Провадження № 22-ц/803/5115/24 Справа № 932/10063/23 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В.І Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
16 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Барильської А.П., Макарова М.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Євроінс Україна» (далі - ПрАТ «СК «Євроінс Україна») про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи тим, що 01 травня 2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного йому на прав власності транспортного засобу "Audi Q 5", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебував під його керуванням, автомобіля "Chery Tiggo 2", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "BMW 520І", реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 .
Зазначав, що вину водія ОСОБА_3 визнав суд в постанові від 19 червня 2023 року. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , як власника наземного транспортного засобу, була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна».
Посилаючись на те, що згідно висновку експерта товарознавця вартість відновлюваного ремонту складає 117 766,94 грн., страхова компанія відповідача сплатила відшкодування в розмірі 37 975 грн., просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача різницю між страховою виплатою та розміром заподіяної шкоди згідно висновку експерта ОСОБА_4 у розмірі 76 601,94 грн та витати на послуги експерта 2 760 грн.
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «СК «Євроінс Україна», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що копію позовної заяви з додатками було отримано після ухвалення рішення, що позбавило їх можливості надати відповідні заперечення. Ними було замовлено проведення відповідного оцінювання в ТОВ «МЗУ Україна» та відповідно до звіту матеріальний збиток складає 41 175 грн. та ними було сплачено відшкодування за вирахуванням франшизи. Вимоги є необґрунтованими. Витрати на адвоката у розмірі 10 000 грн., що заявлені позивачем до стягнення з відповідача, є неспівмірними.
16 липня 2024 позивач ОСОБА_1 , посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Звертає увагу на те, що доводи апеляційної скарги є хибними, а його позов доведеним належними та допустимими доказами. Звертає увагу на те, що вимоги про стягнення витрат на правову допомогу заявлено не було та оскаржуваним рішенням жодних витрат на адвоката не стягнуто.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України, у редакції чинній на час подання апеляційної скарги).
Зважаючи на те, що ціна позову становить 79 361,94 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та апеляційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від 19 червня 2024 року №3831-IX "Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах" Прикінцевими положеннями якого установлено, що позовні заяви і апеляційні скарги, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
За змістом ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що 01 травня 2023 року в м.Дніпро, Новий міст, в районі е/о N?22 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Audi Q 5", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , автомобіля "Chery Tiggo 2", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "BMW 520І", реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 .
Постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 червня 2023 року визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 .
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , як власника транспортного засобу "BMW 520І", реєстраційний номер НОМЕР_3 , була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА», поліс ОСЦПВВНТЗ ЕР/213113067.
01 травня 2023 року представником позивача направлено на електронну адресу ПрАТ «СК «Євроінс Україна» повідомлення про ДТП, заяву на виплату страхового відшкодування та весь необхідний пакет документів.
31 травня 2023 року на електронну адресу ПрАТ «СК «Євроінс Україна» направлено рахунок СТО ФОП ОСОБА_5
28 червня 2023 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виплатила страхове відшкодування на рахунок СТО у розмірі 37 975 грн. без узгодження розміру з позивачем.
Представник позивача звернувся зі скаргою до НБУ щодо недоплати страхового відшкодування.
Листом від 31 серпня 2023 НБУ повідомив, що розмір страхового відшкодування страховиком розраховано на підставі звіту №24006, складеного оцінювачем ОСОБА_6
08 серпня 2023 року на електронну адресу ПрАТ «СК «Євроінс Україна» представник ОСОБА_1 направив вимогу щодо доплати страхового відшкодування на підставі висновку експерта ОСОБА_4 №3905/23 від 22 травня 2023 року, складеного на замовлення позивача.
14 серпня 2023 року отримано відмову у задоволенні вимоги, оскільки відсутні підстави для перегляду розміру страхового відшкодування.
Згідно висновку експерта ОСОБА_4 №3905/23 від 22 травня 2023 року вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу "Audi Q 5", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складових частин, склала 117 766,94 грн.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що загальний розмір заподіяних збитків позивачу становить 117 766,94 грн. Відповідач виплатив страхове відшкодування в загальній сумі 37 975 грн. Враховуючи максимальний ліміт відповідальності страховика 160 000 грн., різниця між завданою шкодою та виплаченим страховим відшкодуванням становить 76 601,94 грн. і з огляду на обов'язок відповідача відшкодувати шкоду в повному обсязі, така підлягає стягненню в судовому порядку.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України).
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон №1961-IV.
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено Закон №1961-IV, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 указаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону №1961-IV).
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц, провадження №14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17, провадження №14-95цс20).
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону №1961-IV).
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону №1961-IV).
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 28 даного Закону до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Колегія суддів звертає увагу на те, що 01 травня 2023 року представником позивача було направлено на електронну адресу ПрАТ «СК «Євроінс Україна» повідомлення про ДТП, заяву на виплату страхового відшкодування та весь необхідний пакет документів. 31 травня 2023 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» направлено рахунок СТО ФОП ОСОБА_5
28 червня 2023 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виплатила страхове відшкодування на рахунок СТО у розмірі 37 975 грн. Вказана виплата була здійснена без узгодження її розміру з позивачем. Позивач звертався зі скаргою до НБУ з приводу недоплати страхового відшкодування.
Диспозитивність цивільного судочинства виявляється в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 13 ЦПК України).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
У процесуальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.
Обов'язок доведення розміру заподіяної позивачу шкоди покладається саме на нього.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, при виплаті позивачу суми страхового відшкодування у розмірі 37 975 грн., керувався звітом №24006, складеним 31 травня 2023 року оцінювачем ОСОБА_6 (висновком про вартість), згідно якого вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля "Audi Q 5", реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 41 175 грн. (а.с.66-68). На чому в своїй в апеляційній скарзі наголошує ПрАТ «СК «Євроінс Україна».
У вказаному висновку не зазначено про попередження оцінювача про кримінальну відповідальність.
Крім того, пунктом 5.1. Методики визначено, що технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.
Пунктом н) 4.4. Методики - у звіті (акті) або висновку експерта про оцінку КТЗ зазначається, в тому числі, така інформація: відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів.
Пунктом 5.5. Методики - під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен, втому числі, ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов'язковою їх фіксацією шляхом фотографування.
Акт огляду автомобіля відсутній, тобто автомобіль оглянуто не було.
В свою чергу на підтвердження розміру відшкодування майнової шкоди, позивачем надано висновок №3905/23, складений 22 травня 2023 року судовим експертом Дроздовим В.М., попередженим про кримінальну відповідальність. У відповідності до якого вартість матеріального збитку, з урахуванням зносу, становить 117 766 грн. (а.с.30-60).
Положеннями частин першої, шостої, сьомої статті 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N42/5/2092 (далі - Методика).
Відповідно до частини першої статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині прийняття до уваги висновку наданого позивачем.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що висновок наданий позивачем, може бути належним та допустимим доказом лише у разі призначення відповідної експертизи судом відхиляються, оскільки висновок наданий позивачем оцінений у сукупності з іншими доказами які містяться у даній справі.
Доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права з огляду на те, що копію позовної заяви з додатками було отримано після ухвалення рішення, що позбавило його можливості надати відповідні заперечення, відхиляються з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що провадження по справі відкрите ухвалою від 13 листопада 2023 року (а.с.88).
Копія позовної заяви з додатками та ухвала про відкриття провадження направлена на поштову адресу відповідача 13 листопада 2023 року (а.с.89) Також, ухвалу про відкриття провадження було надіслано на офіційну електронну адресу відповідача та доставлено до електронної скриньки 24 листопада 2023 року (а.с.90).
Той факт, що відзив на позовну заяву надіслано відповідачем 27 грудня 2023 року та надійшов на адресу суду 12 січня 2024 року, тобто вже після ухвалення оскаржуваного заочного рішення від 14 грудня 2023 року, не вплинув на законність оскаржуваного рішення.
Крім того відповідач скористався своїм правом на доступ до правосуддя шляхом подачі даної апеляційної скарги.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» залишити без задоволення.
Заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 16 вересня 2024 року.
Головуючий: Е.Л.Демченко
Судді: А.П.Барильська
М.О.Макаров