20 вересня 2024 року (16:30)Справа № 280/6361/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
08.07.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви (вх. № 33268 від 17.07.2024) позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 31.05.2024 №084250001013 щодо відмови позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення;
зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 04.03.2020 перебуває на обліку як отримувач пенсії за вислугу років. Після досягнення пенсійного віку, визначеного п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (50 років), позивач звернулася із заявою про переведення її на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2. До заяви було додано усі документи, які підтверджують її право на пенсію на пільгових умовах, однак рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області їй відмовлено в переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв'язку з недосягненням віку відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 22.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
16.08.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 38289), в якому зазначає, що 24.05.2024 позивачка у встановленому законом порядку звернулась із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший (з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на пільгових умовах, призначену відповідно до статті 114 закону №1058). За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення від 31.05.2024 №084250001013 про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший у зв'язку з недосягненням встановленого законом пенсійного віку (55 років). Зауважує, що питання щодо наявності у позивача страхового та пільгового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не є предметом спору у даній справі. Будь-які висновки щодо наявності/відсутності такого стажу у ОСОБА_1 у спірному рішенні від 31.05.2024 відсутні, оскільки відмова зумовлена недосягненням позивачкою встановленого законом пенсійного віку. Беручи до уваги вищезазначене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
З 04.03.2020 позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області як отримувач пенсії за вислугу років (працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення).
24.05.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою, в якій просила перевести її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 (а.с.36).
Враховуючи принцип екстериторіальності вказана заява була розглянута ГУ ПФУ в Донецькій області та було прийнято рішення від 31.05.2024 №084250001013 про відмову у проведенні перерахунку пенсії позивачу, оскільки на дату звернення ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку 55 років (а.с.16).
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Загальні засади державного пенсійне забезпечення визначені в Законі України «Про пенсійне забезпечення», який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
На підставі ст. 52 цього Закону з 04.03.2020 позивачці призначена пенсія за вислугу років.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком, встановлюються пенсії за вислугу років.
При цьому стаття 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачає такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Водночас, частина третя статті 45 цього Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії на інший.
На підставі ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Порядок та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначено в статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року N 1-р/2020 зокрема визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, та вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаній нормі.
Відповідно до п. "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
У редакції до внесення змін у статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на підставі Закону України від 02.03.2015 №213-VIII він був викладений в редакції: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, та вирішено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Таким чином, з 23.01.2020 при вирішенні питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи Пенсійного фонду України, зокрема і відповідач у справі, мають керуватися вказаною нормою в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У спірних правовідносинах станом на день звернення із заявою про переведення на пенсію за віком на пільгових умовах позивач досягла 50 років (а.с.13).
Суд звертає увагу на те, що отримувана позивачем пенсія за вислугу років - це спеціальна пенсія для конкретно визначеного кола осіб, а загально визначена пенсія для усіх категорій осіб - пенсія за віком.
Таким чином, оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 31.05.2024 №084250001013 про відмову позивачу в перерахунку пенсії - перехід на інший вид пенсії, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, з посиланням недосягнення нею 55 років пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправним та підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 21 квітня 2021 року, ухваленого за результатами розгляду зразкової справи № 360/3611/20 (адміністративне провадження №Пз/9901/32/20).
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд зазначає наступне.
Відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії - перехід на інший вид пенсії (за віком на пільгових умовах), відповідач у своєму рішенні від 31.05.2024 №084250001013 розрахунок наявного у позивача стажу (як страхового та і пільгового) не проводив, зазначив лише про недосягнення позивачем пенсійного віку, визначеного частиною 2 статті 114 Закону №1058-IV.
При цьому, суд враховує, що обчислення стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, і суд не може перебирати на себе таку функцію та здійснювати розрахунок стажу позивача, а також встановлювати його достатність для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Таким чином, відповідні повноваження проводити розрахунок стажу позивача є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Отже, належним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах суд вважає зобов'язання органу Пенсійного фонду, який прийняв оскаржуване рішення про відмову в перерахунку пенсії - перехід на інший вид пенсії, повторно розглянути подану позивачем заяву від 24.05.2024 про перехід на інший вид пенсії.
Обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі №514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що «..Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу……».
Таким чином, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позову, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області як суб'єкта владних повноважень, яким прийнято рішення, визнане судом протиправним, в розмірі 484,48 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії від 31.05.2024 №084250001013.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перехід на інший вид пенсії від 24.05.2024, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В задоволені інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 20.09.2024.
Суддя Ю.В. Калашник