , об'єм двигуна - 12419, тип пального - D, колір - зелений, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , зареєстрований в ТСЦ 0741 від 06.03.2020, який належить орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_5 , виданого 06.03.2020 ТСЦ 0741; напівпричіп марки SCHMITZ, модель S 01, тип ТЗ - загальний напівпричіп - загальний н/п-бортовий-тентований, рік випуску - 2008, номер шасі (кузова) НОМЕР_3 , колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований в ТСЦ 0741 від 06.03.2020, який належить орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_6 , виданого 06.03.2020 ТСЦ 0741 (пункт 1.1);
- вказані транспортні засоби, що орендуються, будуть використовуватися орендарем для виробничих потреб, господарської діяльності товариства (пункт 2.1);
- строк договору оренди встановлюється на строк один рік та діє з моменту підписання даного договору (пункт 3.1);
- договір вважається автоматично продовженим ще на 1 рік, якщо жодна із сторін за 30 днів до його закінчення не заявить про намір його розірвати (пункт 3.2).
Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області.
Листом від 12.04.2024 №12/04, наданим на адвокатський запит, товариство з обмеженою відповідальністю "БК ВТМ" повідомило, що вказані транспортні засоби використовуються ним на підставі договору оренди. При цьому, 27.02.2024 автомобілем з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 керував водій ОСОБА_2 , який працює на підприємстві з 24.09.2019.
Відповідно до довідки від 28.02.2024 №28/02-1 ОСОБА_2 працює водієм в ТОВ "БК ВТМ" з 24.09.2019 (наказ №104-к від 23.09.2019).
Згідно з наданою видатковою накладною №538 від 27.02.2024 приватним підприємством "Буд-Проект" відпущено цемент обслуговуючому кооперативу "ЖБК 2020".
У товарно-транспортній накладній №ТТН/538 від 27.02.2024 зазначено, що автомобільним перевізником товару по накладній №538 від 27.02.2024 є товариство з обмеженою відповідальністю "БК ВТМ", замовником - обслуговуючий кооператив "ЖБК 2020", вантажовідправником - приватне підприємство "Буд-Проект", вантажоодержувачем - обслуговуючий кооператив "ЖБК 2020". Перевезення здійснюється водієм автомобіля МАН НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_4 , ОСОБА_2 .
Позивач, вважаючи постанову №ПШ 069684 від 27.03.2024 протиправною, звернувся з позовом до суду.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Зі змісту норм статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" слідує, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Абзацом 2 частини 2 статті 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За висновками відповідача, у ході рейдової перевірки 27.02.2024 встановлено, що позивач надавав послуги з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначено статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". При цьому перевіряюча особа не встановила наявності в позивача статусу автомобільного перевізника.
Як встановив суд, зазначений в акті перевірки №052384 від 27.02.2024 транспортний засіб, власником якого є позивач, перебуває в оренді товариства з обмеженою відповідальністю "БК ВТМ".
Таким чином, позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт" і не може нести відповідальність, передбачену абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Як наслідок, застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 цього закону є протиправним.
Під час розгляду справи посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з'ясувати, зокрема, особу порушника.
Вказані висновки також узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №240/22448/20.
У матеріалах справи відсутня інформація щодо визнання договору оренди автомобіля недійсним, а тому, у силу вимог статей 73 - 74 Кодексу адміністративного судочинства України, він є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом того, що позивач у спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт", а посадова особа відповідача діяла без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскарженого рішення.
При цьому, посилання відповідача на не надання при перевірці жодних договорів оренди, суд оцінює критично, оскільки, як зазначено вище, ОСОБА_2 (водій) перебуває у трудових відносинах саме з товариством з обмеженою відповідальністю "БК ВТМ".
З'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав ОСОБА_1 буде визнання протиправною та скасування постанови №ПШ 069684 від 27.03.2024.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає та враховує таке.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивач сплатив 1211,00 грн судового збору. При цьому, з урахуванням подання документів в електронній формі, належний до сплати розмір судового збору за подання позовної заяви у цій справі становив 968,96 грн.
Відповідачем у справі є відділ державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області (територіальний орган Укртрансбезпеки), який згідно з нормами Кодексу адміністративного судочинства України володіє статусом суб'єкта владних повноважень, однак не є юридичною особою, що виключає можливість стягнення із відповідача сплаченого позивачем судового збору.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Суд роз'яснює позивачу право подати клопотання про повернення судового збору в розмірі 242,04 грн (1211,00 грн - 968,96 грн).
У позовній заяві позивач зазначає, що докази понесення витрат на правову (правничу) допомогу, попередній (орієнтовний) розрахунок яких складає 7000,00 грн, буде подано протягом 5 днів з дня ухвалення судового рішення по справі.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1 - 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, стосовно вирішення питання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу позивач скористався своїм правом, визначеним частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, подавши відповідну заяву.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне встановити позивачу строк для надання доказів розміру судових витрат на професійну правничу допомогу - 5 днів з дня ухвалення рішення по справі.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ 069684 від 27.03.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Встановити ОСОБА_1 строк для надання заяви та доказів про розмір судових витрат на професійну правничу допомогу - 5 днів з дня ухвалення цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 )
Відповідач:Відділ державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Соборна 75, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29000 , код ЄДРПОУ - 39816845)
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк