Справа №754/3365/24Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/4916/2024
12 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження, сформованого з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100000000580по обвинуваченню:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 149, ч. 2 ст. 156, ч. 4 ст. 153 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 22 липня 2024 року,
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 22 липня 2024 року,задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_9 строк тримання під вартою на 60 днів, до 19 вересня 2024 року включно.
В поданій апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду, вважаючи її незаконною, поставленою з порушенням норм процесуального законодавства.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає про відсутність ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, оскільки органом досудового розслідування не надано жодного доказу, який би підтверджував умисні дії з боку ОСОБА_9 , спрямовані на ухилення від слідства або суду з метою уникнення відповідальності.
Також матеріали кримінального провадження не містять жодного документального підтвердження ризику незаконного впливу на малолітню потерпілу, свідків та інших осіб у даному кримінальному провадженні, як і даних про наявність ризику вчиняти інші кримінальні правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9 .
Вказує, що матеріали кримінального провадження не містять належних доказів на підтвердження причетності ОСОБА_9 до вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 149, ч. 2 ст. 156, ч. 4 ст. 153 КК України.
За доводами апелянта, не враховано судом і дані про особу обвинуваченого, який має міцні соціальні зв'язки, наявність у нього родини й утриманців. Звертає увагу, що ОСОБА_9 постійно проживає в місті Києві з матір'ю пенсійного віку, якій потрібен сторонній догляд. Крім цього у обвинуваченого наявна нерухомість (квартира, земельні ділянки) у місті Києві та корпоративні права у ТОВ «БМК «МІСТО». Також на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей.
Також просить врахувати стан здоров'я ОСОБА_9 , який має ряд хронічних захворювань.
За наслідками апеляційного розгляду просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_9 більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали сформованого контрольного провадження та проаналізувавши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів сформованого контрольного провадження, на розгляді Деснянського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 149, ч. 2 ст. 156, ч. 4 ст. 153 КК України, в якому здійснюється судовий розгляд.
11 липня 2024 року прокурор ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотаннями про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 .
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 22 липня 2024 року, задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_9 строк тримання під вартою на 60 днів, до 19 вересня 2024 року включно.
Ухвалюючи рішення про задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд визнав обґрунтованим наведені у клопотанні доводи про продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Зокрема, суд визнав обґрунтованими продовження існування ризиків переховування обвинуваченого від суду, ухилення від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, незаконного впливу на малолітню потерпілу, законного представника, свідків та інших осіб у даному кримінальному провадженні, а також вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується.
На той факт, що ОСОБА_9 буде переховуватись від суду, вказує те, що, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинені злочини, ОСОБА_9 намагатиметься уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду.
Наявність ризику незаконного впливу ОСОБА_9 на малолітню потерпілу, свідків по кримінальному провадженню підтверджується тим, що ОСОБА_10 , розуміючи, що його дії викриті, може вчинити незаконний вплив у виді погроз фізичної розправи, психологічного маніпулювання, шантажу, підкупу, прохань, умовлянь стосовно особи потерпілої, її законного представника, іншого співучасника злочину ОСОБА_11 , з метою недопущення надання викривальних показань відносно ОСОБА_9 , злочинна діяльність якого є довготривалою та систематичною.
Зокрема, ОСОБА_11 під час допитів зазначала, що ОСОБА_9 погрожував їй наявністю зв'язків в правоохоронних органах, безкарністю власних дій та уникненням кримінальної відповідальності.
Тобто, вищевказаний фактор свідчить про те, що перебуваючи на волі або в умовах домашнього арешту, маючи доступ до засобів зв'язку, мережі Інтернет, ОСОБА_9 може незаконно впливати на осіб з метою ненадання показань, що має доказове значення, повною відмовою від прийняття участі у процесуальних діях або викривлення інформації на його користь.
Також наявний у даному кримінальному провадженні ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_9 обвинувачується, оскільки обвинувачений ОСОБА_9 вчиняв злочини, що характеризуються особливою суспільною небезпекою. Більше того, вказані злочини він вчиняв щодо малолітньої дитини, яка в силу своїх вікових особливостей та відсутності соціального досвіду у даній сфері життя, не може правильно сприймати та розуміти їх моральне та соціальне значення, правові наслідки.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строку тримання під вартою, з огляду на наступне.
За приписами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на малолітню потерпілу, законного представника, свідків та інших осіб у даному кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд у відповідності до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що ухваливши рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд обґрунтовано врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9 та інші обставини, передбачені ст.178 КПК України, які в сукупності можуть свідчити про продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, на які послався суд в оскаржуваній ухвалі.
Перевіряючи наведені у клопотанні доводи прокурора на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, яке ставиться у провину обвинуваченому, та тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_12 у разі визнання його винуватим у вчинених злочинах. При цьому, як встановив суд, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на малолітню потерпілу, законного представника, свідків та інших осіб у даному кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується.
Оскільки наведені у клопотанні прокурора ризики є реальними і вони на момент розгляду клопотання про продовження ОСОБА_9 строку тримання під вартою не зменшилися, суд обґрунтовано визнав, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти вказаним ризикам.
На противагу доводам апелянта, при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою суд також врахував дані, які характеризують особу обвинуваченого, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі і ті, на які містяться посилання в поданій апеляційній скарзі.
Щодо стану здоров'я обвинуваченого, на який посилається сторона захисту в поданій апеляційні скарзі, то судом першої інстанції надано оцінку вказаним обставинам та зобов'язано начальника філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області та начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» забезпечити додержання права обвинуваченого ОСОБА_9 на належну медичну допомогу, зокрема в частині проведення медичного обстеження останнього та забезпечення можливості відповідного лікування згідно встановленого діагнозу, у зв'язку із чим, судом надано згоду у разу необхідності на переміщення останнього до відповідного медичного закладу для надання медичної допомоги згідно призначення лікаря.
Предметом судового розгляду були і ті обставини, на які посилається захисник в поданій апеляційній скарзі, в тому числі посилання на можливість застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту.
Виходячи з рішення Конституційного суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 року у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, предметом апеляційного розгляду в даному провадженні є лише ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
В даному рішенні Конституційний Суд України констатував, що положення статей 3, 21, 29 Конституції України у системному зв'язку з частиною першою її статті 55 зобов'язують орган законодавчої влади при здійсненні регулювання обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність у кримінальному судочинстві гарантувати такій особі право на судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку будь-яких форм та способів обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність, з обов'язковим збереженням справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, дотриманням вимог процесуальної дієвості, ефективності, швидкості процесу тощо.
За таких обставин, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строку тримання під вартою на стадії судового розгляду, суд апеляційної інстанції в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
З огляду на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 22 липня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_9 строк тримання під вартою на 60 днів, до 19 вересня 2024 року включно - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4