Дата документу 19.09.2024Справа № 554/10115/24
Провадження № 1-кс/554/9677/2024
19.09.2024 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_4 про надання дозволу на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_5 , в межах кримінального провадження №62024170010000256 від 25.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України
встановила:
слідчий звернувся до суду із вищезазначеним клопотанням, яке обґрунтовує тим, що Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 125 від 27.05.2023, матрос ОСОБА_5 , з 22.06.2023 вважається таким, що приступив до виконання службових обов'язків за посадою водія-електрика полігону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на момент вчинення злочину, матрос ОСОБА_5 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації.
Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують матроса ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, матрос ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця, або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан, який діє до цього часу.
Однак, матрос ОСОБА_5 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів, вирішив стати на злочинний шлях.
Матрос ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов'язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.
Так, матрос ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді водія-електрика полігону військової частини НОМЕР_1 , яка, на час вчинення кримінального правопорушення дислокувалася у Полтавській області, нп. Салівка, реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 04.01.2024 не з'явився з лікувального закладу до розташування військової частини НОМЕР_1 , без поважних причин, в умовах воєнного стану, у термін понад три доби, та у подальшому перебуваючи у невстановленому слідством місці, проводить час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Таким чином, 04.01.2024 року матрос ОСОБА_5 не з'явився з лікувального закладу до розташування військової частини НОМЕР_1 , яка, на час вчинення кримінального правопорушення дислокувалася у Полтавській області, нп. Салівка, в умовах воєнного стану та незаконно перебуває за її межами.
ОСОБА_5 18.09.2024 у спосіб, передбачений ч. 1 ст. 135 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
На даний час місцезнаходження ОСОБА_5 невідомо
Тобто, наявні вагомі докази, якими обґрунтовуються обставини вчинення ОСОБА_5 вищевказаного злочину, на підставі яких зроблено висновок про необхідність обрання відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Метою отримання дозволу на затримання з метою приводу є забезпечення участі підозрюваного ОСОБА_5 , який переховується від органів досудового розслідування, в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, як на підозрюваного, а також запобігання його переховуванню від органів досудового розслідування та суду, та припинення кримінального правопорушення в якому він підозрюється.
Оцінюючи в сукупності викладене, вагомість наявних доказів про вчинення останнім кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує, а саме позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, з огляду на особу підозрюваного, з метою забезпечення належного виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків та запобігання спробам останнього вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню та переховуватися від органів слідства та суду, беручи до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, а також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, слід дійти до висновку про те, що в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 183 КПК України ОСОБА_5 необхідно доставити до суду з метою розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав, прохав його задовольнити.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла висновку про задоволення клопотання з наступних підстав.
Органом досудового розслідування до суду подано клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 188 КПК України прокурор має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання обвинуваченого з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою одночасно з клопотанням про застосування такого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 189 КПК України клопотання про дозвіл на затримання обвинуваченого з метою приводу розглядається судом негайно після одержання цього клопотання. Суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, а також є достатні підстави вважати, що підозрюваний переховується від органів досудового розслідування; одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.
Ураховуючи обгрунтованість підозри та наявність ризиків, зокрема, і те, що підозрювана може ухилятися від слідства та суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні та не виключається можливість вчинення останнім інших кримінальних правопорушень, а також те, що участь підозрюваного в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу є обов'язковою, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання та надати дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.
Керуючись ст. ст. 188-190 КПК України, слідчий суддя
ухвалила:
клопотання слідчого - задовольнити.
Надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Черкаської обл., Маньківського р-н, с. Роги, українця, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом по мобілізації, перебуваючому на час вчинення кримінального правопорушення у військовому званні «матрос», на посаді водія-електрика полігону військової частини НОМЕР_1 , не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з метою його приводу до суду для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту: приводу підозрюваного до суду, закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії, а також у разі відкликання ухвали прокурором.
Строк дії ухвали 24 місяці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1