Справа №757/29363/24-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4926/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
11 вересня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами з доповненнями захисника ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця селища міського типу Солоне Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 332 КК України,
за участю:
прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу організації та криміналістичного супроводження процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного (в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України) щодо ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 332 КК України.
Обрано стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця смт. Солоне Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Роз'яснено, що у разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав ідентичні за формою та змістом апеляційні скарги, у яких просив скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Обґрунтовуючи доводи апеляційних скарг, захисник посилався на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною і такою, що підлягає скасуванню внаслідок порушення норм матеріального права та невідповідності положенням ст. 8 Конституції України, правовим нормам про захист прав і свобод затриманого підозрюваного, закріпленим у ст. 184 КПК України, формальному підходу до задач, покладених Конституцією України і КПК на слідчого суддю по дотриманню положень Конвенції захисту прав людини і громадянина, трансформованих і розвитих у ст.ст. 9, 177 КПК України.
Апелянт зазначив, що текст повідомлення ОСОБА_7 про підозру від 01.04.2024 року не містить обґрунтованості підозри про вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 332 КК України «підбурювання до злочину» та ч. 2. ст. 332 КК України «незаконне переправлення осіб через державний кордон України», оскільки ОСОБА_7 не є службовою особою, яка могла використовувати своє службове становище для незаконного перетину особисто чи іншими громадянами кордону України.
За таких обставин ОСОБА_7 не вчиняв жодної із дій об'єктивної сторони кримінальних правопорушень, зазначених в ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 332 та ч. 2 ст. 332 КК України, оскільки він сам особисто, разом із своїми односельчанами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , за сприяння службових осіб правоохоронних органів та співробітників прикордонної та митної служби, незаконно перетнули державний кордон України, вчинивши адміністративний проступок, а не кримінальне правопорушення, як про це вказано у тексті повідомлення про підозру.
22.07.2024 року від захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , надійшли доповнення до апеляційної скарги, у яких захисник, доповнюючи доводи апеляційної скарги, вказує, що текст клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 не відповідає тексту повідомлення про підозру.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , який підтримав апеляційні скарги з наведених у ній підстав, думку прокурорів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги з доповненнями захисника не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчими Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024000000000271 від 02.04.2024 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 332 КК України.
01.07.2024 року прокурор у кримінальному провадженні - прокурор відділу організації та криміналістичного супроводження процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного (в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України) щодо ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 332 КК України.
Клопотання прокурор обґрунтовував тим, що слідчими Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024000000000271 від 02.04.2024 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 332 КК України.
Прокурор зазначив, що матеріали досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 02.04.2024 року виділено з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62022000000000158 від 02.04.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 і ч. 3 ст. 332, ч. 3 і ч. 4 ст. 358 КК України.
Також вказав, що ОСОБА_7 підозрюється у тому, що він, у період часу з 05 до 06 березня 2022 року, перебуваючи у м. Берегове Закарпатської області, діючи умисно, з метою виїзду за межі України, за грошову винагороду в розмірі 20 000 доларів США, підбурив невстановлених досудовим розслідуванням працівників Національної поліції України, Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України та окремих цивільних осіб до організації його незаконного переправлення через державний кордон України, а саме через міжнародний прикордонний пункт пропуску «Косино», а також у ніч з 06 на 07 березня 2022 року, перебуваючи у с. Косонь Берегівського району Закарпатської області, діючи умисно, за попередньою змовою із невстановленими працівниками Національної поліції України, Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України та окремих цивільних осіб, в умовах воєнного стану, організував незаконне переправлення військовозобов'язаних громадян України ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , через державний кордон України, а саме через прикордонний пункт пропуску «Косино», особисто безпосередньо сприяв такому незаконному переправленню зазначених осіб через державний кордон України, шляхом надання засобів та усунення перешкод.
В клопотанні також зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що 26.02.2022 року ОСОБА_7 автомобілем марки INFINITI Q50 з номерним знаком НОМЕР_1 та ОСОБА_14 автомобілем марки NISSAN ROGUE з номерним знаком НОМЕР_2 , разом із родинами прибули до м. Львова та у подальшому 27.02.2022 року зупинилися в м. Хирів Самбірського р-ну, Львівської обл., неподалік від кордону із Польщею. 28.02.2022 року туди також приїхав знайомий ОСОБА_7 - ОСОБА_15 , разом із своєю родиною, автомобілем марки KIA SORENTO з номерним знаком НОМЕР_3 .
04.03.2022 року приблизно о 09 год. 15 хв. дружина та неповнолітня дитина ОСОБА_7 перетнули державний кордон України в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Смільниця» Самбірського р-ну, Львівської обл. до Польщі в пішому порядку. Натомість ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вищевказаними автомобілями поїхали до м. Берегове Закарпатської області.
За невстановлених досудовим розслідуванням обставин, приблизно 04-05 березня 2022 року, але не пізніше 06.03.2022 року, ОСОБА_7 увійшов у змову із невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка мала можливості домовитися із відповідальними працівниками ДПСУ про незаконне переправлення його, а також ОСОБА_14 та ОСОБА_15 через державний кордон України, за грошову винагороду в сумі 20 000 доларів США за кожного, тобто за 60 000 доларів США.
У подальшому, в ніч з 06 на 07 березня 2022 року ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , за організації невстановленої досудовим розслідуванням особи, були незаконно переправлені через державний кордон України, а саме через прикордонний пункт пропуску «Косино» в АДРЕСА_2 , автомобілем ОСОБА_7 , а саме автомобілем марки INFINITI Q50 з номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням мешканця Берегівського р-ну ОСОБА_16 , який мав паспорт громадянина Угорщини.
Прокурор зазначив, що обставини, які дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтверджуються зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Як зазначив прокурор у клопотанні, з метою вручення ОСОБА_7 письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 332 КК України, 22.03.2024 року йому поштовим відправленням, а також через телефон НОМЕР_4 за допомогою месенджеру Viber, направлено повістку про необхідність явки до Офісу Генерального прокурора на 10 год:00 хв. 01.04.2024 року.
У зв'язку із неявкою ОСОБА_7 01.04.2024 року до Офісу Генерального прокурора для вручення повідомлення про підозру, у відповідності до вимог ст. 278 КПК України, зважаючи на неможливість такого вручення, вжито заходів, передбачених цим Кодексом для вручення повідомлень.
Так, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 направлено поштою за відомим місцем його проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 направлено йому на телефон НОМЕР_4 за допомогою месенджеру Viber.
Прокурор вказав, що під час досудового розслідування виникли об'єктивні обставини, які зумовлюють необхідність обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і створюють вичерпні підстави для звернення з клопотанням до слідчого судді.
Так, постановою прокурора від 03.04.2024 року оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснення якого доручено оперативним підрозділам Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області.
Постановою прокурора від 21.05.2024 року, у зав'язку із неефективністю здійснення розшуку Дніпровським районним управлінням поліції ГУНП в Дніпропетровській області, розшук підозрюваного ОСОБА_7 доручено оперативним підрозділам Служби безпеки України.
У межах здійснення розшуку підозрюваного ОСОБА_7 , повідомлення про його розшук розміщено в розшукових обліках МВС.
Листом Міністерства закордонних справ України від 16.04.2024 року повідомлено про відсутність інформації щодо перебування на консульському обліку ОСОБА_7 та його дружини, а також те, що він не звертався до закордонних дипломатичних установ України з будь-яких питань.
Постановою прокурора від 13.06.2024 року оголошено міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_7 , здійснення якого доручено оперативним підрозділам Служби безпеки України.
Також, з метою встановлення місця знаходження підозрюваного ОСОБА_7 за межами України каналами МОКП Інтерпол, відповідні матеріали направлено до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України.
На цей час місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_7 не відоме.
Таким чином, під час досудового розслідування вжито всіх необхідних та можливих заходів, спрямованих на здійснення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_7 .
Прокурор стверджував, що обставини, викладені у клопотанні, беззаперечно свідчать про переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, прокурора та суду за межами України та про його перешкоджання кримінальному провадженню.
На думку прокурора, необхідність обрання відносно ОСОБА_7 найбільш суворого, виняткового запобіжного заходу, яким є тримання під вартою, зумовлюється наявністю у підозрюваного сталих установок перешкоджати кримінальному провадженню, без обмеження себе для цього в жодних, у тому числі незаконних засобах, про що свідчить його процесуальна поведінка під час досудового розслідування, і передусім, переховування від слідчого та прокурора.
Будь-який інший (більш м'який) запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, зокрема ризику переховування від слідчого, прокурора, суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу організації та криміналістичного супроводження процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного (в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України) щодо ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 332 КК України.
Обрано стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця смт. Солоне Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Роз'яснено, що у разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 193 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Обираючи підозрюваному ОСОБА_7 у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 332 КК України.
На підставі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, колегія суддів встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні прокурора ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, врахувавши тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 та суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, можливості ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність обрання виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Оцінюючи можливість обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції насамперед використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена ч. 1 ст. 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Крім того, слідчим суддею враховано, що згідно наявних у матеріалах судового провадження відомостей, 07.03.2022 року ОСОБА_7 виїхав за межі України, та місцезнаходження останнього на даний час невідоме, у зв'язку з чим ОСОБА_7 у встановленому законом порядку оголошено у регіональний, державний, міждержавний та міжнародний розшук.
З наведеного убачається, що слідчим суддею при розгляді клопотання у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який на думку колегії суддів в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю та конкретними ознаками інкримінованого йому кримінального правопорушення, є обґрунтованим, та підстав для залишення без задоволення клопотання прокурора колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційних скарг про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими судом матеріалами провадження.
Викладені в апеляційних скаргах з доповненнями доводи про недоведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 332 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначених кримінальних правопорушень.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих прокурором до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи апеляційних скарг з доповненнями захисника про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому злочину, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення та висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційні скарги з доповненнями захисника ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4