Номер провадження: 33/813/1979/24
Номер справи місцевого суду: 523/10319/24
Головуючий у першій інстанції Ружицький В. В.
Доповідач Комлева О. С.
11.09.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,
з участю:
секретаря судового засідання Ровенко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також апеляційну скаргу адвоката Сафронюка Павла Віталійовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду Одеської області від 28 червня 2024 року,-
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Постановою Суворовського районного суду Одеської області від 28 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів стосовно строку на апеляційне оскарження
На вищевказану постанову суду адвокат Сафронюк П.В., захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 11 липня 2024 року подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Також, в апеляційній скарзі апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що постанова суду в день її ухвалення не оголошувалась, особі яка притягується до адміністративної відповідальності не вручалась, згідно матеріалів справи також не направлялась на адресу місця проживання ОСОБА_1 , а отже апелянт має право на поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки він пропущений з поважних причин.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Сафронюк П.В., захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 зазначив, що
-Законні підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 були відсутні, отже даний факт тягне за собою визнання усіх подальших дій поліцейських не законними.
-Апелянт звернув увагу суду, що факт вчинення адміністративного правопорушення має бути підтверджений належними та допустимими доказами, при чому, слід розуміти, що поліцейський є зацікавленою особою, а тому його рапорт (свідчення, пояснення, покази) не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення,
Висновки за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження
Дослідивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови та матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення клопотання за таких підстав.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо особа не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було ухвалено судом першої інстанції 28 червня 2024 року без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 чи його захисника.
Доказів отримання ОСОБА_1 у встановлений законом строк, копії оскаржуваної постанови, матеріали справи не містять.
08 липня 2024 року адвокат Сафронюк П.В., захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 звернувся до районного суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.11-13).
Апеляційна скарга подана до суду 11 липня 2024 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що звертаючись з апеляційною скаргою 11 липня 2024 року стороною фактично було дотримано з моменту ознайомлення з постановою десятиденний строк на оскарження, тому апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити ОСОБА_1 право на доступ до правосуддя.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
ОСОБА_1 та його захисник про дату, час та місце розгляду справи на 11 вересня 2024 року були повідомлені належним чином (а.с. 23).
На адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 та його захисника заяв та клопотань про відкладання розгляду справи, призначеної на 11 вересня 2024 року не надходило.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Положеннями ч.2 ст.268 КУпАП передбачено, що розгляд справ про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП не відноситься до категорії справ, в яких присутність особи, яка притягується до відповідальності, є обов'язковою.
Суд, вважає за необхідне розглядати справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 без його участі, який був сповіщений належним чином, враховуючи короткий строк розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозапис з боді-камери, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9.а ПДР України встановлено заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 851412 від 29 травня 2024 року водій ОСОБА_1 29 травня 2024 року о 02 год.46 хвл. в місті Одеса, по вул.. Героїв оборони Одеси, 98 Б 1 керував автомобілем Mercedes д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу alcotest Drager 7510, результат 1.35 проміле.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9.а Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306.
Вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доведена під час судового розгляду справи судом першої інстанції та в ході апеляційного перегляду справи і підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення, серії ААД № 851412 від 29 травня 2024 року (а.с. 1);
- довідками з інформаційного порталу Національної поліції про те, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія та протягом року до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягувався (а.с.2-3);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4);
- чеком-роздруківкою з alcotest Drager 7510, результат 1.35 проміле (а.с. 5);
- відеозаписом з місця події (диск на а.с. 6).
Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів в своїй сукупності, поза розумним сумнівом дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 встановленою постановою Суворовського районного суду Одеської області від 28 червня 2024 року та порушення ним вимог п. 2.9а ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги адвоката Сафронюка П.В., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 з приводу того, що законні підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 були відсутні, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки на виконання вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудних камер поліцейських щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 .
З досліджених відеозаписів вбачається, що працівники поліції розпочали діалог з ОСОБА_1 з того, що пояснили йому причину зупинки, а саме невідповідність увімкнення лівого світлового покажчика повороту при повороті транспортного засобу праворуч, при цьому ОСОБА_1 не заперечував цей факт.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписи, залучені інспекторами поліції як безумовний доказ у справі, повністю відповідають вимогам Інструкції. Будь-яких фактичних даних, які б спростували чи ставили під сумнів достовірність відеозаписів апелянтом не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
Доводи апеляційної скарги адвоката Сафронюка П.В., з приводу того, що факт вчинення адміністративного правопорушення має бути підтверджений належними та допустимими доказами, апеляційний суд вважає такими, що не знайшли свого підтвердження, оскільки спростовується матеріалами справи та відеозаписом з місця події.
Доводи апеляційної скарги Сафронюка П.В. про те, що поліцейські порушили вимоги Інструкції про порядок направлення та огляду водіїв на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, апеляційний суд також вважає необґрунтованим, оскільки способами захисту, визначеними чинним законодавством, а саме, звернення з дисциплінарною скаргою до керівництва поліції для проведення службової перевірки або до правоохоронних органів, в порядку КПК України, а також до суду адміністративної юрисдикції, з позовом щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників поліції, як суб'єктів, що наділені владними повноваженнями, апелянт чи його захисник не скористалися. Внаслідок цього, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави сумніватися у законності дій працівників поліції.
В апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Також, слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.
Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення - є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Клопотання адвоката Сафронюка Павла Віталійовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - задовольнити.
Поновити адвокату Сафронюку Павлу Віталійовичу, захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду Одеської області від 28 червня 2024 року.
Апеляційну скаргу адвоката Сафронюка Павла Віталійовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Суворовського районного суду Одеської області від 28 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку на підлягає.
Повний текст постанови складено 18 вересня 2024 року.
Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева