16 вересня 2024 року Справа № 280/6149/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України (далі - ВЧ НОМЕР_2 , третя особа), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду рапорту на звільнення з військової служби за віком у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі позивача;
зобов'язати відповідача розглянути рапорт солдата позивача про звільнення з військової служби за віком у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі та видати відповідний наказ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 на посаді стрільця-санітара 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону на підставі наказу командира військової частини від 22.03.2022. Вказує, що з метою реалізації права на призначення пенсійного забезпечення передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» 19.04.2024 звернувся з відповідною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким листом від 10.06.2024 №3143 повідомлено про те, що для призначення пенсійного забезпечення позивачу необхідно отримати від ВЧ НОМЕР_1 , зокрема, витяг з наказу про виключення зі списків особового складу військової частини №74. Стверджує, що рапортом від 05.02.2024 позивач звернувся до відповідача з проханням звільнити його з лав Збройних Сил України у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі, у подальшому 05.04.2024 до відповідача було направлено адвокатський запит 05/04-Г з доданою до нього копією рапорту про звільнення у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі з проханням надати інформацію щодо розгляду рапорту на звільнення. Зауважує, що у зв'язку з відсутністю відповіді на адвокатський запит 07.05.2024 було направлено скаргу №22-Г щодо ненадання відповіді на адвокатський запит, проте на теперішній час відповідь на скаргу №22-Г від 07.05.2024 або адвокатський запит 05/04-Г від 05.04.2024 не надано, звільнення позивача з військової служби не відбулось. Таку бездіяльність щодо не розгляду рапорту позивач вважає протиправною, а тому звернувся до суду з позовною заявою.
Ухвалою суду від 08.07.2024 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.
Ухвалою судді від 18.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 09.09.2024 вирішено витребувати від ВЧ НОМЕР_1 інформацію щодо звернення ОСОБА_1 та/або його представника із рапортами/заявами/запитами до військової частини протягом 2024 року та надані на них відповіді.
Відповідач позов не визнав, 13.09.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» надіслав відзив на позовну заяву (вх. №42297), у якому пояснює, що рапорт позивача від 05.02.2024 про звільнення (копія додана до позовної заяви) до ВЧ НОМЕР_1 не надходив. Твердження представника позивача про те, що «є підстави вважати, що відповідачем було отримано рапорт на звільнення разом з адвокатським запитом 05/04-Г від 05.04.2024» вважає є неправдивим. Зауважує, що ВЧ НОМЕР_1 була отримана скарга № 22-Г від 07.05.2024, на яку була надана відповідь, однак рапорт про звільнення позивача з військової служби до неї долучений не був, докази іншого (наприклад, опис вкладення до поштового відправлення) позивачем до позовної заяви не додані. Таким чином, на думку відповідача, є усі підстави стверджувати, що рапорт ОСОБА_1 від 05.02.2024 про звільнення з військової служби отриманий не був, доказів іншого позивачем не надано. Отже, вважає, що відсутні підстави для розгляду такого рапорту, та відповідно, для задоволення відповідної позовної вимоги.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 на посаді старшого механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення.
Відповідно до витягу із Наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (про стройовій частині) від 22.03.2022 № 74 солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (по особовому складу) на посаду стрільця-санітара 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону ВЧ НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу військової частини.
Відповідно до матеріалів справи позивач у червні 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні, зокрема, внаслідок отриманої 01.06.2022 вибухової травми, про що зазначено у виписках, а саме: з 03.06.2022 по 04.06.2022 (виписний епікриз №11967); з 05.06.2022 по 11.06.2022 (перевідний епікриз амбулаторного (стаціонарного) хворого №2231); з 11.06.2022 по 28.06.2022 (виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1358).
Також у липні-вересні 2022 року позивач перебував на стаціонарних лікуваннях, а саме: з 04.07.2022 по 18.07.2022 (виписка №1724); з 19.07.2022 по 17.08.2022 (виписний епікриз); з 20.08.2022 по 23.09.2022 (виписний епікриз).
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 20.10.2022 №294 солдата ОСОБА_1 колишнього стрільця-санітара 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону, знято з усіх видів забезпечення з 17 жовтня 2022 року у зв'язку з самовільним залишенням військової частини.
Відповідно до Витягу із протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 11.02.2023, травма і поранення, так, пов'язані із захистом Батьківщини.
Також, відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №2567 від 22.04.2024, позивач у період з 01.06.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 59 від 28.02.2023 солдата ОСОБА_1 , колишнього стрільця-санітара 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ Збройних Сил України, який самовільно залишив військову частину 17 жовтня 2022 року (дезертирував), увільненого від займаної посади та якому призупинено військову службу у Збройних Силах України наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 24.02.2023 № 44-РС, призупинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні з 13 січня 2023 року, виключено зі списків особового складу з 13 січня 2023 року. Облікові документи направлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач стверджує, що рапортом від 05.02.2024 позивач звернувся до ВЧ НОМЕР_1 з проханням звільнити його з лав Збройних Сил України у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі. Зазначає також, що 05.04.2024 до відповідача було направлено адвокатський запит №05/04-Г з проханням надати інформацію щодо розгляду рапорту позивача на звільнення, до якого додано копію рапорту від 05.02.2024 про звільнення у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі.
07.05.2024 представник позивача направив на адресу Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ Збройних Сил України, ВЧ НОМЕР_2 скаргу на бездіяльність посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 щодо надання відповіді на адвокатський запит №05/04-Г від 05.04.2024.
Листом від 31.05.2014 №1072 відповідач повідомив представника позивача, що з 11.05.2022 відповідно до пп. 15 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, солдата ОСОБА_1 згідно з наказом ВЧ НОМЕР_1 №131 від 11.05.2022 зараховано у розпорядження командира військової частини, як такого, що перебуває на тривалому лікуванні. Знятий з усіх видів забезпечення як такий, що самовільно залишив частини з 17.10.2022 згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 20.10.2024 №295. Солдата ОСОБА_1 , який самовільно залишив військову частину 17.10.2022 (дезертирував), увільнено від займаної посади наказом командира ВЧ НОМЕР_1 з 13.01.2023, виключено зі списків особового складу з 13.01.2024. Повідомлено також, що належні кошти будуть виплачені після надання реквізитів банку для перерахунку.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту від 05.02.2024 ро звільнення з військової служби, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, врегульовано нормами Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232- XII), а також нормами Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачено види військової служби, серед яких військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Статтею 3 названого Закону передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Тобто, як на момент подання позову до суду, та і на момент розгляду цієї адміністративної справи, триває воєнний стан.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Пунктом 2 Положення передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом.
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Пунктом 7 Положення встановлено, що військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Розділом IX визначені особливості проходження строкової військової служби, за приписами якого звільнення військовослужбовців строкової військової служби проводиться на підставах, визначених частиною другою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», командиром військової частини, який має право видавати накази по стройовій частині.
Під час дії особливого періоду до введення воєнного стану військовослужбовці продовжують проходити строкову військову службу понад встановлені строки до строків, визначених рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктами «б», «в», «г» частини 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». З моменту введення воєнного стану (настання воєнного часу) військовослужбовці, у яких закінчився строк строкової військової служби, продовжують проходити військову службу до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктами «б», «в», «г» частини другої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військовослужбовці строкової військової служби можуть бути звільнені зі строкової військової служби достроково відповідно до пунктів «б», «в», «г» частини 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до пунктів «б», «в», «г» частини 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці строкової військової служби звільняються із служби на підставах: за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби; за сімейними обставинами - у разі виникнення у них права на відстрочку чи звільнення внаслідок зміни сімейних обставин. Військовослужбовці, які мають право на звільнення зі служби за цією підставою, можуть його не використовувати; у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно з пунктом 225 Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Пунктом 233 Порядку встановлено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що позивач має право на звільнення зі служби за наявності обґрунтованих підстав, передбачених пунктом «в» частини 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подавши відповідний рапорт командиру військової частини, в якій проходить службу.
Частинами 1-3 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Так, позивач стверджує, що відповідачем допущено також протиправну бездіяльність щодо нерозгляду рапорту позивача від 05.02.2024, оскільки наслідком подання та розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту, проте станом на день звернення до суду з цією позовною заявою будь-які накази, рішення з питань викладених у рапорті ОСОБА_1 не приймались, чим грубо порушуються права військовослужбовця.
Разом з цим матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 з відповідним рапортом від 05.02.2024, копію якого долучено до матеріалів справи, до командира ВЧ НОМЕР_1 , більш того, відповідачем вказано, що рапорт позивача про звільнення (копія додана до позовної заяви) до нього не надходив.
Твердження представника позивача про те, що відповідачем було отримано рапорт на звільнення разом з адвокатським запитом №05/04-Г від 05.04.2024 суд вважає необґрунтованим, оскільки до суду не надано та матеріали справи не містять докази направлення на адресу відповідача та/або отримання останнім вказаного адвокатського запиту.
Також матеріали справи не містять доказів отримання командиром ВЧ НОМЕР_1 рапорту ОСОБА_1 від 05.02.2024 від Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ Збройних Сил України, ВЧ НОМЕР_2 , до яких представником позивача направлена скарга від 07.05.2024 №22-Г.
Крім того, при ухваленні рішення судом також враховано, що у відповідності до наказу ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 59 від 28.02.2023 солдата ОСОБА_1 , який самовільно залишив військову частину 17 жовтня 2022 року (дезертирував), увільненого від займаної посади та якому призупинено військову службу у Збройних Силах України наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 24.02.2023 № 44-РС, призупинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні з 13 січня 2023 року, виключено зі списків особового складу з 13 січня 2023 року. Вказаний наказ позивачем не оскаржувався, доказів протилежного позивачем суду не надано. Тобто, на момент вирішення по суті цієї справи ОСОБА_1 вже не перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 , а тому останній не має підстав для розгляду рапортів позивача про звільнення з військової служби.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.
При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак