Номер справи 766/7489/23 Головуючий в 1 інстанції Булах Є.М.
Номер провадження 22-ц/819/295/24 Доповідач Орловська Н.В.
18 вересня 2024 року м.Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої Орловської Н.В.,
суддів: Воронцової Л.П.,
Майданіка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 травня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
02 жовтня 2023 р. представник Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (АТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг б/н від 15.11.2013 р. у розмірі 40 258,04 грн та судових витрат.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що 15.11.2013 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено кредитний договір шляхом приєднання позичальника до запропонованого кредитором в цілому договору згідно приписів ч.1 ст. 634 ЦК України. На підставі вказаного договору відповідачу надана можливість користуватись кредитними коштами у межах встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 33 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом. Своїм підписом у анкеті-заяві позичальник підтвердив, що підписана ним заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, які викладені на сайті банку www.privatbank.ua, складає договір.
За умовами останнього позичальник погоджується із правом Банку змінювати розмір кредитного ліміту.
Оскільки позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, тому станом на 22.05.2023 р. утворилась заборгованість у розмірі 40 258,04 грн., із яких: 32 936,98 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7321,06 грн - заборгованість по простроченим відсоткам.
Посилаючись на викладені обставини позивач просив суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості у розмірі 40 258,04 грн.
Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 27 травня 2024 р. позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 15.11.2013 року станом на 22.05.2023р. в сумі 32 936,98 грн., а також судові витрати у розмірі 2195,78 грн в рахунок відшкодування судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду вмотивовано тим, що у анкеті-заяві позичальника від 15.11.2013 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення процентів за користування кредитом.
Зважаючи на те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт й Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи та були оглянуті судом, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 15.11.2013 року шляхом підписання анкети-заяви, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Разом з тим суд врахував, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, згідно ст. 530 ЦК України кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в будь-який час, тому суд дійшов висновку, що відповідач має повернути заборгованість за тілом кредиту в сумі 32 936,98 грн.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити, в іншій частині рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду в оскаржуваній частині прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» мотивована тим, що судом залишено поза увагою обставини щодо особисто підписання відповідачем при отриманні кредитної карти «Універсальна» заяви про приєднання до Умов і Правил надання послуг 15.09.2020 року, в якій зазначено процентну ставку 42,0% для карт «Універсальна», тип процентної ставки тощо.
З огляду на викладене позивач вважає, що починаючи з 15.09.2020 року розмір відсоткової ставки було погоджено сторонами, а тому необґрунтованими є висновки суду про відмову у задоволенні вимог Банку щодо стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив, що в силу ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду судового рішення.
Оскільки рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині вирішення спору про стягнення заборгованості за тілом кредиту, тому предметом апеляційного перегляду відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України є рішення суду в частині відмовлених позовних вимог (стягнення відсотків).
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що 15.11.2013 року ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, на підставі якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.20).
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Вказана заява не містить положень щодо обов'язку позичальника сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача станом на 22.05.2023 року становить 40 258,04 грн, яка складається з:
- заборгованості за тілом кредиту 32936,98 грн;
- заборгованості за простроченими відсотками 7 321,06 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом суд першої інстанції дійшов висновку, що Банком не доведена обставина погодження між сторонами договірного зобов'язання в частині наявного у відповідача обов'язку сплати відсотків, у тому числі у розмірах і порядках нарахування у документах
Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору. При цьому відповідач, як сторона кредитного договору зобов'язаний повернути позивачу одержаний кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 15.11.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви.
Крім того з матеріалів справи вбачається, що 15.09.2020 року відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг та паспорт споживчого кредиту, з яких вбачається, що ОСОБА_1 своїм підписом погодився на запропоновані йому умови кредитування, у тому числі з розміром процентної ставки 42,0% для карт «Універсальна». (а.с.28, 31)
Згідно пункту 3 Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг сторонами досягнуто угоди про використання простого електронного підпису: сторони визнали простим електронним підписом такі способи підписів Клієнта: ОТР- пароль, QR-код, підпис стилусом на планшеті у відділенні Банку, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» тощо у програмних комплексах, мобільних додаткових або на офіційних сайтах Банку у мережі Інтернет, де Клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір.
Сторони визначають правочин у вигляді електронних документів із використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов'язковими для сторін та такими, що не потребують додаткового підтвердження.
Апеляційний суд вважає, що підписавши 15.09.2020 року заяву до приєднання до умов та правил за допомогою електронного підпису, відповідач погодився із запропонованими йому умовами кредитування, у тому числі з нарахуванням відсотків у розмірі 42,0% річних, а тому їх нарахування Банком з 15.09.2020 року слід вважати обґрунтованим.
Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 , 07.10.2016 року відбувся старт карткового рахунку та 24.03.2017 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 13000,00 грн, який у подальшому збільшувався до 33000,00 грн. та 26.12.2022 року було зменшено до 0,00 грн (а.с.18).
З довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що на підставі кредитного договору б/н, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , останньому було надано: кредитну картку № НОМЕР_1 , відкриту 07.10.2016 року зі строком дії до 09/20, картку № НОМЕР_2 , відкриту 15.09.2020 року зі строком дії до 07/24 (а.с. 19).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором б/н від 15.11.2013 року станом на 22.05.2023 року становить 40258,04 грн, у тому числі заборгованість по відсоткам, нарахованим після 15.09.2020 року - 7321,06 грн.
Зазначена заборгованість по відсоткам за користування кредитом підтверджується наданою позивачем випискою з особового рахунку ОСОБА_1 , згідно якої нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалось банком у межах погодженої сторонами відсоткової ставки, тобто у межах 42,0% річних (3,5% на місяць). (а.с. 14-17)
Оскільки АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши у користування відповідача кошти в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідачем не надано докази своєчасного погашення заборгованості за основним зобов'язанням та відсотками, що має відображення у виписці по рахунку, тому слід дійти висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по відсоткам за користування кредитом.
На викладене вище суд першої інстанції уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини справи не встановив, залишивши поза увагою погодження між сторонами процентної ставки за користування кредитом у заяві ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 15.09.2020 року, а тому відповідно до ст.376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні на користь банку відсотків за користування кредитом з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення вказаних вимог.
За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Беручи до уваги задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору при поданні позовної заяви (2684,00 грн.) та апеляційної скарги (4026,00 грн.) у загальному розмірі 6710,00 грн.
Таким чином рішення суду першої інстанції підлягає також скасуванню в частині розподілу судових витрат з ухваленням у цій частині нового судового рішення.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» задовольнити.
Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 травня 2024 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом та в частині розподілу судових витрат скасувати і у скасованій частині ухвалити нове судове рішення.
Позовну вимогу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) за кредитним договором від 15.11.20136 року заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом станом на 22.05.2023 року у розмірі 7321 (сім тисяч триста двадцять одна) грн 06 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у розмірі 6710 (шість тисяч сімсот десять) грн. 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови лише у випадках, встановлених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча ________________ Н.В.Орловська
Судді: ________________ Л.П.Воронцова
________________ В.В.Майданік