308/15233/24
18 вересня 2024 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Логойда І.В., без участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності, розглянувши матеріали, що надійшли з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, військовий квиток серії НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 172-15 КпАП України,-
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов протокол серії А5003 № 133 від 02.09.2024 року про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з протоколом відповідно до вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та кожен повинен додержуватися вимог Конституції України та законів України.
Вимогами ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.
Статтями 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статут), військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання, а підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Вимоги ст.ст. 199, 216 та 217 Статуту внутрішньої служби зобов'язують забезпечувати у військовій частині постійну бойову готовність, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків; у службовий час постійно знаходитись в розташування військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до ст. 119 Статуту внутрішньої служби командир взводу в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність взводу та успішне виконання ним бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально -психологічний стан особового складу, за збереження і стан озброєння, боєприпасів, техніки та майна взводу, за підтримання внутрішнього порядку у взводі.
Командир взводу підпорядковується командиру роти (батареї) і є прямим начальником усього особового складу взводу.
Однак, у порушення вищевказаних вимог законодавства головний сержант ОСОБА_1 внаслідок особистої недисциплінованості та безвідповідальності недбало поставився до військової служби під час виконання своїх службових обов'язків. Так, відповідно до команди «Відбій» головний сержант ОСОБА_1 згідно розпорядку дня мав відпочивати. Натомість, головний сержант ОСОБА_1 після команди «Відбій» поїхав в магазин, і на зворотній дорозі зустрів ОСОБА_2 і з ним хотів проїхати на територію полігону. Чергові КПП автомобіль не пропустили, тому ОСОБА_1 з ОСОБА_2 рішили заїхати на територію полігону іншою дорогою. Вони зустріли заступника командира бригади полковника ОСОБА_3 , який забрав автомобіль і наказав повертатись в розташування підрозділу. Повернувшись в розташування підрозділу, головний сержант ОСОБА_1 доповів про свій вчинок командиру роти. Свою вину визнає. Поважних причин, які б перешкоджали головному сержанту ОСОБА_1 виконувати свої службові обов'язки за дорученою посадою, як військовослужбовцю. Збройних Сил України, не було. Вказаний вчинок зі сторони головного сержанта ОСОБА_1 негативно впливає на військову дисципліну та стан законності у військовій частині НОМЕР_1 .
Слід вказати, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні оголошено воєнний стан.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», ч. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Отже, на даний час триває воєнний стан, який буде завершений після видання Президентом України окремого Указу про його завершення та затвердження (погодження) такого Указу Верховною Радою України.
Таким чином, 28.08.2024 року головний сержант ОСОБА_1 умовах воєнного стану вчинив недбале ставлення до військової служби, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Беручи до уваги те, що діями головний сержант ОСОБА_1 , який в умовах особливого періоду вчинив недбале ставлення до військової служби, не заподіяно істотної шкоди інтересам держави, тобто яка в 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, в тому останній підлягає притягненню саме до адміністративної відповідальності
На доведення вини ОСОБА_1 до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення серії А5003 № 133 від 02.09.2024 додано медичну характеристику від 03.09.2024, бланк отримання пояснень від ОСОБА_4 про зупинку автомобіля та відсторонення від керування ОСОБА_1 , бланк отримання пояснень від ОСОБА_1 про поїздку до магазину та визнання своєї вини, довідку №4511 від 06.09.2024, копія військового квитка серії НОМЕР_2 від 20.02.2019, довідка про присвоєння індентифікаційного номера.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого щодо них судового провадження. Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до положення ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 251 КУпАП визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан запроваджується з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, такий неодноразово продовжено. Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено проведення загальної мобілізації (далі мобілізація). Мобілізацію вказано провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської,Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, строк такої неодноразово продовжено.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Пунктом 1 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів, накази командирів.
Статтею 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Статтею 119 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України Командир взводу (групи, башти) в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність взводу (групи, башти) та успішне виконання ним бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за збереження і стан озброєння, боєприпасів, техніки та майна взводу (групи, башти), за підтримання внутрішнього порядку у взводі (групі, башті). Командир взводу (групи, башти) підпорядковується командирові роти (бойової частини) і є прямим начальником усього особового складу взводу (групи, башти).
Статтею 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці строкової військової служби у вільний від занять та робіт час мають право вільно переміщатися по території військової частини, а під час звільнення - і в межах гарнізону. Військовослужбовці офіцерського, сержантського (старшинського) складу, які проходять службу за контрактом, що виїжджають за межі гарнізону, письмово повідомляють про це командира військової частини. Виїзд військовослужбовців строкової військової служби за межі гарнізону (за винятком випадків відбуття у відпустку або відрядження) забороняється.
Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.
Вина гр. ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні підтверджується поданими суду доказами. Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії гр. ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч.2 ст. 172-15 КУпАП.
Відповідно до вимог ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з вимогами ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Зазначена норма закону не містить будь-якого переліку умов або обставин, наявність яких дозволила би судити про малозначність правопорушення, а також застережень щодо неможливості її застосування до окремих складів адміністративних правопорушень.
Враховуючи характер та обставини адміністративного правопорушення, вчинення правопорушення вперше, визнання вини, суд повинен обговорювати питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю правопорушення на підставі ст.22 КУпАП України, згідно якої таке звільнення можливе за правопорушення, яке не становить великої суспільної небезпеки і не завдає значних збитків державним чи суспільним інтересам. Враховуючи наведені обставини та відсутність великої суспільної небезпеки і не завдає значних збитків державним чи суспільним інтересам у даному конкретному випадку, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП при оголошенні усного зауваження, виноситься постанова про закриття справи.
Керуючись ст. ст. 22, 172-15, 247, 256, 278 КУпАП,
Громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ст. 22 КУпАП звільнити від адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 172-15 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП - закрити.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області І.В.Логойда