Справа № 302/1131/24
Провадження № 2/302/351/24
67
18.09.2024 селище Міжгір'я Закарпатської області
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого, судді Пухальського С. В.,
за участю секретаря судового засідання Куруц В. І.,
представника позивача - адвоката Миня Г. І.,
під час розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Миня Ганна Іллівна до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справа дітей Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, про визначення способу участі батька у вихованні дитини,
13.08.2024 до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшла зазначена позовна заява.
Ухвалою суду від 14.08.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
30.08.2024 представником відповідачки до суду подано відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на недотримання стороною позивача вимоги щодо звернення до органу опіки та піклування для вирішення спору щодо участі у вихованні дитини, висловлено прохання закрити провадження у справі у зв?язку з відсутністю предмета спору.
10.09.2024 в системі «Електронний суд» сформовано відповідь на відзив, в якому представник позивача, з відповідним обґрунтуванням, зауважила про відсутність підстав для закриття провадження по справі, вважала, що доводи сторони відповідача про необґрунтованість позовних вимог є безпідставними та такими, що не спростовують підстав позовної заяви.
В підготовчому засіданні представник позивача просила відмовити у задоволенні клопотання представника відповідачки про закриття провадження по справі.
Відповідачка в підготовче засідання не з'явилася, її представником подано заяву з проханням проведення підготовчого засідання без участі сторони відповідача.
При вирішенні заявленого клопотання, суд виходить з наступного.
Вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі визначений у статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, на яку посилається сторона відповідача, визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Положеннями статті 2 ЦПК України регламентовано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
В обґрунтуванні позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідачка перешкоджає батьку спілкуватися з донькою.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів (частина 1 статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. (частина 2 статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Контакт з дитиною - реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини (абзац 21 статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 154 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.
Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.
Відповідно до частини 2 статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.
Представником відповідачки наведено аргументи у відзиві, що законодавством встановлено попереднє вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, зокрема статтею 158 Сімейного кодексу України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Дані твердження є хибними, адже нормативно не встановлено попередньої процедури звернення до органу опіки та піклування.
Натомість за викладеними в постанові Верховного суду (Касаційний цивільний суд) від 01.04.2020 у справі № 686/667/17 висновками слідує, що «відповідно до частин 1, 3 статті 19 СК України у випадках, передбачених цим кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви. Виходячи з аналізу вказаної норми звернення особи до органу опіки та піклування по захист своїх сімейних прав є правом такої особи, а не обов'язком. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що спір між сторонами відсутній, оскільки батько не звертався до органу опіки та піклування для вирішення питання щодо встановлення графіка побачень з дитиною, є передчасними».
З огляду на вищевикладене, враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає, що у задоволенні клопотання представника відповідачки про закриття провадження у справі у зв?язку з відсутністю предмета спору, слід відмовити.
Керуючись положеннями статей 189, 196-198, 255, 258-261 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі у зв?язку з відсутністю предмета спору.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Пухальський С. В.