Ухвала
12 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 755/2553/21
провадження № 61-16887ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 3 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Сьома київська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтв про право на спадщину за заповітом і за законом недійсними, визнання права на спадщину за законом та стягнення грошових коштів,
24 листопада 2023 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 3 жовтня 2023 року, повний текст якої складено 11 жовтня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
Заявнику необхідно було подати до суду касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, обґрунтувавши у ній зазначену заявником підставу касаційного оскарження щодо необхідності відступлення від висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України); сплатити судовий збір у розмірі 6 800,84 грн, про що надати відповідний документ, або документ, що підтверджує звільнення
від сплати судового збору відповідно до закону.
Заявнику роз'яснено, що у разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику.
Копія ухвали Верховного Суду від 12 грудня 2023 року неодноразово направлялася рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену ОСОБА_1 у касаційній скарзі.
9 липня 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла виправлена касаційна скарга з її копіями відповідно до кількості учасників справи та квитанцією ID № 2499-9091-6746-1585, якою підтверджено сплату судового збору у вказаному розмірі.
Отже ОСОБА_1 виконав вимоги ухвали в частині надання документу про сплату судового збору.
Разом з тим, вимоги ухвали в частині визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та їх належного обґрунтування ОСОБА_1 не виконав.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення
пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої
статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Такий висновок щодо застосування аналогічних норми Господарського процесуального кодексу України викладений у постанові Верховного Суду
від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.
Підставою касаційного оскарження судових рішень в першій касаційній скарзі заявник вказував неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме зазначав про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19) та у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного
цивільного суду від 5 вересня 2022 року у справі № 385/321/20
(провадження № 61-9916сво21) (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
В ухвалі від 12 грудня 2023 року Верховний Суд вказав ОСОБА_1 , що він має викласти обґрунтування необхідності відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначив свою позицію необхідності відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного
Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16
(провадження № 12-128гс19) та у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2022 року
у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21).
Крім того, в уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 визначив підставою касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 256 ЦК України та частини другої статті 264 ЦК України у сукупності з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Зміст уточненої касаційної скарги свідчить про те, що зазначені заявником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України, та їх обґрунтування суперечать одна іншій.
Визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 2 та обґрунтовуючи необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада
2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19) та у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
від 5 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21), ОСОБА_1 фактично вважає правовідносини у зазначених справах та у справі, в якій вирішується питання про відкриття касаційного провадження, подібними, тобто визнає, що висновок у подібних правовідносинах вже викладений у постановах Верховного Суду.
Одночасно з цим ОСОБА_1 зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частини другої статті 127 ЦПК України).
Також слід зазначити, що під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду, а з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції»).
Касаційний суд вважає, що з урахуванням установлених обставин,
ОСОБА_1 на засадах верховенства права необхідно забезпечити доступ до незалежного і безстороннього вирішення спору за встановленою процедурою.
Касаційний суд вбачає наявність підстав для продовження ОСОБА_1 встановленого судом процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 12 грудня 2023 року, з урахуванням викладеного в цій ухвалі, на п'ять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Враховуючи викладене, заявнику необхідно конкретизувати підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, подавши до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України з наданням її копій відповідно до кількості учасників справи.
Керуючись статтями 127, 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
ПродовжитиОСОБА_1 встановлений судом процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги,зазначених в ухвалі Верховного Суду від 12 грудня 2023 року, на п'ять днів з днів вручення копії цієї ухвали
Невиконання у встановлений судом строк вимог ухвали Верховного Суду
від 12 грудня 2023 року є підставою для визнання скарги неподаною і повернення її заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко