Справа №757/26906/24-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4526/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
12 вересня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні №42024102010000035 - прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сіверськ, Артемівського району, Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , яке погоджене з прокурором другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
- не відлучатися із міста Києва без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину згідно переліку, оголошеного слідчим під відповідний протокол;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначено строк дії ухвали слідчого судді тривалістю - до 05.08.2024 року.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні - прокурор другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання старшого слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, у межах строків досудового розслідування.
У разі визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави визначити її у розмірі, який перевищує 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та визначити її в розмірі 1 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (4 240 720 грн.), з покладенням на підозрюваного наступних обов'язків:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
- не відлучатися із міста Києва без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину згідно переліку, оголошеного слідчим під відповідний протокол;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Прокурор посилається на те, що стороною обвинувачення доведено, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою з альтернативою внесення застави, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Вказує, що за результатами досудового розслідування 12.06.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Апелянт стверджує, що підстави застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовуються можливістю настання ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів по справі (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Враховуючи характер кримінального правопорушення та його тяжкість, майновий стан підозрюваного та значну суспільну небезпеку інкримінованого йому злочину, сторона обвинувачення вважає, що у даному випадку застава повинна визначатися з урахуванням ступеня тяжкості злочину, що зможе забезпечити реалізацію мети запобіжного заходу.
Зазначає, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, беручи до уваги, що вчинене ним кримінальне правопорушення викликало значний негативний суспільний резонанс, а також заволодіння ним грошовими коштами у особливо великому розмірі 4 240 720 грн. та його майновий стан, на думку прокурора, при вирішенні питання розміру застави, вона має складати більше 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що визначено п. 5 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, тобто 4 240 720 грн.
Прокурор вважає, що саме такий розмір застави відповідає майновому стану підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки він заволодів грошовими коштами у сумі 4 240 720 грн., обернувши їх на свою користь, що дає йому можливість їх використання, а також внесення застави.
При цьому, прокурор переконаний, що передбачений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, враховуючи наявність у його розпорядженні викрадених грошових коштів, а тому застава повинна бути призначена у розмірі, який перевищує 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та визначена в розмірі 1 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (4 240 720 грн.), з покладенням на підозрюваного обов'язків.
З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що підозрюваний має змогу внести заставу у вказаному розмірі у разі застосування до нього відповідного запобіжного заходу, та вона є помірною для нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану стороною обвинувачення апеляційну скаргу та просив скасувати ухвалу слідчого судді, застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, другим відділом Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024102010000035 від 17.04.2024 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
12.06.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
13.06.2024 року старший слідчий другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
В обґрунтування вимог даного клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий зазначив, що другим відділом Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024102010000035 від 17.04.2024 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , будучи службовою особою, обіймаючи посаду прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва, діючи умисно, з метою заволодіння чужим майном у відповідності до раніше розробленого ним протиправного плану злочинної діяльності на заволодіння всією сумою ввірених йому грошових коштів, які є речовими доказами у кримінальному провадженні, в умовах воєнного стану, зловживаючи своїм службовим становищем, перебуваючи в період з 09.08.2023 року по 17.04.2024 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, у своєму службовому кабінеті № 402, за адресою: АДРЕСА_3 , заволодів грошовими коштами в розмірі 101 250 євро (за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним Банком України на 09.08.2023 - 4 051 356,75 грн.) та 190 500 грн., а всього на загальну суму - 4 241 856,75 грн., які обернув на свою користь та розпорядився ними на власний розсуд.
Таким чином, у зв'язку із заволодінням у період з 09.08.2023 року по 23.05.2024 року, більш точно встановити не представилось можливим, вчиненим шляхом зловживання своїм службовим становищем, грошовими коштами в розмірі 101 250 євро (за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним Банком України на 09.08.2023 - 4 051 356,75 грн.) та 190 500 грн., а всього на загальну суму - 4 241 856,75 грн., які є речовими доказами у кримінальному провадженні № 42021102010000048 від 19.05.2021 року, що перебували у віданні ОСОБА_7 та зберігалися в нього особисто, чим спричинено матеріальну шкоду (збитки) потерпілому ОСОБА_10 на суму 101 250 євро (за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним Банком України на 09.08.2023 - 4 051 356,75 грн.) та 190 500 грн., а всього на загальну суму - 4 241 856,75 грн, що більше ніж в шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме - у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану та в особливо великих розмірах.
У клопотанні слідчий посилався на те, що враховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке полягає у позбавленні волі на строк від 7 до 12 років, є всі підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, а також знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та може вчинити інші злочини, у зв'язку із чим з метою запобігання вказаним ризикам, об'єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, слідчий зазначив, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам, у зв'язку із чим просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , яке погоджене з прокурором другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
- не відлучатися із міста Києва без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину згідно переліку, оголошеного слідчим під відповідний протокол;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначено строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 05.08.2024 року.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, зокрема, запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисників, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування саме такого запобіжного заходу, передбаченого статтею 183 КПК України.
Слідчий суддя вірно вказав в ухвалі про те, що з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.
Слід зазначити, що виходячи з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, оскільки доведеність вини підозрюваного ОСОБА_7 потребує перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Таким чином, суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Вирішуючи питання про доцільність застосування тримання під вартою, слідчий суддя повинен переконатися, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання особи під вартою.
Так, надаючи оцінку наявності вказаним у клопотанні ризикам, слідчий суддя врахував, що слідчим у клопотанні не зазначено, а прокурором в судовому засіданні не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, такого ступеню, які виправдовують застосування до підозрюваного ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На переконання колегії суддів, правильним є висновок слідчого судді щодо відсутності необхідності обмеження права ОСОБА_7 на свободу застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні, оскільки припущення прокурора щодо можливості ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового слідства, суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати іншим чином кримінальному провадженню, в даному випадку, не є визначальними для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчим суддею при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу, враховано мету застосування запобіжного заходу, тяжкість кримінального правопорушення, що інкримінується ОСОБА_7 , а також обставини у відповідності до вимог ст.178 КПК України, що характеризують підозрюваного, який раніше не судимий, має місце постійного проживання, його вік та стан здоров'я.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні ризики та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що в даному провадженні існують підстави для застосування до підозрюваного більш м'якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу, такого, як особисте зобов'язання, що зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, та який, з урахуванням усіх обставин справи, буде достатнім запобіжним заходом для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Колегія суддів зауважує, що вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, необхідно враховувати вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Сама лише тяжкість інкримінованого обвинувачення, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від правосуддя, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою і не має пріоритетної сили перед позитивними даними про особу підозрюваного.
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не зможе запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Як встановлено колегією суддів, ні в самому клопотанні слідчого, ні прокурором в судовому засіданні, не було наведено переконливих та достатніх підстав для підтвердження необхідності застосування до ОСОБА_7 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Зокрема, клопотання слідчого не містить переконливого обґрунтування припущень про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання узгоджується з матеріалами справи та відповідає законній меті застосування запобіжного заходу.
ЄСПЛ наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (див. рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями).
З урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, слідчому судді належало з'ясувати чи тримання підозрюваного під вартою є тим запобіжним заходом, який забезпечив би його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків, та чи не було можливості обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу, що і було зроблено слідчим суддею, з обґрунтуванням прийнятого рішення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, в даному провадженні існують підстави для застосування до підозрюваного більш м'якого, окрім виняткового, запобіжного заходу, враховуючи дані про особу ОСОБА_7 , в їх сукупності, при цьому, застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу, як особисте зобов'язання, зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень норм КПК України, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить прокурор, колегія суддів не вбачає.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тобто, законодавцем встановлено певний процесуальний запобіжник, що унеможливлює обмеження прав особи поза межами кримінального провадження.
Станом на час розгляду апеляційної скарги прокурора ОСОБА_6 оскаржувана ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року вичерпала свою дію 05 серпня 2024 року.
За таких обставин, апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, якою відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком до 05.08.2024 року, - без змін.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 179, 182, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні №42024102010000035 - прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4