Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
20 вересня 2024 року м. ХарківСправа № 5023/3640/11
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши заяву Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (вх.№23423 від 17.09.2024) у справі
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Килими України" (місцезнаходження: 61036, місто Харків, вулиця Морозова, будинок 13Б, кімната 205; код ЄДРПОУ: 33118671)
до Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (місцезнаходження: 61001, місто Харків, вулия Георгія Тарасенка, будинок 126; код ЄДРПОУ: 14315629)
про стягнення 978 417,77 грн.
В провадженні Господарського суду Харківскьої області знаходилась справа №5023/3640/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Килими України" до відповідача Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" про стягнення заборгованості в розмірі 978 417,77 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 692 488,20 грн., 3% річних в розмірі 61 960,89 грн. та суму інфляції в розмірі 223 968,68 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.06.2011 Позовні вимоги ТОВ "Килими України" задоволено; стягнуто з державного підприємства "Заводу імені В.О. Малишева" на користь ТОВ "Килими України" заборгованість в розмірі 978 417,77 грн., суму сплаченого державного мита в розмірі 9784,18 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
17.09.2024 до Господарського суду Харківської області від Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (вх.№23423 від 17.09.2024).
На підставі Розпорядження керівника апарату Господарського суду Харківської області №258/2024 від 17.09.2024 у зв'язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_1 проведено повторний авторозподіл заяви у справі №5023/3640/11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2024 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 5023/3640/11 між суддями та визначено її до розгляду судді Рильовій В.В.
Суд розглянувши заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (вх.№23423 від 17.09.2024)., зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Разом з цим, згідно п.,6 ч.1 ст.170 ГПК України будь-яка письмова заява, повинна містити перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення).
Як вбачається з поданої ДП "Завод імені В.О.Малишева" заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (вх.№23423 від 17.09.2024), додані до неї матеріали містять документи, які складено російською мовою та не забезпечені перекладом, в т.ч. Лист №947 від 30.12.2011, Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.01.2012, Наказ №423-к від 16.06.2015.
Разом з тим, статтею 10 Конституції України визначено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Відповідно статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Вищевказана норма кореспондується зі статтею 10 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.
Наказом Державної судової адміністрації України № 814 від 20.08.2019 з метою вдосконалення порядку ведення діловодства в місцевих та апеляційних судах України затверджено Інструкцію з діловодства в місцевих та апеляційних судах України. Так, статтею 1 вказаної Інструкції визначено, що вхідна кореспонденція це документи, а також судові справи й матеріали, що надходять до суду. Статтею 8 Інструкції передбачено, що у діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.
У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа N 10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
У рішенні "Менцен проти Латвії" (заява № 71074/01) Європейський суд з прав людини зазначив: "… що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 § 2 та 6 § 3 (a), (e), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов'язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.
Крім того, у ч. 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
При цьому в ухвалах Великої Палати Верховного Суду теж наголошувалося, що процесуальні документи мають подаватися до суду лише державною мовою (справа №9901/12/20, провадження №11-56заі20; справа № 826/7329/17 (9901/346/20), провадження № 11-28заі21) та в Постанові Верховного Суду № 521/12324/18 від 19.09.2022.
Разом з тим, суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов'язок суду приймати такі документи до розгляду.
Враховуючи викладені вище вимоги законодавства, суд зазначає про необхідність подання до суду документів державною мовою - українською мовою, яка є єдиною державною (офіційною) мовою в Україні. У випадку, коли документ складений іноземною мовою, до суду подається переклад документа на державну мову України. Засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу здійснюється нотаріально, в порядку, передбаченому статтею 79 Закону України «Про нотаріат».
Відповідно до ч.4 ст.170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Зважаючи на зазначене вище, суд дійшов висновку, що заява Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (вх.№23423 від 17.09.2024) підлягає поверненню без розгляду.
Керуючись статтями 10, 170, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Зяву Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (вх.№23423 від 17.09.2024) - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України.
Ухвалу підписано 20.09.2024
Суддя В.В. Рильова
Справа №5023/3640/11