16 липня 2024 рокуСправа №160/11920/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
08.05.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , в якій позивач просить:
- стягнути податковий борг з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 8946,13 гривень.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що в інтегрованих картках платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 обліковується податковий борг на загальну суму 8946,13 грн., у т.ч. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 6920,87 грн. та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 2025,26 грн., який виник у зв'язку із несплатою останнім грошових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях: №0006651304 та №0006641304 від 28.02.2019р., які відповідачем оскаржені не були, а отже, визначені ними грошові зобов'язання є узгодженими. Також на підставі п.п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України на суму боргу минулих років нараховано пеню. На наявний у відповідача податковий борг позивачем в порядку ст.59 Податкового кодексу України виставлено податкову вимогу від 02.05.2019р. №38664-57/86, яка була надіслана на податкову адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку та яку було повернуто на адресу контролюючого органу з причини закінчення строку зберігання. Однак, станом на теперішній час означений податковий борг відповідачем не погашений та не списаний, тому позивач звернувся до суду з позовом про його стягнення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11920/24 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 року направлена на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку, проте 19.06.2024 року на адресу суду повернувся конверт із відміткою поштового відділення про невручення: "за закінченням терміну зберігання".
Адреса, на яку здійснено відправлення судом, збігається з адресою, яка вказана у позовній заяві, у відомостях Реєстру Криворізької міської територіальної громади та відповіді на запит №0482-2023-0001499 від 23.11.2023 щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про реєстраційні дані фізичної особи - платника податків
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Поряд з цим, згідно з частиною 11 статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Як наслідок, застосовуючи по аналогії закону до спірних правовідносин ч.11 ст.126 КАС України та ч.1 ст.131 КАС України, враховуючи, що направлену відповідачеві копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2024р. повернуто до суду з незалежних від суду причин, відповідач вважається таким, що був належно повідомлений про розгляд справи.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі №804/575/18.
Частиною 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, станом на 16.07.2024 року відповідач своїм правом подати відзив на позов не скористався, крім того, ним не надано будь-які заяви, клопотання, повідомлення, в яких би останній виклав своє бажання надати до суду їх в більш пізній термін.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.
Актом про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 р. №2272/04-36-13-04/ НОМЕР_1 від 22.01.2019 р. встановлено порушення відповідачем п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п. 176.1 ст.176, п. 179.1 ст.179 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (зі змінами і доповненнями) внаслідок неподання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2015 рік; п.п.164.2.10 п. 164.2 ст.1645 п.п.174.2.2 п.174.2, п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168 та з урахуванням п.167.2 ст.167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) у зв'язку з отриманням доходу, у вигляді вартості успадкованого майна, отриманого від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 3850,00 грн.; п.п.1.2, п.п. 1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (зі змінами і доповненнями) у зв'язку з отриманням доходу, у вигляді вартості успадкованого майна, отриманого від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення, в результаті чого донараховано військовий збір за 2015 рік в розмірі 1155,00 грн.
У зв'язку з неявкою фізичної особи ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підписання Акта перевірки, зазначений Акт перевірки направлено на податкову адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відповідно до вимог п. 86.4 ст. 86 Податкового кодексу України, проте 27.02.2019 року поштове відправлення, яким він надсилався, повернуто до контролюючого органу з відміткою поштового органу “за закінченням терміну зберігання».
На підставі зазначеного акта перевірки позивачем сформовано:
- податкове повідомлення-рішення форми “Р» №0006651304 від 28.02.2019р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фіз.. осіб, що спл. фіз. особами за результатами річного декларування (11010500) у сумі 4812,50грн. з яких за податковим зобов'язанням 3850,00 грн. та за штрафними санкціями 962,50 грн.;
- податкове повідомлення-рішення форми “ПС» №0006661304 від 28.02.2019р., яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн. за платежем податок на доходи фіз.. осіб, що спл. фіз. особами за результатами річного декларування (11010500);
- податкове повідомлення-рішення форми “Р» №0006641304 від 28.02.2019р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір (11011000) у сумі 1443,75 грн. з яких за податковим зобов'язанням 1155,00 грн. та за штрафними санкціями 288,75 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення направлено на податкову адресу відповідача рекомендованими листами з повідомленням про вручення, проте поштові відправлення, якими вони надсилалися, повернуто до контролюючого органу з відміткою поштового відділення “за закінченням терміну зберігання» від 05.04.2019р.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України на платників податків покладено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.
Особливості оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав викладені у статті 174 ПК України.
Згідно п. 174.2 ст.174 ПК України об'єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою:
а) об'єкти спадщини, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення;
б) вартість власності, зазначеної в підпунктах "а", "б", "ґ" пункту 174.1 цієї статті, що успадковується особою, яка є особою з інвалідністю I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та вартість власності, зазначеної в підпунктах "а", "б" пункту 174.1, що успадковуються дитиною з інвалідністю;
в) грошові заощадження, поміщені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР) та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років, погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем.
Згідно п.п. 174.2.2. та п.п. 174.2.3.ст.174 ПК України за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не зазначені у підпункті 174.2.1 цього пункту. За ставкою, визначеною у пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу, для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента.
Відповідно до п. 167.2 ст.167 ПК України, ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.
Підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України визначено, що Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Відповідно до п. 174.3 ст.174 ПК України, особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини або в сільських населених пунктах - до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.
Відповідно до п.п. а) та в) п. 176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов'язані:
а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.
Також, нормою пункту 179.1 статті 179 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п.49.1 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно із абз. 1 п.49.2 ст.49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Згідно з п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до вимог п.п.54.3.1 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.
Згідно з абз.1, 2 п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
При цьому, пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Зважаючи на те, що вищевказані податкові повідомлення-рішення направлено на податкову адресу відповідача, однак, поштові відправлення, якими вони надсилалися, повернуто до контролюючого органу із відміткою відділення поштового зв'язку про неможливість вручення, ці податкові повідомлення-рішення відповідно до приписів пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України вважаються врученими платнику податків саме в день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, тобто у даному випадку 28.08.2018р.
Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
За змістом приписів п.56.17 ст.56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується:
- днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті;
- днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;
- днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику;
- днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;
- днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.
Матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем вищевказаних податкових повідомлень-рішень форми “Р» №0006651304 від 28.02.2019р. у сумі 4812,50грн., “ПС» №0006661304 від 28.02.2019р. у сумі 170,00 грн., “Р» №0006641304 від 28.02.2019р. у сумі 1443,75 грн., якими ОСОБА_1 визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у загальному розмірі 4982,50 грн. та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 1443,75 грн., ані в адміністративному, ані в судовому порядку.
Враховуючи приписи статті 56 Податкового кодексу України, оскільки відомості про оскарження відповідачем у встановлені цією нормою Кодексу строки цих податкових повідомлень-рішень відсутні, то визначені у них суми грошових зобов'язань вважаються узгодженими у день, наступний за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на ці податкові повідомлення-рішення, який, у свою чергу, становить 10 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення платнику.
Таким чином, зважаючи на те, що днем надходження податкових повідомлень-рішень форми “Р» №0006651304 від 28.02.2019р. у сумі 4812,50грн., “ПС» №0006661304 від 28.02.2019р. у сумі 170,00 грн., “Р» №0006641304 від 28.02.2019р. у сумі 1443,75 грн. платнику є 05.04.2019 року, то останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на ці податкові повідомлення-рішення, є 15.04.2019р., а визначені у ньому суми грошового зобов'язання вважаються узгодженими - 16.04.2019р.
Отже, з огляду на приписи пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України останнім днем граничного строку сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, є 16.04.2019р.
Як зазначалося вище, матеріали справи не містять доказів оскарження станом на час розгляду справи ОСОБА_1 вищевказаних податкових повідомлень-рішень, якими йому визначено суму податкових зобов'язань, ані в адміністративному, ані в судовому порядку.
Крім того, судом встановлено, що у визначені пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України строки грошові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями форми “Р» №0006651304 від 28.02.2019р. у сумі 4812,50грн., “ПС» №0006661304 від 28.02.2019р. у сумі 170,00 грн., “Р» №0006641304 від 28.02.2019р. у сумі 1443,75 грн., відповідачем сплачені не були, тому з 16.04.2019р. вони набули статусу податкового боргу.
Також, матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом відповідно до п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України на наявний у відповідача податковий борг нараховано пеню у розмірі 1938,37 грн., щодо зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та 581,51 грн., щодо зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, а всього нараховано пеню на загальну суму 2519,88 грн.
Відповідно до п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи, що суми податкових зобов'язань у загальному розмірі 18336,67грн., визначені податковими повідомленнями-рішеннями форми “Р» №0006651304 від 28.02.2019р. у сумі 4812,50грн., “ПС» №0006661304 від 28.02.2019р. у сумі 170,00 грн., “Р» №0006641304 від 28.02.2019р. у сумі 1443,75 грн., а також нарахована ці узгоджені грошові зобов'язання пеня у загальному розмірі 2519,88 грн., є узгодженими та не сплаченими ОСОБА_2 у встановлений законом строк, ці зобов'язання набули статусу податкового боргу у розумінні приписів підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, станом на час розгляду справи судом ОСОБА_1 має податковий борг у загальній сумі 8946,13 грн., який виник у зв'язку із несплатою останньою узгоджених грошових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях форми “Р» №0006651304 від 28.02.2019р. у сумі 4812,50грн., “ПС» №0006661304 від 28.02.2019р. у сумі 170,00 грн., “Р» №0006641304 від 28.02.2019р. у сумі 1443,75 грн., а також нарахуванням пені у розмірі 2519,88грн., відповідно до приписів п.п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України на суму боргу минулих років.
Згідно з пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
На виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України 06.05.2019р. позивач надіслав ОСОБА_1 податкову вимогу форми “Ф» від 02.05.2019р. №38664-57/86, відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 01.05.2019 року становила 8946,13 грн.
Вказана податкова вимога направлена на податкову адресу відповідача, однак, поштове відправлення, яким вона надсилалася ОСОБА_1 , було повернуто до контролюючого органу із відміткою відділення поштового зв'язку від 14.06.2019р. про неможливість вручення у зв'язку із закінченням терміну зберігання поштового відправлення, тому відповідно до положень пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України ця податкова вимога вважається врученою саме 14.06.2019р.
Доказів оскарження відповідачем податкової вимоги форми “Ф» від 02.05.2019р. №38664-57/86 ані в адміністративному, ані в судовому порядку суду не надано.
Крім того, суд зауважує, що згідно з п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
До суду не надано будь-яких доказів повної або часткової сплати ОСОБА_1 своїх податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11010500), та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11011001).
Отже, на момент розгляду справи податковий борг непогашений і не списаний.
Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Приписами пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивачем суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості по узгодженим грошовим зобов'язанням у загальному розмірі 8946,13 грн., натомість відповідачем не було надано суду доказів сплати податкового боргу у встановлені законодавством строки, тому позовні вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо стягнення з відповідача означеної суми податкового боргу підлягають задоволенню.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Оскільки витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, не здійснювались, тому підстави для розподілу таких витрат відсутні, а судові витрати на сплату судового збору позивачу суб'єкту владних повноважень відповідно до приписів ст.139 КАС України не відшкодовуються.
Керуючись статтями 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658, вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави суму податкового боргу у розмірі 8946,13 грн (вісім тисяч дев'ятсот сорок шість гривень 13 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна