Справа № 947/21494/22
19 вересня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Василенка Я.М. та суддів Оксененка О.М., Шведа Е.Ю., перевіривши апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13.06.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа - інспектор 1 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Мазур Євген Олександрович про скасування постанови, закриття провадження у справі, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за керування транспортним засобом, який не пройшов обов'язкового технічного контролю, чим порушено ст. 35 Закону України «Про дорожній рух»..
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13.06.2023 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Департамент патрульної поліції звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Статтею 286 КАС України визначенні особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Як вбачається з матеріалів справи 13.06.2023 Солом'янським районним судом м. Києва прийнято зазначене вище рішення за правилами спрощеного провадження.
Апеляційну скаргу Департамент патрульної поліції подав 11.07.2024 (відповідно до поштового штампу на конверті), тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Однак, вказана особа не надала доказів на підтвердження дати отримання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13.06.2023 (конверт, в якому судове рішення було надіслано адресату, довідка поштового відділення зв'язку або підтвердження отримання рішення через систему «Електронний суд»).
Водночас, апелянтом не вказано обґрунтованих поважних причин пропуску зазначеного строку та не додано доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2024 апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13.06.2023 - залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання вищевказаної ухвали шляхом звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків та направлення такої заяви на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду з додаванням доказів на підтвердження поважності причин пропуску зазначених строків.
На виконання вимог зазначеної ухвали апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Частиною 1 ст. 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії", справа "Креуз проти Польщі").
Апелянт, як суб'єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.
Колегія суддів звертає увагу, що норми процесуального законодавства не звільняють державний орган від обов'язку подачі апеляційної скарги у передбачений процесуальним законодавством строк.
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо її своєчасної подачі.
Крім того, у п.74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звернув увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що "…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…".
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №810/3131/17, від 05 лютого 2019 року у справі №826/11314/17, від 23 липня 2020 року у справі №560/3519/18 та від 16 березня 2021 року у справі №640/7145/19 який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя, про що вказував Конституційний Суд України у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011.
Звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведена позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2021 року у справі №400/2226/19.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, в той же час, об'єктивних та поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження судом не встановлено, а тому підстав до поновлення пропущеного апелянтом строку суд не вбачає.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, враховуючи зазначені вимоги норм процесуального права та той факт, що поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відсутні, а інших доказів поважності пропуску даних процесуальних строків не зазначено і не надано до суду апеляційної інстанції, то в даному випадку слід відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325, 328 КАС України,-
У задоволенні клопотання Департаменту патрульної поліції про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13.06.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа - інспектор 1 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Мазур Євген Олександрович про скасування постанови, закриття провадження у справі - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Судді: Оксененко О.М.
Швед Е.Ю.