18 вересня 2024 р.Справа № 160/25094/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради про зобов'язання вчинити певні дії, -
17.09.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Піщанської сільської ради, в якому просить суд:
- зобов'язати Піщанську сільську раду внести зміни до рішення Піщанської сільської Ради за № 57-28/VІ від 19.11.2014 року збільшити площу земельної ділянки до 0,25 га для забезпечення можливостей обслуговування будинк з виконанням БДН (будівельних державних норм) згідно техпаспорту ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Піщанську сільську раду відновити межі до прямолінійної форми, як зазначено в техпаспорті ОСОБА_2 , відповідно відновлених меж, внести зміни до Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Піщанську сільську раду внести зміни до рішення Піщанської сільської Ради за № 8-24/ІV від 16 березня 2005 року зменшити площу земельної ділянки до 0,102 га для забезпечення можливостей обслуговування будинку сусіда ОСОБА_1 і виконання БДН (будівельно-державних норм), згідно техпаспорту ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Піщанську сільську раду відновити межі до прямолінійної форми, як зазначено в технічному паспорті ОСОБА_2 , відповідно відновлених меж, внести зміни до Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 (його правонаступників спадкоємців);
- зобов язати Піщанську сільську раду на підставі ч.І ст.139 КАС України демонтувати і встановити огорожу по відновленій межі земельних ділянок за рахунок бюджетних асигнувань.
Відповідно до вимог частини 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Перевіривши матеріали адміністративного позову та додані до нього матеріали, суддя встановив наявність підстав для відмови у відкритті провадження, з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом приписів п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно зі статтею 78 Земельного Кожексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
В позовній заяві позивач зазначає, що вона не погоджується із межами земельної ділянки, яку вона має та межами земельної ділянки її сусіда - ОСОБА_3 . Вважає, що сусіду помилково та незаконно визначено площу його земельної ділянки в збільшеному розмірі.
Тобто спір у справі, що розглядається, стосується визначення межі земельних ділянок позивача і її сусіда, тобто цивільного права, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного судочинства.
Отже, цей спір зумовлений порушенням прав фізичної особи на нерухоме майно земельну ділянку правовим актом індивідуальної дії відповідача, і позов спрямований на відновлення права особи на це майно. Відтак справа має розглядатись в порядку цивільного судочинства.
Верховним судом постановою від 27.03.2019 року по справі №556/1999/16-ц спір щодо визначення межі земельної ділянки розглянуто в порядку цивільного судочинства.
Згідно з вимогами п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить розглядати в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом за правилами підсудності, визначеними статтями 26-30 ЦПК України.
За таких обставин, суддя дійшла висновку щодо відмови у відкритті провадження у цій справі, оскільки дана справа повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Керуючись статями 19, 160, 170, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №160/25094/24 за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради про зобов'язання вчинити певні дії.
Позовну заяву разом із усіма доданими до них документами повернути особі, яка звернулася до суду.
Згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна