Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 вересня 2024 року Справа№200/4555/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: 61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під, 2 пов, код ЄДРПОУ 14099344) про
зобов'язання поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат, а також нарахувати та виплатити заборгованість по щомісячних страхових виплатах з 01 травня 2022 року по день поновлення щомісячних страхових виплат,-
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою.
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що позивач перебував на обліку як отримувач страхових виплат в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, де отримував страхові виплати по 30 квітня 2022 року. З 01 травня 2022 року позивачу страхові виплати припинено.
Відповідачем повідомлено, що на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1467 «Про затвердження Порядку здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині передачі носіїв інформації, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області передало до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області справу про страхові виплати позивача, які він отримував як внутрішньо переміщена особа. На виконання вищезазначеного Порядку Управління передало до Головного управління реєстр осіб, яким було припинено/затримано виплати відділеннями Управління за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 року. Згідно з даними, зазначеними в реєстрі, щомісячна страхова виплата позивачу припинена з 01.05.2022 року. Рішення, протоколи, постанови, на підставі яких було припинено виплати потерпілому, до головного управління не передавались.
Позивач вважає дії відповідача щодо припинення страхових виплат протиправними, тому звернувся з даним позовом до суду.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не згодний з позовними вимогами, з підстав того, що на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1467 «Про затвердження Порядку здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині передачі носіїв інформації, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області передало до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області справу про страхові виплати позивачу, які він отримував, як особа переміщена з тимчасово окупованої території України. Також, на виконання вищезазначеного Порядку Управління передало до Головного управління реєстр осіб, яким було припинено/затримано виплати відділеннями Управління за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 року. Згідно з даними зазначеними в реєстрі, щомісячна страхова виплата позивачу припинена з 01.05.2022 року. Вказали, що надати витребувану судом довідку про нараховані та фактично сплачені позивачу страхові виплати немає можливості, у зв'язку з відсутністю нарахувань з 01.05.2022 року.
Просили відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду буде вирішено під час розгляду справи; зобов"язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати до суду довідку щодо нарахування та виплату щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 з 01 травня 2022 року; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін).
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_2 .
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено довідкою від 18.11.2014 року №6310000193 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з довідкою МСЕК серія 10ААА №040366 позивач є інвалідом третьої групи.
З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.06.2024 №2000-0202-8/94654 вбачається, що на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1467 «Про затвердження Порядку здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині передачі носіїв інформації, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області передало до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області справу про страхові виплати позивача, які він отримував як внутрішньо переміщена особа. Вказали, що на виконання вищезазначеного Порядку Управління передало до Головного управління реєстр осiб, яким було припинено/затримано виплати відділеннями Управління за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 року. Згідно з даними, зазначеними в реєстрі, щомісячна страхова виплата позивачу припинена з 01.05.2022 року. Зазначили, що рішення, протоколи, постанови, на підставі яких припинено виплати потерпілому, до Головного управління не передавались. Заборгованість по страховим виплатам позивачу до Головного управління не передавалась, надати довідку про суму заборгованості по страховим виплатам немає можливості. Станом на теперішній час позивач з заявою про поновлення виплати щомісячних страхових виплат до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не звертався.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що у положеннях ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" 1105-XIV від 23.09.1999 (далі - Закон 1105-XIV).
Пунктом третім розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 3 Закону 1105-XIV визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (пп. 1, 3 ч. 1 ст. 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Як вже зазначено відповідачем у своєму листі від 10.11.2023 року причиною призупинення нарахування страхових виплат є не підтвердження місце проживання ВПО.
Проте, реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV), не може позбавляти її права на отримання страхових виплат. Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 1382- IV, реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
ЄСПЛ неодноразово повторював, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету “в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено “справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.
У справі “Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Окрім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017 року № 826/12123/16 (залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2018 року) положення пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/ перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365 та абз. 10 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 5 листопада 2014 р. №637 визнано нечинними, оскільки останні не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.
Таким чином, враховуючи встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили обставини щодо не відповідності положення пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365 правовим актам вищої юридичної сили, посилання представника відповідача на вказані нормативно-правові акти є безпідставними.
Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц, визначено що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат. При цьому Верховний суд відступив від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в раніше Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-51цс17. Оскільки відсутність довідки про взяття на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат, скасування такої довідки не є підставою для відмови у призначенні та виплаті щомісячних страхових виплат, а також для зняття з обліку страхового випадку та потерпілого.
У відповідності до пункту 1.5. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11, справа про страхові виплати потерпілого формується за бажанням потерпілого в управліннях (відділеннях) Фонду за місцем знаходженням страхувальника або за місцем його проживання.
Прийняті Кабінетом Міністрів України постанови від 01.10.2014 року № 531 "Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", від 07.11.2014 року № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства" так само, як і постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 року № 20 "Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції", від 19.07.2018 року № 11 "Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат", є підзаконними нормативно-правовими актами та не можуть звужувати або скасовувати права громадян, встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, внаслідок чого у сфері спірних правовідносин, які врегульовані нормами Закону № 1105-XIV та Закону № 16/98-ВР, застосовуватись не можуть.
Як вказав Верховний Суд у п.п. 19-21 постанови від 05.07.2023р. у справі №826/9487/17 однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.
Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Отже, у випадку суперечності норм акта Кабінету Міністрів України нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що припиняючи (відмовляючи) у виплатах позивачу раніше призначеної щомісячної страхової виплати здійснено відповідачем за відсутності підстав, передбачених чинним законодавством (стаття 45 Закону № 1105-ХIV), а отже, фактична відмова у страхових виплатах та наданні соціальних послуг є протиправною.
Конституційний Суд України послідовно наголошує у своїх рішеннях на зобов'язанні держави забезпечувати конституційні права і свободи: - “конституційні права і свободи є фундаментальною основою існування та розвитку Українського народу, а тому держава зобов'язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для їх реалізації. Відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод, оскільки призводить до того, що вони стають декларативними, а це є неприпустимим у правовій державі» (абзац четвертий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 12 квітня 2012 року № 9- рп/2012);
- “держава, виконуючи свій головний обов'язок - утвердження і забезпечення прав і свобод людини (частина друга статті 3 Конституції України) - повинна не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень прав і свобод людини, але й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією. З цією метою законодавець та інші органи публічної влади мають забезпечувати ефективне правове регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, та створювати механізми, необхідні для задоволення потреб та інтересів людини» (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини рішення від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).
Позовна вимога про сплату заборгованості по щомісячних страхових виплатах з 01 травня 2022 року по день поновлення щомісячних страхових виплатах оплюється зобов'язанням відновити щомісячні страхові виплати.
Крім того, в листі відповідача від 05.06.2024 №2000-0202-8/94654 зазначено, що щомісячна страхова виплата припинена з 01.05.2022 року, а також відсутні довідка про нарахування заборгованості.
А тому, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, а тому суд вважає, що належним захистом права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо припинення щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку позивачу з 01.05.2022 року.
Нормами ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначена стаття визначає презумпцію винуватості суб'єкта владних повноважень, відповідно до якої припускається, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі аргументованих доказів.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Частиною 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року та керуючись ч.2 ст.9 КАС України, суд приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід прийняти рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку позивачу з 01.05.2022 року та зобов'язання відповідача відновити нарахування та виплату позивачу щомісячних страхових виплат з 01.05.2022 року.
Щодо клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статей 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма є загальною нормою, яка врегульовує строки звернення до адміністративного суду за захистом порушених чи оспорюваних прав.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо здійснення страхових виплат, є Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-ХIV від 29 вересня 1999 року (далі - Закон № 1105-ХIV).
Частиною сьомою статті 47 Закону № 1105-ХIV визначено, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України “Про оплату праці».
Оскільки позивачем оскаржується правомірність припинення здійснення страхових виплат, то застосування шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, може мати наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною сьомою статті 47 Закону № 1105-ХIV право особи на виплату суми страхової виплати за минулий час у зв'язку із порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.
З аналізу приписів наведених норм випливає, що у разі порушення законодавства про соціальне забезпечення органом, що призначає і виплачує страхові виплати, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з отриманням страхових виплат за минулий час може бути подано без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, а тому підстав для його поновлення немає.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 968,96 грн. згідно квитанції №70М0-Р6ТЕ-КХМА-2Е0В від 04.07.2024 року.
В зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в розмірі 484,48 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: 61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під, 2 пов, код ЄДРПОУ 14099344) про зобов'язання поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат, а також нарахувати та виплатити заборгованість по щомісячних страхових виплатах з 01 травня 2022 року по день поновлення щомісячних страхових виплат - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: 61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під, 2 пов, код ЄДРПОУ 14099344) щодо припинення щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку позивачу з 01.05.2022 року ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: 61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під, 2 пов, код ЄДРПОУ 14099344) відновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з 01.05.2022 року.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: 61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під, 2 пов, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.О. Аканов