Справа № 296/4961/24
2-др/296/36/24
Р І Ш Е Н Н Я (Д О Д А Т К О В Е)
"19" вересня 2024 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі: головуючого судді Шкирі В.М.,, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сачка Андрія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сачок Андрія Вікторовича до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
В провадженні Корольовського районного суду м.Житомира перебувала справа за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сачок Андрія Вікторовича до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 26.07.2024 у справі № 296/4961/24 позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сачка Андрія Вікторовича до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено, а саме: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 19.09.2023 в сумі 97700,00 грн. та судовий збір в сумі 1211,20 грн.
31.07.2024 представник заявника адвокат - Сачок А.В. через систему "Електронний суд" звернувся до суду із заявою в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №296/4961/24, зі змісту якого просив вирішити питання щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 5000 грн. витрат на правничу допомогу.
Представник позивача - адвокат Сачок А.В. в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами цивільної справи
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Пчелінова М.О. та відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися. Від адвоката надійшла до суду заява про розгляд справи у її відсутність та відсутність відповідача, та прийняття рішення на розсуд суду.
Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення, з приводу судових витрат.
Суд, дослідивши заяву та матеріали справи №296/4961/24 приходить до наступного.
За змістом ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом невирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так ч.1, 2 ст. 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
26.07.2024 представник позивача подав заяву про розгляд справи без їх з позивачем участі. При цьому вказав, що докази витрат на правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду (а.с.40).
26.07.2024 суд ухвалив рішення у справі №296/4961/24 (а.с.44-45), а вже 31.05.2024 представник позивача подав заяву про стягнення витрат на правничу допомогу (а.с.46-48) надавши докази таких витрат (а.с.49-50), а саме договір про надання правової допомоги від 09.05.2024 між ОСОБА_1 та адвокатом Сачок А.В. з приводу стягнення заборгованості за договором позики (розписки) та Акт №1 виконаних робіт по наданню правничої допомоги.
Згідно вказаного акту адвокат надав правничу допомогу у вигляді посвідчення матеріалів справи та підготовка позовної заяви щодо стягнення заборгованості за договором позики, формування пакуту документів в тому числі додатків,а також витрати на відправлення листів Укрпоштою по справі №296/4961/24 , які становлять 5000,00 грн.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Також суд зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (ст. 1 вищевказаного Закону).
За приписами ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності є, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
З викладеного слідує, що до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з обставин справи.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Так, на підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача - адвокатом Сачок А.В. було долучено до справи: ордер серії АМ № 1088901 від 27.05.2024 (а.с. 15), посвідчення адвоката від 20.07.2015 (а.с. 16), копію договору про надання правової допомоги від 09.05.2024 (а.с. 50), копія акту виконаних робіт від 30.07.2024, яким визначено, що вартість послуг, що надаються адвокатом у відповідності з договором складає 5000,00 грн. (а.с. 49) до неї входять: вивчення матеріалів справи та підготовка позовної заяви, формування пакету документів та додатків да позову а також витрати на поштову кореспонденцію у справі №296/4961/24
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у Постанові по справі №178/1522/18, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Оцінюючи співмірність, реальність та пропорційність судових витрат, які просив стягнути сторона позивача, суд приходить до висновку, що вимоги слід задовільнити частково.
Так представником позивача не надано доказів вартості відправки поштової кореспонденції у справі №296/4961/24, натомість вивчення матеріалів справи, підготовка позову, формування пакету документів в тому числі додатків підтверджена Актом №1 від 30.07.2024 за підписом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.49)
З огляду на викладене, суд вважає, що співмірним, реальним, пропорційним та справедливим буде стягнення з відповідача 3500,00 гривень на правничу допомогу у справі № 296/4961/24 оскільки справа є незначної складності, не потребувала значних зусиль з боку представника.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 270, 351,352354,355, ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 - адвоката Сачка Андрія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сачок Андрія Вікторовича до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), витрати на правничу допомогу в цивільній справі №296/4961/24 в сумі 3500 ( три тисячі п'ятьсот ) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2024
Cуддя В. М. Шкиря