П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/33235/23
Перша інстанція: суддя Марин П.П.,
повний текст судового рішення
складено 02.07.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Опалько Олега Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року по справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу,
У листопаді 2023 року Головне управління ДПС в Одеській області (надалі - позивач, ГУ ДПС) звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості по орендній платі з фізичних осіб - 17693,26 грн. на бюджетний рахунок UA248999980334109815000015680, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 18010900, отримувач коштів ГУК в Одеській області/м.Кодима.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що станом на дату подачі позову, відповідно до розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 перед бюджетом становить 17693,26 грн., а саме: заборгованість по орендній платі з фізичних осіб, яка виникла в результаті нарахування по податковому повідомленню-рішенню №851941-2407-1504 від 18.11.2021 року на суму 17693,26 грн.. У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості податковим органом винесено податкову вимогу форми «Ф» №0010549-1308-1532 від 27.04.2023 року, яку було направлено платнику податків рекомендованим листом. Оскільки відповідач добровільно не сплатив нарахованих йому податкових зобов'язань, то податковий орган звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвоката Опалько Олега Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа - підприємець 30.06.2004 року, номер запису: 25560170000039890, вид економічної діяльності за КВЕД 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (основний), а 16.07.2014 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності за рішенням фізичної особи - підприємця про припинення підприємницької діяльності.
Відповідно до розрахунку податкового боргу станом на подання позовної заяви, відповідно до довідки-розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника (1КП), за ОСОБА_1 , як за фізичною особою обліковується заборгованість по орендній платі з фізичних осіб перед бюджетом в сумі 17693,26 грн., яка виникла в результаті нарахування по податковому повідомленню - рішенню №851941-2407-1504 від 18.11.2021 року, яке було вручено адресату 22.09.2022 року, що не заперечується відповідачем.
В зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості податковим органом винесено податкову вимогу форми «Ф» №0010549-1308-1532 від 27.04.2023 року, яку направлено платнику рекомендованим листом на адресу відповідача, проте дана вимога була повернута на адресу відправника з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Також суд першої інстанції встановив, що представником відповідача на підтвердження сплати податкового боргу надано копію квитанції від 16.09.2022 року на суму 19832,00 грн., призначення платежу: борг ВП №69685579.
Між тим, як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження №69685579 від 18.08.2022 року, виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа №420/26926/21, виданого 20.06.2022 року Одеським окружним адміністративним судом.
В свою чергу, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 року у справі 420/26926/21 адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи платника податків ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи платника податків ОСОБА_1 суму заборгованості по орендній платі з фізичних осіб 17693,26 грн. на бюджетний рахунок №UА248999980334109815000015680, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК в Одеській області/м.Кодима/18010900.
Разом з тим, у рішенні суду від 08.04.2022 року у справі 420/26926/21 встановлено, що податковий борг виник в результаті нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми «Ф») №58666-5506-1504 від 28.04.2020 року на суму 17693,26 грн. (основний платіж). У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» №72797-13 від 17.11.2020 року, яку було направлено платнику податків рекомендованим листом.
З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що сума боргу в розмірі 17693,26 грн., яка сплачена позивачем в межах виконавчого провадження №69685579, і на яку представник відповідача посилався як на доказ погашення податкового боргу, виникла за інший період та внаслідок прийняття податковим органом іншого податкового рішення, ніж те, що досліджується в рамках адміністративної справи №420/33235/23.
Також суд першої інстанції відхилив доводи представника відповідача стосовно того, що у ОСОБА_1 з моменту припинення підприємницької діяльності (державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця) відсутній обов'язок сплачувати орендну плату, відповідно до п.37 договору, зазначивши, що податковий борг виник внаслідок не сплати відповідачем податкового зобов'язання, визначеного податковим органом в податковому повідомленні-рішенні №851941-2407-1504 від 18.11.2021 року, і яке є узгодженим податковим зобов'язанням, а тому в рамках даної справи суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності визначення (нарахування) контролюючим органом грошових зобов'язань, оскільки оцінка податкового правопорушення, встановленого за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування такої позиції суд першої інстанції послався на аналогічну правову позицію, яка викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 року у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 року у справі №804/8630/16 , від 03.02.2022 року у справі №560/4343/19.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оскарження податкового повідомлення-рішення №851941-2407-1504 від 18.11.2021 року в окремому судовому процесі, чи пред'явлення зустрічного позову в межах цієї справи, та враховуючи відсутність доказів погашення заявленої до стягнення суми податкового боргу, суд першої інстанції дійшов висновку що позов Головного управління ДПС в Одеській області є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі апелянт повторив свої доводи, які були наведені ним у відзиві на позов, та зазначив, що враховуючи факт припинення позивачем підприємницької діяльності в 2014 році у відповідача вже немає обов'язку по сплаті орендної плати, заборгованість по якій є предметом стягнення у цій справі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, а доводи апелянта відхиляє з наступних підстав.
Відповідно до п.15.1 ст.15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Тобто, статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового (податкового) зобов'язання, не сплачена платником податків у визначений строк.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України).
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до ст.38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 59.1 ст.59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.
Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.18).
Главою 9 Розділу ІІ ПК України передбачено погашення податкового боргу платників податків.
Пунктом 95.1 ст.95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Таким чином, передумовою для стягнення простроченої заборгованості є надсилання платнику податків податкової вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, у зв'язку з несплатою боржником заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» №0010549-1308-1532 від 27.04.2023 року на суму 17693,26 грн., яку направлено платнику рекомендованим листом на адресу відповідача, проте дана вимога була повернута на адресу відправника з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Доказів оскарження вказаної податкової вимоги згідно п.56.1 ст.56 ПК України, а також доказів визнання протиправною та скасування такої вимоги податкової вимоги матеріали справи не містять, і сторони на такі факти не посилаються.
Виходячи з того, що податкове повідомлення-рішення №851941-2407-1504 від 18.11.2021 року та податкова вимога №0010549-1308-1532 від 27.04.2023 року на суму 17693,26 грн. були направлені за належною адресою відповідача рекомендованою поштовою кореспонденцією, і не були оскаржені відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку, то визначена цими рішеннями сума податкових зобов'язань є узгодженою, а тому набула статус податкового боргу.
Колегія суддів зазначає, що наявність узгодженого податкового боргу відповідача в рамках даної справи є доведеною, і відповідач не скористався своїм правом на її оскарження у встановленому законодавством порядку, а тому є всі підстави для задоволення позовних вимог.
Посилання апелянта на факт припинення відповідачем у 2014 своєї підприємницької діяльності колегія суддів відхиляє, оскільки податкове повідомлення-рішення №851941-2407-1504 від 18.11.2021 року та податкова вимога №0010549-1308-1532 від 27.04.2023 року на суму 17693,26 грн. винесенні не відносно приватного підприємця ОСОБА_1 , а відносно фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 .
Крім того, податковий органів звернувся з даним позовом до відповідача, як до фізичної особи, а не як до суб'єкта господарювання - приватного підприємця.
Правомірність же нарахування відповідачу податкових зобов'язань повідомлення-рішення №851941-2407-1504 від 18.11.2021 року не є предметом розгляду у даній справи.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Опалько Олега Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька