Справа №761/25659/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5184/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
12 вересня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора третього відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2024 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мар'янівка Красногвардійського району АР Крим, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111-2 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 липня 2024 року частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах першого відділення другого відділу четвертого управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , яке погоджене з прокурором третього відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Вказано, що строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 19 год. 15 хв. 15 липня 2024 року, тобто до 14 вересня 2024 року.
Визначено ОСОБА_7 розмір застави у межах 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3 028 000 (три мільйони двадцять вісім тисяч) грн. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок.
Роз'яснено, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
Вказано, що з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, місця роботи;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду (в залежності від стадії кримінального провадження);
- утримуватись від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Також вказано, що у разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, а також строк дії ухвали визначено до 14 вересня 2024 року включно.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор третього відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 липня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Прокурор вважає, що ухвала невмотивована у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Стверджує, що необхідність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється забезпеченням виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та наявністю ризиків, передбачених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність яких в повній мірі обґрунтована доводами, викладеними в клопотанні, та долученими до нього копіями матеріалів кримінального провадження, які слідчим суддею залишено поза увагою та їм не в повній мірі надано оцінку.
Також зазначає, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 , не зменшить наявність ризиків, зазначених у клопотанні, та може спричинити подальше перешкоджання встановленню об'єктивної істини по даному кримінальному провадженні.
Посилається також на те, що згідно абзацу восьмого ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001129 від 06.07.2023 року за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
15.07.2024 року о 19 год. 15 хв. ОСОБА_7 затримано в порядку, передбаченому п. 6 ч. 1 ст. 615, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
Цього ж дня, 15.07.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
16.07.2024 року старший слідчий в особливо важливих справах першого відділення другого відділу четвертого управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором третього відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Обгрунтовуючи клопотання, слідчий посилався на те, що підставою застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість: переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Враховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобігання наведеним ризикам слідчий просив застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) діб, без визначення розміру застави.
На думку органу досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_7 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не призведуть до нормальної процесуальної поведінки та можуть перешкодити розслідуванню кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 липня 2024 року частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах першого відділення другого відділу четвертого управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , яке погоджене з прокурором третього відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Вказано, що строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 19 год. 15 хв. 15 липня 2024 року, тобто до 14 вересня 2024 року.
Визначено ОСОБА_7 розмір застави у межах 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3 028 000 (три мільйони двадцять вісім тисяч) грн. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок.
Роз'яснено, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
Вказано, що з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, місця роботи;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду (в залежності від стадії кримінального провадження);
- утримуватись від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Також вказано, що у разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, а також строк дії ухвали визначено до 14 вересня 2024 року включно.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення доведена у клопотанні та сумнівів не викликає.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.
На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія суддів виходить із того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111-2 КК України, що інкримінується ОСОБА_7 , яке є особливо тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення) вбачається із того, що через специфіку інкримінованого злочину, а також його виняткову складність, на даний час ще не встановлені всі його обставини та у зв'язку з цим не витребувано (вилучено) всі необхідні речі й документи, а тому підозрюваний ОСОБА_7 може знищити речі та документи, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення з метою уникнення останнім кримінальної відповідальності.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні) обґрунтовується тим, що підозрюваний, з метою уникнення відповідальності, може використати свої можливості, навички, а також зв'язки для незаконного тиску на свідків або інших учасників кримінального провадження шляхом їх підкупу або примушування до давання вигідних йому показань чи вчинення інших дій.
Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджання кримінальному провадженню), вбачається із того, що на даний час в рамках вказаного кримінального провадження досліджуються обставини можливої причетності до вказаних злочинів (ч. 1 ст. 111-2 КК України) інших осіб, та ймовірну причетність ОСОБА_11 до їх вчинення, що зумовлює підвищені ризики невиконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, як з метою уникнення власної кримінальної відповідальності, так і сприяння в уникненні такої відповідальності іншими причетними особами, без обмеження себе для цього в жодних, у тому числі протиправних засобах.
Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги наявність у провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Отже, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини, визначені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, обґрунтованість підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи.
З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків в даному кримінальному провадженні.
При цьому, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, п. 3 ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення йому застави в розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3 028 000,00 грн.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого (підозрюваного) на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
Підстав вважати вказаний розмір застави недостатнім для виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, колегія суддів не вбачає.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що беручи до уваги кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_7 злочину, з урахуванням положень абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України щодо останнього слід застосувати запобіжний захід без визначення застави, не ґрунтуються на вимогах закону.
Так, як убачається із аналізу положень ч. 4 ст. 183 КПК України, можливість слідчого судді не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках, є правом слідчого судді, а не його обов'язком, а тому доводи прокурора у цій частині не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
З урахуванням наведеного у сукупності, на переконання колегії суддів, врахувавши процесуальну поведінку підозрюваного та дані про його особу, який раніше не судимий, одружений, працевлаштований, має постійне місце проживання та реєстрації, позитивно характеризується, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення підозрюваному застави у даному кримінальному провадженні.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення та наявності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховані слідчим суддею при визначенні підозрюваному розміру застави одночасно із застосуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, доказів недостатності застосованого підозрюваному запобіжного заходу для виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, прокурором не надано.
Доводи апеляційної скарги прокурора про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону колегія суддів вважає безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують.
Крім того, колегією суддів враховується те, що ОСОБА_7 сплатив заставу та його звільнено з-під варти, а строк дії оскаржуваної ухвали закінчується 14 вересня 2024 року.
Колегія суддів також враховує, що 06 вересня 2024 року прокурор третього відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням про продовження строку покладених ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 липня 2024 року на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року продовжено строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_7 , до 15 жовтня 2024 року включно.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу прокурора третього відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4