19 вересня 2024 року м. Ужгород№ 260/1900/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , податковий борг у розмірі 2600,00 грн. по платежу 50 18050400 «Єдиний податок з фізичних осіб».
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що заборгованість відповідача виникла у зв'язку з несплатою нею в повному обсязі нарахованого контролюючим органом єдиного податку за лютий - березень 2022 року. Контролюючим органом було здійснено всі визначені законодавством заходи щодо стягнення податкового боргу, в тому числі, скеровано на адресу такого платника податків податкову вимогу. Однак такі дії не призвели до позитивного результату, а тому сума податкового боргу підлягає стягненню в судовому порядку.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі, надано відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву та повідомлено, що згідно з вимогами ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зазначену ухвалу направлено на адресу реєстрації місця проживання відповідача, відповідно до відомостей Єдиного державного демографічного реєстру, рекомендованою кореспонденцією з повідомлення вручення поштового відправлення та вручено 15 серпня 2024 року.
Проте відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подала, про причини неподання суд не повідомила, про продовження процесуального строку для подання такого не клопотала.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з вищенаведеним, враховуючи положення ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) у період з 29 червня 2021 року по 06 травня 2022 року була зареєстрована фізичною особою-підприємцем та перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС у Закарпатській області (далі - ГУ ДПС у Закарпатській області) як платник єдиного податку.
Так, 29 червня 2021 року ФОП ОСОБА_1 подала до Головного управління ДПС у Закарпатській області (Ужгородська ДПІ) заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, в якій обрала II групу та ставку єдиного податку при переході на спрощену систему оподаткування в розмірі 20% до розміру мінімальної заробітної плати.
У такій заяві ФОП ОСОБА_1 зазначила свою податкову адресу АДРЕСА_2 .
Вказані відомості узгоджуються також з наявною в обліковій картці платника податків ФОП ОСОБА_1 інформацією.
Згідно п. 293.1 ст. 293 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Таким чином, ставка єдиного податку для платників другої групи в 2022 році становила 1300,00 грн. (6500,00*20%).
П. 295.2 ст. 295 ПК України визначено, що нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
У зв'язку з наведеним контролюючим органом нараховано ФОП ОСОБА_1 податкове зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб за лютий - березень 2022 року у розмірі 2600,00 грн.
Відповідно до п. 295.1 ст. 295 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
В подальшому у зв'язку з несплатою ОСОБА_1 нарахованого контролюючим органом податкового зобов'язання відповідачу на підставі п. 59.1 ст. 59 ПК України було виставлено податкову вимогу від 21.11.2023 №0004369-1308-0716. Вказана податкова вимога була скерована контролюючим органом за адресою: АДРЕСА_3 . Однак така ОСОБА_1 вручена не була та повернулася до контролюючого орган з відміткою органу поштового зв'язку: «за закінченням терміну зберігання».
З метою стягнення суми податкового зобов'язання, самостійно нарахованого контролюючим органом платнику податків, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Вказане кореспондується з положенням пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Згідно ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України встановлює обов'язок контролюючого органу самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Спірні правовідносини виникли з приводу стягнення в судовому порядку з платника податків суми податкового боргу.
Так, пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України дає визначення поняттю «податковий борг», відповідно до якого таким є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Суд враховує те, що у справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, зокрема, встановлення факту його сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі, в черговості, та за рахунок платежів, встановлених ПК України.
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Вказане повноваження контролюючого органу кореспондується також з положеннями п. 87.11 ст. 87 ПК України.
Таким чином, законодавством встановлено обов'язок контролюючого органу вчиняти дії щодо забезпечення стягнення з платника податків податкового боргу, в тому числі, шляхом звернення з відповідним позовом до суду.
Разом з тим, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Зазначене узгоджується також з встановленим нормами ст. 59 ПК України обов'язком контролюючого органу надіслати платнику податків, у якого виник податковий борг, податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Таким чином обов'язковою передумовою для звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу є надіслання платнику податків податкової вимоги.
Судом встановлено, що на виконання вищезазначених вимог податкового законодавства ГУ ДПС у Закарпатській області надіслало ОСОБА_1 податкову вимогу від 21.11.2023 №0004369-1308-0716. Зазначена податкова вимога була скерована на наступну адресу: АДРЕСА_3 та у зв'язку з не врученням адресату була повернута органом поштового зв'язку до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Водночас судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказане узгоджується також наявною в обліковій картці платника податків контролюючого органу інформацією стосовно реєстраційних даних ОСОБА_1 , відповідно до яких податковою адресою останньої є: АДРЕСА_2 (арк. спр. 6). Така ж податкова адреса була зазначена у поданій ОСОБА_1 до контролюючого органу заяві про застосування спрощеної системи оподаткування.
При цьому суд враховує те, що скерована за адресою місця реєстрації позивача (: АДРЕСА_2 ) ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року була належним чином врученою.
Отже, суд робить висновок, що ГУ ДПС у Закарпатській області знало про дійне місце реєстрації ОСОБА_1 .
Незважаючи на наявні відомості щодо місця реєстрації ОСОБА_1 та повернення податкової вимоги до контролюючого органу без вручення, ГУ ДПС у Закарпатській області не вчинив жодних дій, спрямованих на скерування такої за правильною адресою та належного повідомлення відповідача про необхідність сплати податкових зобов'язань.
Нормами п. 42.1 ст. 42 ПК України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Зазначене кореспондується з п. 6 розділу ІV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи в розумінні ст. 45 ПК України визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Проте в спірних правовідносинах податкова вимога ОСОБА_1 , в порядку ст. 42 ПК України скерована не була, а тому не можуть вважатися врученою.
Суд зазначає, що контролюючий орган безумовно наділений повноваженнями щодо вчинення дій, спрямованих на стягнення з платників податків суми наявного податкового боргу. Разом з тим, реалізація зазначеного повноваження повинна здійснюватися на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України, тобто з дотриманням визначеної процедури.
Ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає, що податковим органом не надані докази щодо належного надіслання за місцем проживання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення податкової вимоги, а тому позов про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у зв'язку з несплатою такої заборгованості є передчасним.
Зазначена позиція узгоджується також з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 28.08.2018 року у справі №802/467/16-а у подібних правовідносинах, що, з огляду на положення ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом.
За наведених обставин, враховуючи вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
З огляду на відмову у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. У задоволенні позову Головного управління ДПС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ ВП 44106694) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін