Провадження № 22-ц/803/8039/24 Справа № 205/8659/23 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
16 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Барильської А.П., Макарова М.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 лютого 2024 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, -
У серпні 2023 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі- ПрАТ «СК «АРКС» ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, мотивуючи його тим, що 25 жовтня 2019 року між ними та ОСОБА_2 укладено електронний договір страхування майна №MR72NBR-199P1VM. Предметом договору є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном - квартирою АДРЕСА_1 . Страховим випадком за договором серед іншого є дія води.
Вказували, що 27 січня 2021 року із застрахованим майном сталася страхова подія, а саме, квартира була затоплена водою, про що комісією представників КМП «КК «Східна» 28 січня 2021 року було складено акт про залиття. Як встановлено комісією, причиною залиття квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 ).
Зазначали, що після залиття застрахованої квартири в ній виявлено на стелі кухні сліди залиття розміром 1 кв.м на 0,20 см, а також на стіні в районі гофрованої труби в розмірі 0,50 см на 0,20 см. У кухні в місцях залиття стіни та стеля пофарбована водоемульсійною фарбою. У санвузлі стеля й стіни потребують ремонту, у районі стояків виявлені сліди залиття на стелі в розмірі 0,50 см на 0,50 см. 27 січня 2020 року ОСОБА_2 звернулася з заявою про страхове відшкодування.
Посилаючись на те, що на підставі кошторису відновлювального ремонту, розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акту №ARX2727116 від 23 лютого 2021 року ними було здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 5 820 грн., просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 5 820 грн. та судовий збір.
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ПрАТ «СК «АРКС», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що їх вимоги є доведеними, вони виплатили страхове відшкодування та набули права зворотної вимоги.
Відзив на апеляційну скаргу надано не було.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України, у редакції чинній на час подання апеляційної скарги).
Зважаючи на те, що ціна позову становить 5 820 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та апеляційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від 19 червня 2024 року №3831-IX "Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах" Прикінцевими положеннями якого установлено, що позовні заяви і апеляційні скарги, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
За змістом ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що 25 жовтня 2019 року між ПрАТ «СК «АРКС» та ОСОБА_2 укладено електронний договір комплексного страхування майна (акцепт) №MR72NBR-199P1VM.
Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном за п.5.1. договору, а також з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, внаслідок володіння, користування а розпорядження майном, зазначеним у п.5.1. договору.
Згідно з п.5.1. договору майном, що страхується, визначено квартиру, розташовану у АДРЕСА_3 .
Відповідно до пп.6.1.4. договору страховим випадком визнається подія, пов'язана з дією води.
Згідно з договором дарування квартири застрахована квартира належить ОСОБА_2
27 січня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до ПрАТ «СК «АРКС» з заявою про страхове відшкодування у зв'язку з затопленням квартири, розташованої у АДРЕСА_3 .
Позивачем було складено кошторис відновлювального ремонту від 23 лютого 2021 року, відповідно до якого його вартість становить 5 820,66 грн.
23 лютого 2021 року страховиком здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт №ARX2727116 від 23 лютого 2021 року про відшкодування ОСОБА_2 5 820 грн. у зв'язку зі страховим випадком - протіканням води/дією води.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження заподіяння шкоди позивачем надано акт перевірки щодо залиття квартири по АДРЕСА_3 від 28 січня 2021 року, який не може бути визнано належним та допустимим доказом через ряд суттєвих порушень при його складанні. Позивачем не надано жодного доказу, що відповідачка є власником чи користувачем квартири АДРЕСА_4 . Крім того, позивачем надано платіжне доручення №754595 від 24 лютого 2021 року, зі змісту якого вбачається, що платником ПрАТ «СК «АРКС» було перераховано грошові кошти отримувачу ПрАТ «СК «АРКС» з призначенням платежу по відомості №АХА00000316 від 24 лютого 2021 року. Отже, з даного платіжного доручення не вбачається, яке відношення воно має до предмету спору по даній справі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст.980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно ч.1 ст.985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.
Відповідно до ч.3 ст.991 ЦК України рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
За змістом ч.2 ст.8 Закону України “Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Зі справи встановлено, що позивач визнав страховим випадком залиття квартири АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що виплатив страхове відшкодування власниці застрахованої квартири ОСОБА_2 у сумі 5 820,66 грн. та набув право вимоги до відповідачки.
Статтею 8 Закону України «Про страхування» визначено поняття страхового ризику та страхового випадку. Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до вимог ст.27 Закону України «Про страхування», ст.993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим виникло нове правовідношення, пов'язане саме з регресною вимогою.
Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як роз'яснено у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Статтею 1192 ЦК України визначено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У частині третій статті 12, частині першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов'язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, у тому числі випадків наявності підстав звільнення від доказування. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17).
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першою, другою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими, відповідно, є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування. Допустимість доказів характеризується органічним зв'язком процесуальної форми засобів доказування та законністю отримання інформації про той чи інший факт, який має значення для справи. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.
Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення. Разом з тим суд повинен у мотивувальній частині рішення зазначити, чому саме він цей доказ відхиляє.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).
Зі змісту ст.ст.317,319,322 ЦК України слідує, що власність зобов'язує та власник несе відповідальність за майно, що йому належить.
Доказів того, що відповідачка є власницею квартири АДРЕСА_4 , позивачем не надано. Доводи апеляційної скарги вказаного висновку не спростовують.
Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» встановлено форму акта, який складається у разі залиття квартири (додаток № 4 до Правил).
Згідно з вказаними Правилами акт складається комісією за участю представників організації, яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; та організації, яка обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника будинку або будинкового комітету і затверджується начальником організації, яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов'язковою.
В акті повинно бути відображено: дата його складання; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника квартири, що зазнала шкоди; прізвище, ім'я, по батькові власника квартири, з вини якого сталося залиття; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії.
Відмова від підпису складеного акту присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної особи не впливає на його чинність і у такому випадку в акті має бути зазначено, що такі особи (прізвище ім'я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.
Такі правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року (справа №201/658/16-ц, провадження №61-40389св18).
Акт без номеру від 28 січня 2021 року не відповідає вимогам в частині оформлення та складання. У ньому відсутні відомості чи при складанні акта були присутні власники (або представники власників) квартири АДРЕСА_5 , присутність яких є обов'язковою, що підтверджувало б надання для огляду комісії їх квартири, а у разі відмови власників квартири від надання доступу для її огляду комісією, відомості щодо такої відмови; відсутні дані, що власники квартири АДРЕСА_5 , або їх представники обізнані із складеним актом. Підписи власника квартири АДРЕСА_5 відсутні.
Тобто позивачем не надано достатніх доказів того, що саме квартири АДРЕСА_4 , є винною у залитті квартири АДРЕСА_6 . В апеляційній скарзі позивач вказує виключно про те, що відповідачка є відповідальною за завдання матеріальної шкоди.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 16 вересня 2024 року.
Головуючий: Е.Л.Демченко
Судді: А.П.Барильська
М.О.Макаров