Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 вересня 2024 року Справа№200/2815/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
визнати протиправними дії щодо застосування з 30 січня 2020 року по 26 листопада 2023 року при обчисленні грошового забезпечення в розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;
зобов'язати здійснити з 30 січня 2020 року по 26 листопада 2023 року перерахунок та виплату грошового забезпечення (розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням) шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати всієї суми індексації грошового забезпечення за період з 26.10.2019 по 31.12.2022;
зобов'язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 26.10.2019 по 31.12.2022 в повному обсязі, з урахуванням раніше виплачених сум індексації.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, якою скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб», пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 діє у редакції, що діяла до внесення до неї змін пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2018 № 103, а тому вона має право на перерахунок розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704, а також на здійснення в повному обсязі індексації грошового забезпечення.
Ухвалою від 13 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху
Ухвалою від 27 травня 2024 року поновлено строк звернення до суду та відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, наполягає на відсутності підстав для перерахунку розміру грошового забезпечення позивача. Зазначає, що зміна розміру прожиткового мінімуму не є підставою для зміни розміру окладів за посадою і спеціальним званням та, відповідно, для перерахунку та виплати раніше виплачених сум грошового забезпечення.
Визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, без внесення відповідних змін Кабінетом Міністрів України до свого нормативно-правового акту, а саме пункту 4 Постанови № 704, не створює обов'язку застосування при розрахунках розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на першого січня відповідного року.
Згідно з Постановою КМУ № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідач вважає, що діяв відповідно до законодавства України.
Представник позивача надала відповідь на відзив в якому наполягала на задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи позовної заяви.
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, в тому числі, розумні строки розгляду справи судом. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За визначенням пункту 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Тому, відповідно до наведених норм, справа розглянута впродовж розумного строку, необхідного для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, враховуючи обставини здійснення судочинства в умовах збройної агресії проти України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 26 жовтня 2019 року по 26 листопада 2023 року проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (наказ про призначення на посаду від 25.10.2019 № 304 та наказ про переведення від 27.11.2023 № 331).
Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 10.09.2020.
Листами № 09/02/355, № 09/02/356 від 24.04.2024 на запит позивача відповідач повідомив, що не проводив нарахування та виплату грошового забезпечення із застосуванням для розрахунку посадового окладу, окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та відмовив позивачу у виплаті індексації грошового забезпечення з мотивів невірного тлумачення норм матеріального права, та надав довідки про грошове забезпечення. Зазначено, що посадовий оклад позивача становив 2640,00 грн із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року 1762,00 грн, помножений на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідач зауважив, що відповідно до положень абзацу 18 пункту 3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Вказані положення є чинними та не визнавались неконституційним, а відтак підлягають застосуванню, тому відсутні підстави для зобов'язання нараховувати позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період. При цьому з 25.10.2019 по 31.12.2022 позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Відповідно до довідок-розрахунків грошового забезпечення ОСОБА_1 проводилась індексація грошового забезпечення, а саме в наступних розмірах:
листопад 2019 року - 45,68 грн; грудень 20119 року - 206,72 грн;
з січня 2020 року по липень 2020 року - 215,51 грн;
з серпня 2020 року по грудень 2020 року - 226,29 грн;
січень 2021 року - 233,81 грн, з лютого по квітень 2021 року - 331,42 грн, з травня по липень 2021 року - 415,41 грн, з серпня по грудень 2021 року - 540,03 грн;
січень-лютий 2022 року - 563,19 грн, березень - травень 2022 року - 672,35 грн, червень 2022 року - 913,01 грн, липень 2022 року - 1017,21 грн, вересень-листопад 2022 року - 1281,80 грн, грудень 2022 року - 1424,80 грн;
січень 2023 року - 1470,83 грн.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2 та 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови КМУ № 704 в редакції, чинній до 24.02.2018, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому додатки 1 та 14 до постанови КМУ № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
В подальшому постановою КМУ від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова КМУ № 103), яка набрала чинності 24.02.2018, до постанови КМУ № 704 були внесені зміни, внаслідок яких цей пункт був викладений у новій редакції:
«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не був приведений у відповідність з нормою п. 4 цієї ж постанови.
За змістом постанови КМУ № 704 (в редакції постанови КМУ № 103), розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови КМУ № 103, яким, зокрема, в п. 4 постанови КМУ № 704 були внесені зміни.
Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства соціальної політики України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18.
Таким чином, зміни до п. 4 постанови КМУ № 704, які були внесені на підставі п. 6 постанови КМУ № 103, з 29 січня 2020 року не підлягають застосуванню.
Тобто, відповідно до п. 4 постанови КМУ № 704 в редакції, яка діяла до внесення змін на підставі п. 6 постанови КМУ № 103, та вимог п. 1 Приміток Додатку 1 та п. 1 Примітки Додатку 14 до постанови КМУ № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Слід зазначити, що з 29.01.2020 відновило дію правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме:
1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, в тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50% мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум, тобто мінімальна заробітна плата стає розрахунковою величиною для обрахунку посадових окладів.
Проте, згідно п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Аналогічні правові висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18, від 18.02.2021 у справі № 200/3775/20-а, від 11.02.2021 № 200/3757/20-а.
Відтак, під час розв'язання колізії між нормами п. 3 розділу ІІ Закону № 1774 та п. 4 постанови КМУ № 704 у редакції, що була чинною до внесення змін постановою КМУ № 103, перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Постанова КМУ № 704 року є підзаконним нормативно-правовим актом.
Юридична сила закону як джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 85 Конституції України прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Тобто, п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині обрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, суперечить нормам розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774, а тому не підлягає застосуванню.
Крім того, п. п. 9, 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774 визначено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим законом, забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Водночас, з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Отже, 29.01.2020 настала подія підвищення розміру грошового забезпечення військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб'єкта владних повноважень обов'язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто в даному випадку станом на 01.01.2020, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Таким чином, бездіяльність відповідача, яка полягала у не проведенні нарахування грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року на відповідній тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до цієї постанови, підлягає визнанню протиправною.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.09.2021 у справі № 480/5496/20.
Верховний Суд, серед іншого, зазначив, що з 29 січня, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 п. 6 постанови КМУ № 103 втратив чинність та була відновлена дія п. 4 постанови КМУ № 704 у первісній редакції.
Водночас, суд зазначає, що Постановою КМ України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704», яка набрала чинності 20.05.2023, Уряд скасував підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та вніс зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, відповідно до яких установив, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, вказані зміни набрали чинності з 20.05.2023, тому на момент спірних правовідносин до 19.05.2023 року підлягала застосуванню редакція пункту 4 Постанови № 704, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Крім того, жодним з положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 не надано зворотної дії в часі застосування її приписів. При цьому, зміна грошового забезпечення відбулась 01.01.2023.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що під час проходження позивачем військової служби у відповідача, в період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, установленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік та на 01.01.2021, установленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік, на 01.01.2022, установленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік відповідно, установленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік, на 01.01.2023.
В подальший період, починаючи з 20.05.2023 грошове забезпечення позивача нараховане з урахуванням набрання чинності Постановою КМ України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704», через що позовні вимоги в цій частині за період з 20.05.2023 по 26.11.2023 задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом здійснення перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023.
Стосовно позовних вимог в частині індексації грошового забезпечення суд зазначає, що відповідно до абзацу 2 пункту 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно зі статтею 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Проте, у складі заявлених вимог стороною позивача не зазначено про порушення порядку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, не наведено посилань на будь-які докази цього, не сформульовані вимоги щодо усунення допущених порушень.
За таких обставин суд наголошує, що відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За приписами статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Судом встановлено, що відповідно до довідок-розрахунків грошового забезпечення ОСОБА_1 з 25.10.2019 по 31.12.2022 їй нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Оскільки позивачем не заявлено про суть порушень при нарахуванні їй індексації грошового забезпечення, наявність порушень в цій частині не можуть вважатися доведеними, через що задоволенню також не підлягають.
Через звільнення позивача від судового збору відсутні підстави для розподілу судових витрат, сума витрат на правову допомогу до прийняття рішення у справі не заявлені.
Керуючись статтями 2, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо застосування з 30 січня 2020 року до 19 травня 2023 року включно при обчисленні грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 30 січня 2020 року до 19 травня 2023 року включно перерахунок та виплату грошового забезпечення (розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням) шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Г.А. Чекменьов