18 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/24369/23
категорія 111030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0032322406 від 14.02.2023 за платежем "податок на доходи фізичних осіб" в сумі 37510,94 грн, з яких податкове зобов'язання з ПДФО в сумі 27546,56 грн, штрафні санкції - 2661,04 грн, пеня - 7303,34 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 19.01.2023 поштовим зв'язком отримав акт № 396/06-30-24-06/2447208221 від 12.01.2023 "Про результати документальної позапланової перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 30.04.2020". На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення. Вважаючи одне з податкових повідомлень-рішень, а саме № 0032322406 від 14.02.2023, протиправним, звернувся до суду з даним позовом. Не погоджуючись з вказаним в акті перевірки порушенням п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, зазначає, що ним були надані пояснення щодо неможливості надати документи за 2017 рік, що з урахуванням строків, установлених ст. 44 Податкового кодексу України, не є порушенням при забезпеченні зберігання первинних документів. Стверджує, що стаття 102 Податкового кодексу України не містить посилання на п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України щодо продовження обов'язку зберігання платником податків первинних документів понад 3-річний термін.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Липи В.А. від 24.08.2023 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" від 16.07.2024 № 131 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2024 у зв'язку з призовом з 04.07.2024 на військову службу судді Липи В.А. справу передано на розгляд судді Леміщаку Д.М.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Леміщака Д.М. від 19.07.2024 прийнято до провадження адміністративну справу № 240/24369/23 та ухвалено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
До суду відповідач направив відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову з мотивів, що оскільки перебіг строків давності, передбачених ст. 102 Податкового кодексу України, зупиняється, то строки зберігання документів на період дії карантину продовжуються. Щодо посилань позивача на норми п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України вказує, що дане твердження не відповідає дійсності, оскільки позивачем до контролюючого органу повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів не подавалося. Позивачем завищено валові витрати на загальну суму 155536,40 грн, а саме у колонці 5, рядка 1 розділу І додатку Ф2 до річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік «Вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю» показників за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 завищено витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей на суму ТМЦ, які не підтверджено документально, в сумі 66445,60 грн., також у колонці 7 рядка 1 розділу І додатку Ф2 до річних податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017-2020 роки «інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» показників за період з 01.01.2017 по 30.04.2020 завищено інші витрати на оплату орендної плати, не підтвердженої документально, на суму 89090,80 грн, у тому числі: 2017 рік в сумі 24150,00 грн, 2018 рік в сумі 20116,00 грн, 2019 рік в сумі 39624,00 грн, 2020 рік в сумі 5200,80 грн. За таких обставин контролюючим органом правомірно прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.02.2023 № 0032322406.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними ст.ст. 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
Посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, ст. 82 та пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), ст. 13 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.04.2020, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) за період з 12.08.2016 по 30.04.2020 (акт від 12.01.2023 № 396/06-30- 24-06/2447208221).
Проведеною перевіркою встановлено такі порушення:
- пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 177.11 ст. 177 ПК України, а саме несвоєчасно подано ліквідаційну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік (подана 17.07.2020, граничний термін подання 30.05.2020);
- пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1 ст. 44, п. 177.2, пп. 177.4.5 п. 177.4, п. 177.10 ст. 177 ПК України, пп. 5, пп. 6 п. 6 Порядку № 481, оскільки в періоді з 01.01.2017 по 30.04.2020 завищено витрати, безпосередньо пов'язані з отриманим доходом, на загальну суму 155536,40 грн, що призвело до заниження в даному періоді чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 155536,40 грн, у результаті чого було занижено податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 27546,56 грн.
- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (із змінами та доповненнями), п. 11, п. 3 ІІІ розділу наказу Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905, а саме несвоєчасно подано ліквідаційний звіт за 2020 рік та Таблицю № 1 до нього, які фактично подані 15.07.2020 за № 28588522 (при граничному терміні подання 30.05.2020 включно);
- п. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (із змінами та доповненнями), а саме занижено суму єдиного внеску у розмірі 12660,00 грн, у тому числі за період з 12.08.2016 по 31.12.2016 на суму 957,00 грн, за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 на суму 11703,00 грн;
- пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп. 1.1 та пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, оскільки ФОП ОСОБА_1 в періоді з 01.01.2017 по 30.04.2020 занижено чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 155536,40 грн, що призвело до заниження в даному періоді військового збору, який підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 2333,04 грн, а саме: у 2017 році у сумі 1358,93 грн, у 2018 році у сумі 301,74 грн, у 2019 році у сумі 594,36 грн, у 2020 році у сумі 78,01 грн в результаті порушень, викладених в п. 2.1.2 акту перевірки;
- пп. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, ст. 63 ПК України, п. 8.4 розділу VІІІ наказу Міністерства Фінансів України «Про затвердження порядку обліку платників податків і зборів» від 09.12.2011 № 1588 (із змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300, оскільки ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно подано до Житомирської ДПІ «Повідомлення про об'єкти оподаткування» форми № 20-ОПП з відображенням у ньому об'єктів нерухомого майна, що використовувалися в господарській діяльності, а саме повідомлення про використання об'єкта нерухомості в господарській діяльності (граничний термін подання 01.01.2017, фактично подано 18.06.2019);
- п. 46.1 ст. 46, п. 51.1 ст. 51, "б" п. 176.2, ст. 176 ПК України та п. 3.2, п. 3.3, п. 3.6 р. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і утриманого з них податку (форма № 1-ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (зі змінами та доповненнями), а саме встановлено неподання податкового розрахунку (форми № 1-ДФ) ФОП ОСОБА_1 за І-ІV квартали 2018 року, І-ІІІ, ІV квартали 2019 року з відображенням відомостей про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ФОП ОСОБА_4 під ознакою доходу «157»;
- пп. 47.1.3 п. 47.1 ст. 47, п. 51.1 ст. 51, пп."б" п. 176.2 ст. 176 ПК України, абз. 15 пп. 3.1 п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, а саме невірного відображення в результаті арифметичної помилки суми нарахованого та перерахованого податку на доходи фізичних осіб;
- пп. 16.1.2, п. 16.1 ст. 16, п. 44.1 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 ПК України, а саме незабезпечення ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність;
- пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 177.10 ст. 177 ПК України, оскільки ФОП ОСОБА_1 для проведення документальної перевірки не надано первинні та інші документи, які використовувались в податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 14.02.2023:
- № 0032462406 за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати» на суму 1020,00 грн;
- № 0032352406 за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 3 174,78 грн;
- № 0032322406 за платежем «податок на доходи фізичних осіб,що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 37 510,94 грн;
- № 0032362406 за платежем «адміністративні штрафи та інші санкції» на суму 1020,00 грн;
- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2023 № 0032332406 на суму 12660,00 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 14.02.2023 № 0032322406, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до вимог частини 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно із п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України визначено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених п. 44.1 ст. 44 ПК України, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст. 39 та 39-2 ПК України) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання з передбаченого ПК України граничного терміну подання такої звітності та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
У разі ліквідації платника податків документи, визначені п. 44.1 ст. 44 ПК України, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст.ст. 39 та 39-2 ПК України), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
Передбачені п. 44.3 ст. 44 ПК України терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених п. 102.3 ст. 102 ПК України.
Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПК України, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених ПК України, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки операції відповідно до ст.ст. 39 і 39-2 ПК України), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 ПК України, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня у разі проведення перевірки відповідно до ст.ст. 39 і 39-2 ПК України) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).
У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПК України, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПК України, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов'язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов'язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами ПК України.
Водночас п. 102.2 ст. 102 ПК України визначено, що грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому п. 102.1 ст. 102 ПК України, якщо:
- податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано;
- посадову особу платника податків (фізичну особу платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.
Крім того, відповідно до п. 102.3 ст. 102 ПК України відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого:
- платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні (п.п. 102.3.1 п. 102.3 ст. 102 ПК України);
- контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків (п.п. 102.3.2 п. 102.3 ст. 102 ПК України);
- контролюючим органом зупинено продовжено, перенесено строки проведення перевірки у порядку, передбаченому ст.ст. 44, 82 та 85 ПК України або Митним кодексом України (п.п. 102.3.3 п. 102.3 ст. 102 ПК України);
- контролюючий орган не може провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у зв'язку із:
складанням акта про неможливість проведення перевірки (крім випадку визнання незаконними дій із складання такого акта);
недопущенням платником податків посадових осіб контролюючого органу до перевірки при дотриманні умов контролюючим органом:
а) визначеним п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України, передбачених ст. 81 ПК України;
б) визначеним п.п. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 ПК України, передбачених ст. 349 Митного кодексу України;
оскарженням платником податків у судовому порядку рішення контролюючого органу про проведення перевірки (крім випадків визнання протиправним та/або скасування такого рішення) (п.п. 102.3.4 п. 102.3 ст. 102 ПК України);
- здійснюється адміністративне або судове оскарження платником податків рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання (п.п. 102.3.5 п. 102.3 ст. 102 ПК України).
Відповідно до частини шістнадцятої ст. 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Документальною перевіркою в частині правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску охоплюється період з 01.01.2011 або період, що настає за періодом, який перевірено попередньою перевіркою із зазначеного питання.
Отже, при плануванні, організації та проведенні документальних перевірок контролюючі органи враховують строки давності, визначені п. 102.1 ст. 102 ПК України, які поширюються також на період, який може бути охоплений перевіркою, крім перевірок в частині правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати єдиного внеску.
Водночас Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 533-IX від 17.03.2020 підрозділ 10 розділу XX Податкового кодексу України було доповнено пунктами 52-1 - 52-5 такого змісту, зокрема:
Підпункт 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України передбачав, за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01.03.2020 по 31.05.2020, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:
- порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;
- відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;
- порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах, що застосовуються на загальних підставах;
- порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Протягом періоду з 01.03.2020 по 31.05.2020 платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.
Підпунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.
Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18.03.2020 по 31.05.2020 та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30.03.2020.
Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18.03.2020 та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31.05.2020. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.
На період з 18.03.2020 по 31.05.2020 зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
На момент прийняття ФОП ОСОБА_1 рішення про припинення підприємницької діяльності - 30.04.2020, підпункт 52-2 було викладено в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020; із змінами, внесеними Законом № 591-IX від 13.05.2020, Законом № 786-IX від 14.07.2020, та установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:
- документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;
- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України;
- фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:
- обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
- цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;
- обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Слід також зазначити, що Законом № 2120-IX від 15.03.2022 зупинена дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX на період дії воєнного, надзвичайного стану.
Разом із тим, підрозділ 10 розділу XX ПК України було доповнено підпунктом 69-2, згідно із яким податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім:
а) камеральних перевірок;
б) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів).
Згідно із п. 69.9 підрозділу 10 розділу XX ПК України для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:
- дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;
- строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені;
- строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки;
- строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб'єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статтею 116 цього Кодексу.
При цьому, підпункт 78.1.7 пункту 78.1 ст. 78 ПК України встановлює, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: 78.1.7. розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Враховуючи викладене вище, з огляду на пояснення надані відповідачем у відзиві на позов, документальна позапланова перевірка позивача була призначена згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 та ст. 82 ПК України, тобто зважаючи на прийняте ФОП ОСОБА_1 рішення про припинення підприємницької діяльності.
Слід звернути увагу на те, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон №755-IV) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Інформаційна взаємодія між ЄДР та інформаційними системами державних органів у випадках, визначених ст. 13 Закону № 755-IV, здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з відповідними державними органами (ч. 1 ст. 13 Закону № 755-IV).
Зокрема, технічний адміністратор ЄДР в день проведення реєстраційної дії забезпечує передачу до інформаційних систем ДПС відомостей про проведення такої реєстраційної дії (ч. 2 ст. 13 Закону № 755-IV).
Тобто органи ДПС інформацію про припинення підприємницької діяльності фізичної особи, відомості про яку включаються до ЄДР, отримують напряму з ЄДР в порядку, визначеному Законом № 755-IV та ПК України. При цьому не передбачено подання такими ФОП додаткових документів до контролюючих органів.
Також пп. 16.1.10 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).
З огляду на досліджені норми податкового законодавства, податкову позапланову перевірку платника податків з підстав, визначених підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, контролюючий орган мав право проводити за чинними нормами ПК України як на момент прийняття рішення про припинення діяльності, так і під час встановленого мораторію на проведення перевірок, запровадженого з метою запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також і під час дії воєнного стану.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність 30.04.2020 про що свідчить запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності № 22870080002005834 від 30.04.2020, підстава: власне рішення.
Таким чином, Головне управління ДПС у Житомирській області, починаючи з 30.04.2020 мало можливість провести документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 - платника податків.
З моменту закриття ФОП ОСОБА_1 - 30.04.2020 і до моменту винесення наказу № 2221-п від 17.11.2022 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , РНОКПО НОМЕР_3 , пройшло більше двох років.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем направлявся позивачу запит про надання первинних документів, проте відповідно вимог п. 44.1 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, не менше як 1095 днів з дня надання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи.
Таким чином обов'язок зберігання первинних документів покладається на відповідача лише протягом 1095 днів.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на введення в країні воєнного стану та карантинні обмеження, оскільки до введення їх в дію відповідач мав достатньо часу передбаченого чинним законодавством для проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 .
Водночас у практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Серков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання держави у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; 3) чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" мас широке значення (рішення у справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення у справі "Трегубенко проти України").
Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає недопустимою з точки зору верховенства права ситуацію, за якої контролюючий орган маючи всі законні права на проведення документальної позапланової перевірки платника податків, яким до ЄДР внесено рішення про припинення діяльності у 2020 році, розпочав таку перевірку лише у грудні 2022 року.
Відтак втручання в роботу позивача за встановлених обставин, на думку суду, не може вважатися пропорційним та становить "індивідуальний та надмірний тягар" для позивача.
У постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб'єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною 1 статті 72 та частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваного рішення суд керується критеріями закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на викладене, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Квитанцією до платіжної інструкції № 0.0.3127626146.1 від 02.08.2023 підтверджено сплату позивачем судового збору позивачем в розмірі 2147,20 грн, доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 44096781) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області № 0032322406 від 14.02.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 18 вересня 2024 р.
18.09.24