Рівненський апеляційний суд
Іменем України
17 вересня 2024 року м. Рівне
Справа № 556/916/24
Провадження № 11-кп/4815/368/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 квітня 2024 року, якою задоволено клопотання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , до арешту не працюючого, одруженого, освіта середня, не судимого в силу ст.89 КК України,
засудженого 25.06.2020 року Деснянським районним судом м. Києва за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України - на 7 років 6 місяців позбавлення волі, зараховано у строк відбування покарання строк перебування під вартою з 24.10.2018 року по 20.12.2018 року,
про заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким - у виді пробаційного нагляду, -
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 квітня 2024 року задоволено клопотання засудженого ОСОБА_7 та замінено йому невідбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі більш м'яким - на пробаційний нагляд строком на 2 роки 2 місяці 26 днів.
На підставі ст.59-1 КК України встановлено засудженому ОСОБА_7 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
4) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу);
5) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_7 в установі відбування покарання характеризується позитивно, вину у скоєному злочині визнає, стягнень не мав, натомість має десять заохочень, має позитивні наміри на життя, тому, на думку місцевого суду, він став на шлях виправлення та заслуговує на заміну покарання у вигляді позбавлення волі на більш м'яке.
В поданій апеляційній скарзі заступник керівника Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_8 покликається на незаконність судового рішення у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що в сукупності, призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що в основу ухвалення вказаного рішення судом першої інстанції фактично покладено лише позитивно характеристику засудженого.
Вказує, що судом не взято до уваги те, що ОСОБА_7 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та був засуджений вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 14.03.2012 року був засуджений за ч.1 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі із встановленням на підставі ст.75 КК України іспитового строку один рік. Крім того, згідно характеристики, ризик вчинення засудженим повторного кримінального правопорушення встановлено як «середній» та ймовірна небезпека для суспільства - «середня». Також звертає увагу колегії суддів на те, що останній почав отримувати заходи заохочення лише з 12.01.2022 року, тобто перед відбуттям необхідної частини покарання для застосування ст.82 КК України, хоча у місцях позбавлення волі перебуває з 07.03.2019 року.
Просить скасувати ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 квітня 2024 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання засудженого про заміну йому невідбутої частини покарання більш м'яким - у виді пробаційного нагляду.
До початку апеляційного розгляду засуджений ОСОБА_7 подав заяву про розгляд справи за його відсутності та вказав, що апеляційну скаргу прокурора підтримує, тому просив її задовольнити, оскільки на даний час настала формальна дата для застосування ст.81 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора на підтримання апеляційної скарги, перевіривши ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до абз.15 ч.1 ст.107 КВК України, засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно- правовими актами Міністерства юстиції України: звертатися до адміністрації з проханням внести подання щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання чи щодо заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.
Частиною першої статті 82 КК України передбачено, що особам, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. Одночасно законодавцем визначено, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким є правом суду, а не обов'язком і така заміна може бути застосована за певних умов.
У п.п.2, 17, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» зазначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Вказаних вимог суд першої інстанції не дотримався.
З матеріалі провадження вбачається, що ОСОБА_7 засуджений 25.06.2020 року Деснянським районним судом м. Києва за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України - на 7 років 6 місяців позбавлення волі, зараховано у строк відбування покарання строк перебування під вартою з 24.10.2018 року по 20.12.2018 року.
Початок строку відбування покарання - 07.03.2019 року, кінець строку - 12.07.2026 року.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що засуджений ОСОБА_7 в установі відбування покарання характеризується позитивно та вину у скоєному злочині визнає повністю.
Однак, на думку колегії суддів, місцевим судом не враховано, що останній почав отримувати заходи заохочення лише з 12.01.2022 року, тобто перед відбуттям необхідної частини покарання для застосування ст.82 КК України, хоча у місцях позбавлення волі перебуває з 07.03.2019 року. Також не взято до уваги те, що згідно оцінки ризику вчинення засудженим повторного кримінального правопорушення, ризик встановлено як «середній» та ймовірна небезпека для суспільства - «середня».
Наявність у засудженого заохочень з боку адміністрації установи, як і відбуття ним встановленої законом частини строку покарання, не можуть слугувати безумовними підставами для заміни покарання більш м'яким. При цьому колегія суддів враховує, що висновок про виправлення засудженого повинен ґрунтуватись на даних про особу засудженого, його поведінку за весь період перебування у виправній колонії, а наведені засудженим у клопотанні доводи про наявність підстав для застосування до нього положень ст.82 КК України у своїй сукупності не свідчать про досягнення мети, передбаченої ст.50 КК України - виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Крім того, під час апеляційного розгляду прокурор ОСОБА_5 надала колегії суддів копію ухвали Володимирецького районного суду Рівненської області від 28 серпня 2024 року, якою було задоволено клопотання адміністрації ДУ «Полицька ВК (№76)» та звільнено засудженого ОСОБА_7 умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 09 місяців 19 днів.
Отже, враховуючи доводи прокурора, думку засудженого, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги у зв'язку з настанням формальної дати для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, а також наявності на час розгляду апеляційної скарги іншого рішення щодо ОСОБА_7 , а саме про умовно-дострокове звільнення його від подальшого відбування покарання, яке набрало законної сили та на даний час є виконане, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали місцевого суду від 16 квітня 2024 року.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 квітня 2024 року, якою задоволено клопотання засудженого ОСОБА_7 скасувати.
Відмовити в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну йому невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким - у виді пробаційного нагляду в межах строків невідбутої частини покарання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3