Справа №369/1913/24Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/4831/2024
12 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження, сформованого з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022000000000299, по обвинуваченню:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 ч.2 ст.321-1 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 липня 2024 року,
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 липня 2024 року запобіжний захід у виді застави, застосований до обвинуваченого ОСОБА_9 згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 березня 2023 року, змінено на запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, з альтернативою внесення застави у розмірі 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 119 600 грн.
Повернено заставодавцю ОСОБА_10 заставу в розмірі 1 342 000 грн., яка була внесена 20.03.2023, згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 березня 2023 року.
В задоволенні клопотання прокурора про звернення застави в розмірі 1 342 000 грн. в дохід держави відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, вважаючи її незаконною.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом належним чином не перевірено обґрунтованість клопотання прокурора, та всупереч вимог діючого законодавства і практики Європейського суду з прав людини, застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою за відсутності доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Зокрема, необґрунтованими вважає наведені у клопотанні прокурора ризики про те, що ОСОБА_9 може переховуватись від суду, оскільки в Україні введений воєнний стан, що позбавляє громадян чоловічої статі покинути територію держави.
За доводами апелянта, також не доводиться факт наявності ризику знищення речових доказів, оскільки вилучені речі під час огляду місця події знаходяться в органу досудового розслідування.
Без належного врахування судом залишилось і те, що ризик тиску на свідків відсутній, оскільки даного факту не зафіксовано. При цьому докази того, що ОСОБА_9 вчиняв дії, направлені на спілкування зі свідками, також відсутні.
За наведених обставин вважає, що у суду першої інстанції не було законних підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 .
За результатами апеляційного перегляду просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у виді домашнього арешту на певний час доби.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та вважав рішення суду про зміну запобіжного заходу законним, обґрунтованим та вмотивованим, вивчивши матеріали контрольного провадження та проаналізувавши апеляційні доводи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів контрольного провадження, на розгляді Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022000000000299, по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28 ч.2 ст. 321-1 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28 ч.2 ст. 321-1 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28 ч.2 ст. 321-1 КК України та ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28 ч.2 ст. 321-1 КК України.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про звернення запобіжного заходу у виді застави, застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_9 в дохід держави та застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без альтернативи внесення застави, обґрунтовуючи його тим, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 липня 2024 року запобіжний захід у виді застави, застосований до обвинуваченого ОСОБА_9 згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 березня 2023 року, змінено на запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, з альтернативою внесення застави у розмірі 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 119 600 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, в даному кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_9 застосовувався запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном до 13.05.2023 та визначено заставу у розмірі 1 342 000 грн.
20 березня 2023 року ОСОБА_9 звільнено з-під варти у зв'язку з внесенням застави у розмірі 1 342 000 грн. з одночасним покладенням процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В подальшому ухвалами слідчого судді продовжувався строк дії покладених на ОСОБА_9 , при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Постановою слідчого від 15.03.2023 автомобіль «Audi Q5» (VIN НОМЕР_1 ), реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12022000000000299 від 14.04.2022.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.03.2023 накладено арешт на автомобіль «Audi Q5» (VIN НОМЕР_1 ), реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на праві власності належить обвинуваченому ОСОБА_9 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.01.2024 за клопотанням ОСОБА_9 скасовано арешт на автомобіль «Audi Q5» (VIN НОМЕР_1 ), реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на праві власності належить обвинуваченому ОСОБА_9 , в частині володіння та користування.
Таким чином, як зазначено судом, вищевказаний транспортний засіб на той час перебував та на даний час перебуває під арештом і обвинувачений ОСОБА_9 був позбавлений можливості його відчужити, а лише мав можливість ним володіти та користуватись.
Незважаючи на вищевказану обставину, а саме на те, що автомобіль «Audi Q5», який на праві власності належить обвинуваченому ОСОБА_9 перебуває під арештом, який був накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.03.2023 з метою збереження речового доказу та з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання у даному кримінальному провадженні, обвинуваченим ОСОБА_9 був відчужений на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №3245/2024/4427111 від 06.04.2024 ОСОБА_14 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 14.05.2024 у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, а саме автомобіля «Audi Q5» (VIN НОМЕР_1 ), який на праві власності належить обвинуваченому ОСОБА_9 , шляхом заборони до завершення судового розгляду користуватись, відчужувати та розпоряджатись вказаним рухомим майном у будь-який спосіб відмовлено, оскільки суд вважав, на той час, достатнім та співрозмірним заходом забезпечення у даному кримінальному провадженні арешт лише в частині заборони розпорядження вказаним транспортним засобом, з можливістю володіння та користування ним, відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.01.2024.
Таким чином суд першої інстанції дійшов висновків, що ОСОБА_9 завідомо знаючи про наявність арешту на вказаному транспортному засобі та крім того, наявність клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказаний транспортний засіб шляхом заборони до завершення судового розгляду користуватись, відчужувати та розпоряджатись вказаним рухомим майном у будь-який спосіб, 06.04.2024 відчужив даний автомобіль на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №3245/2024/4427111, тобто через два дні після заявлення клопотання прокурором.
З урахуванням вищезазначеного, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_9 , тяжкість та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачуються, суд першої інстанції запобіжний захід у виді застави, застосований до обвинуваченого ОСОБА_9 згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 березня 2023 року, змінив на запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, з альтернативою внесення застави у розмірі 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 119 600 грн.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду про застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд у відповідності до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до положень ст.ст.178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За результатами апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали встановлено, що зазначені вимоги кримінального закону судом дотримані.
Колегія суддів вважає, що ухваливши рішення про зміну обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу, суд обґрунтовано врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, та інші обставини, передбачені ст.178 КПК України, які в сукупності можуть свідчити про існування ризиків переховуватися від суду та інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Надаючи оцінку посиланням захисника про необізнаність обвинуваченого ОСОБА_9 про наявність арешту на вказаному автомобілі, суд обґрунтовано поставився до них критично, оскільки саме за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_9 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.01.2024 скасовано арешт на автомобіль, який на праві власності належить обвинуваченому ОСОБА_9 в частині володіння та користування.
З цих підстав суд обґрунтовано розцінив дії обвинуваченого, як такі, що вказують на його неналежну процесуальну поведінку.
Ухвалюючи рішення про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9 та покарання, яке йому загрожує в разі визнання його винуватим, дані про особу винного та конкретні обставини провадження за висунутим обвинуваченням.
Оцінивши зазначені обставини в сукупності, суд дійшов висновку про існування ризиків, наведених прокурором та передбачених статтею 177 КПК України, які свідчать про можливість обвинуваченого переховуватись від суду, знищення речових доказів та незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Виходячи з рішення Конституційного суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_15 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, предметом апеляційного розгляду в даному провадженні є лише ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
В даному рішенні Конституційний Суд України констатував, що положення статей 3, 21, 29 Конституції України у системному зв'язку з частиною першою її статті 55 зобов'язують орган законодавчої влади при здійсненні регулювання обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність у кримінальному судочинстві гарантувати такій особі право на судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку будь-яких форм та способів обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність, з обов'язковим збереженням справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, дотриманням вимог процесуальної дієвості, ефективності, швидкості процесу тощо.
За таких обставин, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на стадії судового розгляду, суд апеляційної інстанції в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочинів.
З огляду на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів,
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 липня 2024 року, якою запобіжний захід у виді застави, застосований до обвинуваченого ОСОБА_9 згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 березня 2023 року, змінено на запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, з альтернативою внесення застави у розмірі 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 119 600 грн. - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4