Окрема думка
суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Крата В. І., Дундар І. О.,
17 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 465/2223/19
провадження № 61-15490св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І., у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовив. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року залишив без змін.
Не можемо погодитися із постановою касаційного суду з таких мотивів.
1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Львівська міська рада, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», в якому просили:
припинити право спільної власності усіх власників на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши позивачам з будинковолодіння частку в натурі, а саме приміщення квартири АДРЕСА_2 відповідно до висновку експертизи, проведеної ПП ОСОБА_5 ;
визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до сталого порядку користування нею сторонами, а саме виділити в користування позивачам земельну ділянку, що примикає безпосередньо до квартири АДРЕСА_3 , та виділена огорожею.
2. Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 20 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково:
визнано відсутнім право спільної сумісної власності усіх співвласників на будинок за адресою: АДРЕСА_1 у частині квартири АДРЕСА_2 (чотири) у цьому, за виключенням власників: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які володіють цією квартирою на праві спільної часткової власності;
Визначено між мешканцями будинку за адресою: АДРЕСА_1 сталий порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований цей будинок, а саме: залишено за позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливість користування частиною земельної ділянки, що примикає безпосередньо до квартири АДРЕСА_2 у цьому будинку в межах входу виділеного огорожею як це відображено на фототаблиці до висновку експерта;
у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
3. ОСОБА_1 частково не погодилася з рішенням суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу в якій просила:
рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позову та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити;
в частині визначення порядку користування земельною ділянкою змінити судове рішення; визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до сталого порядку користування нею сторонами, а саме, виділити в користування позивачам земельну ділянку площею 459,48 кв. м, що примикає безпосередньо до квартири АДРЕСА_3 та виділена огорожею, відповідно до плану топографічного знімання.
4. Постановою Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
рішення Франківського районного суду міста Львова від 20 грудня 2021 року скасовано;
прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
5. Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
5.1. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
5.2. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
5.3. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
5.4. Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, чи оскаржувати рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22))
5.5. Касаційний цивільний суд вже звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв'язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23)).
5.6. Суд апеляційної інстанції не може вийти і за межі доводів апеляційної скарги, погіршивши при цьому становище заявника (відповідача, який подав апеляційну скаргу). Зазначене узгоджується з принципом заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), який відомий ще із часів римського права та існував у зв'язку з іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24)).
6. У справі, що переглядалася:
суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, чи оскаржувати рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та в яких межах. Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги;
апеляційний суд не врахував, що: рішення суду першої інстанції оскаржувалося позивачкою ОСОБА_1 тільки у відповідній частині; переглянувши рішення суду першої інстанції повністю, скасувавши його та відмовивши в позові повністю, апеляційний суд погіршив становище позивачки ОСОБА_1 , оскільки потрапила в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги. За таких обставин, касаційну скаргу належало задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суддя В. І. Крат
Суддя І. О. Дундар