18 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/8706/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 26.03.2024 року № 064250008808, щодо не зарахування до загального страхового стажу періоди роботи підприємствах: "Авторемонтний завод" з 10.01.1989 по 06.05.1989; 845 Військово будівельний загін з 01.01.1992 по 01.07.1994; ТОВ "Укрторг" з 01.07.2000 по 25.06 2003;
зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи підприємствах "Авторемонтний завод" з 10.01.1989 по 06.05.1989; 845 Військово будівельний загін з 1.01.1992 по 01.07.1994; ТОВ "Укрторг" з 01.07.2000 по 25.06.2003;
зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, призначити пенсію ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 17 березня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулася із заявою про призначення за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 26.03.2024 року №064250008808 було відмолено в призначенні даної пенсії, в зв'язку недостатністю загального страхового стажу. Відповідно до рішення зараховано загальний страховий стаж - 29 років 3 місяців 0 днів. Відповідно до наданих документів, до страхового стужу не зараховано періоди: з 10.01.1989 року по 06.05.1989 року на підприємстві "Авторемонтний завод", оскільки наявне виправлення в даті наказу про прийняття; з 01.01.1992 року по 01.07.1994 року на підприємстві 845 Військово будівель оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припиняє участить в Угоді про громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. З 01.07.2000 року по 25.06.2003 року на підприємстві ТОВ "Укр Торг", оскільки інформація в реєстрі застрахованих осіб. Вважає, відмову відповідача у призначенні пенсії протиправною, необґрунтованою та такою, що суперечить нормам законодавства.
Ухвалою судді відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачам строк для надання відзиву на позов.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив залишити таку без задоволення з посиланням на те, що відмова у призначенні позивачу пенсії обумовлена відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, не враховано до стажу періодів роботи згідно записів трудової книжки.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
19.03.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
За принципом екстериторіальності вказану заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Сумській області та прийнято рішення №064250008808 від 26.03.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв"язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні зазначено, що відповідно до наданих документів страховий стаж особи 29 років 3 місяці 0 днів Відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 10.01.1989 по 06.05.1989, оскільки наявне виправлення в даті наказу про прийняття; згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , оскільки записи про трудову участь внесені некоректно (не зазначено дату документа, на підставі якого внесено запис); за період роботи в росії з 01.01.1992 пo 01.07.1994, оскільки з 1 січня 2023 року російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. Не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 25.06.2003, оскільки відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб. Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи за даними системи персоніфікованого обліку. Персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим. За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами. За наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону № 1058 заявник матиме при досягненні 63 років, тобто з 17.03.2027 року.
Позивач таке рішення вважає протиправним, тому звернулася до суду.
Відповідно до обґрунтування позовних вимог, спірними періодами є з 10.01.1989 по 06.05.1989; з 01.01.1992 по 01.07.1994; з 01.07.2000 по 25.06.2003.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положенням частини першої статті 9 Закону 1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 4 Закону № 1058 закріплює, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
За змістом частини першої статті 26 Закону 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Однією із обов'язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.
Страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами статті 62 цього Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Однією з підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком стало те, що відповідачем не враховано період роботи за записами в трудовій книжці НОМЕР_2 від 10.01.1989 з 10.01.1989 по 06.05.1989, оскільки в записі №1 розділі №4 про прийняття на підприємство "Авторемонтний завод" міститься виправлення в частині року наказу.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.
Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в т.ч. внесення до неї записів є підприємство роботодавець.
Положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14989/15-а (адміністративне провадження №К/9901/11030/18).
Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Отже, позивач не може нести відповідальність за допущені роботодавцем помилки у трудовій книжці, в тому числі внести виправлення у число дати звільнення.
В той же час, у записі 1 у відповідній графі міститься дата прийняття на роботу - 10.01.1989 та номер наказу №43 від 12.01.1989.
В той же час, суд повторно наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі №548/2056/16-а та від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а.
Таким чином, твердження відповідача про наявність помилок у трудовій книжці не можуть спростовувати факт наявності у позивача страхового стажу у спірний період.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій врегульовано "Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому, суд звертає увагу на те, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку запису у трудовій книжці про спірні періоди роботи позивача не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження стажу позивача.
Водночас, до суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.
Отже, доводи відповідача про те, що розбіжності в записах трудової книжки мають наслідок не зарахування періоду роботи до страхового стажу визнаються судом безпідставними.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Сумській області протиправно не зараховано до стажу позивача період з 10.01.1989 по 06.05.1989 на підприємстві "Авторемонтний завод".
Щодо відмови у зарахуванні позивачу до стажу, необхідного для призначення пенсії період роботи в росії з 01.01.1992 пo 01.07.1994, суд зазначає наступне.
Єдиною підставою для неврахування до страхового стажу позивачу спірних періодів роботи на території РФ слугувала та обставина, що з 01.01.2023 РФ призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
В свою чергу, надаючи правову оцінку таким аргументам відповідача, суд виходить з такого.
Відповідно до постанови КМУ від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (далі - Постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в РФ, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття позивачем стажу.
Окрім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Поряд з цим, у статтях 1, 3 та 8 Конституції України також закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об'єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов'язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, виходячи із ч. 3 ст. 23 Загальної декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії та ст. 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Зважаючи на зазначене, враховуючи те, що позивач є громадянином України, суд вважає, що наявні правові підстави для зарахування спірного періоду роботи останньої до її страхового стажу.
Щодо не зарахування періоду роботи з 01.07.2000 по 25.06.2003 через відсутність інформації в реєстрі застрахованих осіб, суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
Відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення, зокрема, за неподання, несвоєчасного подання, подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків, коштів Пенсійного фонду і Накопичувального фонду або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, та іншої звітності і відомостей, передбачених цим Законом.
Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що обов'язок по поданню даних до системи персоніфікованого обліку та відповідальність за несвоєчасне подання або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, та іншої звітності, у спірних правовідносинах покладається на страхувальників, також на працівників цих організацій, підприємств, закладів.
Згідно із фактичними обставинами справи, у досліджуваній ситуації органом Пенсійного фонду фактично не заперечується те, що спірний період роботи підтверджується відповідними записам у трудовій книжці позивача.
Суб'єкт владних повноважень зазначає лише про те, що в системі персоніфікованого обліку немає даних про період роботи після 2000 року до січня 2004 року.
Однак, суд зазначає, що відсутність в системі персоніфікованого обліку відомостей про період роботи не є законодавчо передбаченою підставою для позбавлення позивача права на зарахування спірних періодів роботи до трудового стажу.
Таким чином, з урахуванням установлених фактичних обставин, в системному зв'язку із приписами чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд вважає, що органом Пенсійного фонду протиправно відмовлено позивачу у зарахуванні до трудового загального стажу періоди роботи з 01.07.2000 по 25.06.2003.
Отже, спірне рішення про відмову в призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області прийняте з порушенням вимог закону, а тому вищевказані періоди підлягають зарахуванню до стажу роботи позивача, який необхідний для призначення пенсії, а рішення - скасуванню.
Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком, суд зазначає таке.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Аналіз зазначених норм у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Розглядаючи питання зобов'язання призначення пенсії, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов'язаний таку пенсію призначити.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у пункті 75 рішення від 05 квітня 2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним, як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що зібраними по справі доказами підтверджено, що на час звернення із заявою про призначення пенсії позивач досягла віку 60 років, має страховий стаж понад 31 рік, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Сумській області, рішенням якого відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Сумській області.
При цьому, враховуючи положення пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія позивачу має бути призначена з 17.03.2024 (наступний день після досягнення відповідного віку), оскільки вона звернулась з відповідною заявою до ГУ ПФУ в Житомирській області у строк, що не перевищує три місяці з моменту досягнення пенсійного віку.
Стосовно вимоги позивачки про зобов'язання ГУ ПФУ в Житомирській області, призначити пенсію, то суд зазначає, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки пенсійний орган листом лише повідомив позивачу про результат розгляду її заяви, натомість рішенням, яке безпосередньо впливає на права позивача є рішення ГУ ПФУ в Сумській області.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Ольжича, буд. 7,м. Житомир,Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) , (вул. Степана Бандери, 43,м. Суми,Сумська обл., Сумський р-н,40009. РНОКПП/ЄДРПОУ: 21108013) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №064250008808 від 26.03.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи підприємствах: "Авторемонтний завод" з 10.01.1989 по 06.05.1989; 845 Військово будівельний загін з 01.01.1992 по 01.07.1994; ТОВ "Укрторг" з 01.07.2000 по 25.06 2003 та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", з 17.03.2024.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос
18.09.24