Справа №: 302/1135/24 3/302/484/24
13.09.2024 селище Міжгір'я Закарпатської області
Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Повідайчик О.І., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Прага, Чехословацької Соціалістичної Республіки, місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, тимчасово не працює, за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
на розгляд судді надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 285420 від 20 липня 2024 року про те, що «20 липня 2024 року близько 15 год 25 хв прикордонним нарядом «Контрольний пост» в межах контрольованого прикордонного району на околиці населеного пункту Торунь Міжгірської селищної громади Хустського району Закарпатської області було виявлено та затримано гр. України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктом пропуску через державний кордон. Своїми діями гр. України ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9 і 12 ЗУ «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП».
В підтвердження факту вчинення зазначеного правопорушення до протоколу додані: протокол про адміністративне затримання від 20 липня 2024 року, протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 20 липня 2024 року та пояснення офіцера (оперуповноваженого) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з м.д.н.п. Яблунівка) головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону лейтенанта ОСОБА_2 від 20 липня 2024 року. Також в матеріалах справи наявні, надані одночасно з протоколом, копія паспортів громадянина України (внутрішнього) та для виїзду за кордон ОСОБА_1 й заява на отримання електронних повісток від 18.07.2024.
З'ясовуючи обставини, які підлягають встановленню при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 280 КУпАП суддя враховує таке.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративним правопорушенням є, перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Об'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону України.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Згідно статті 12 вказаного Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Згідно з положеннями ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
ОСОБА_1 з'явився на розгляд справи та надав пояснення, що не вчиняв інкримінованого правопорушення. Пояснив, що дійсно того дня їхав автомобілем в напрямку до селища Міжгір'я через село Торунь на околиці якого був зупинений працівниками поліції, районного центру комплектування та соціальної підтримки (далі - РТЦК) й прикордонної служби. Після короткого спілкування працівники поліції спільно з працівниками РТЦК доставили його до будівлі відділу № 2 Хустського РТЦК, що в селищі Міжгір'я. Надалі він залишився в РТЦК, де був направлений на проходження військово-лікарської комісії (далі - ВЛК). З будівлі РТЦК під час проходження ВЛК відлучався тільки для проходження рентгенографії в комунальному закладі Міжгірської районної лікарні під супроводом працівника РТЦК. Того дня він завершив проходження ВЛК після чого був доставлений працівниками відділу № 2 ІНФОРМАЦІЯ_2 до Хустського РТЦК, де був призваний на військову службу під час мобілізації й в подальшому направлений для проходження служби до відділу № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Факт проходження ОСОБА_1 ВЛК підтверджується довідкою військово-лкарської комісії від 20.07.2024 № 5487 (а.с. 16). Під час зупинки ОСОБА_1 на околиці села Торунь працівники прикордонної служби ніяких документів щодо нього не складали, в населений пункт Яблунівка він не з'являвся й ніколи там не був. ОСОБА_1 категорично заперечив спробу вчинити незаконний або ж законний перетин державного кордону України в Румунію та повідомив, що фізично не міг його вчинити перебуваючи на відстані близько 100 км від кордону. Просив провадження в справі закрити через відсутність події адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 під час розгляду справи заявив клопотання про допит як свідків працівників відділу № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 : головного сержанта взводу охорони ОСОБА_3 та офіцера ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , будучи попереджений про кримінальну відповідальність за введення суду в оману, під присягою свідка, надав показання, що 20 липня 2024 року він перебував у добовому наряді у відділі № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який розпочався того дня о 07:00 год та мав закінчитись о 07:00 год 21 липня 2024 року. ОСОБА_3 пам'ятає, що того дня після обіду, точного часу не пригадує, ОСОБА_1 доставили до відділу працівники поліції для уточнення військово-облікових даних. Він вніс відомості щодо останнього до бази даних військовозобов'язаних, після чого з'ясував, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та підлягає призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з чим був направлений для проходження військово-лікарської комісії, де був визнаний придатним до військової служби. ОСОБА_1 від служби не ухилявся, йому був виписаний військовий квиток, останній був призваний на військову службу і того ж дня був направлений та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 . З 20 липня 2024 року і впродовж наступних 10 днів ОСОБА_1 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_6 . ОСОБА_3 достовірно відомо, що працівники прикордонної служби 20 липня 2024 року на території відділу № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 не з'являлись, він їх не бачив і не реєстрував відвідування. ОСОБА_3 відомо, що ОСОБА_5 того дня не був у с. Яблунівка та не мав бажання чи наміру й не робив спроб перетину державного кордону України в Румунію 20 липня 2024 року.
Свідок ОСОБА_4 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , будучи попереджений про кримінальну відповідальність за введення суду в оману, під присягою свідка, надав показання, що йому особисто відомо, що ОСОБА_1 20 липня 2024 року зупинили на околиці АДРЕСА_4 , звідки останній був доставлений до відділу № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в подальшому направлений на військово-лікарську комісію та призваний на військову службу під час мобілізації. Того дня у відділі РТЦК свідок не бачив працівників прикордонної служби, ОСОБА_1 з відділу відлучався тільки в супроводі працівника РТЦК в районну лікарню на рентгенографію. Після доставки в РТЦК ОСОБА_1 не міг того дня перебувати в населеному пункті - селі Яблунівка.
Дослідивши додані до протоколу про адміністративне правопорушення матеріали суддя констатує, що вони відтворюють фактичні обставини, зазначені в згаданому протоколі, проте не містять відомостей про дії чи бездіяльність, які б містили ознаки об'єктивної сторони інкримінованого правопорушення. При цьому суд зауважує, що всі зазначені документи складені працівниками прикордонної служби. Водночас жоден із документів, які містять відомості про фактичні обставини, не підписаний ОСОБА_1 . В матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні докази, передбачені ст. 251 КУпАП, в підтвердження факту вчинення останнім інкримінованого правопорушення: показання/пояснення свідків, речові докази тощо.
З метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, судом викликались на розгляд справи:
- офіцер (оперуповноважений) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону лейтенант ОСОБА_2 , яким були складені протокол про адміністративне правопорушення, протокол про адміністративне затримання, протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів та відповідне пояснення,
- особи, зазначені в указаних документах як поняті: ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , які особистими підписами в протоколі особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документі підтвердили події, відображені в зазначеному процесуальному документі;
- свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які особистими підписами у зазначених протоколах підтвердили факт відмови ОСОБА_1 від їх підписання.
На розгляд справи 03.09.2024 та 13.09.2024 жоден із викликаних осіб не з'явились, натомість листами від 02.09.2024 та 12.09.2024 начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (тип В) майор ОСОБА_10 повідомив про неможливість явки військовослужбовців сержанта ОСОБА_7 , сержанта ОСОБА_6 , старшого сержанта ОСОБА_8 та старшого сержанта ОСОБА_9 на розгляд справи у зв'язку з виконанням останніми обов'язків з охорони та обороноздатності державного кордону й просив розглянути справу без їх участі.
З вказаного листа слідує, зокрема, що понятими в справі та свідками відмови від підписання документів ОСОБА_1 є військовослужбовці державної прикордонної служби.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Принцип презумпції невинуватості відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності з огляду на суворість застосованої до неї санкції (рішення у справах «Lutz v. Germany», § 182; «Schmautzer v. Austria»; «Malige v. France» «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI; ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» (Rybka v. Ukraine), заява № 10544/03, від 17 листопада 2009 року).
Частиною 3 ст. 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи зазначені принципи слід констатувати, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд не може перебирати на себе функції захисту чи обвинувачення у справі, зокрема самостійно відшуковувати докази, змінювати фабулу інкримінованого правопорушення, викладену в протоколі (висувати обвинувачення чи змінювати його) тощо. Натомість суддя, в межах протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі поданих доказів встановлює фактичні обставини, які підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та встановлює наявність складу адміністративного правопорушення відповідно до формулювання інкримінованого правопорушення (обвинувачення) викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення, яке повинно відповідати диспозиції відповідної статті Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Суддя констатує, що протокол про адміністративне правопорушення не містить опису місця й способу вчинення інкримінованого правопорушення, тобто де саме поза пунктом пропуску через державний кордон ОСОБА_1 вчинено спробу його перетину та з використанням яких засобів. При цьому суддя зауважує на тому, що схеми правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, місця розташування «Контрольного посту» відділу прикордонної служби, маршрут руху порушника та лінію державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення, показань свідків, речових доказів чи взагалі будь-яких інших доказів, які б не суб'єктивно (на розсуд суб'єкта складання протоколу), а об'єктивно вказували на умисел та вчинення ОСОБА_1 дій спрямованих на перетин кордону, що ставиться йому у провину, суду не надано. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Зважаючи на встановлені обставини в їх взаємозв'язку сумнівною є достовірність обставин відображених у матеріалах протоколу про адміністративне правопорушення та його додатках.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення установлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Враховуючи відсутність об'єктивних доказів, на підставі яких можна було б зробити висновок про існування події правопорушення в об'єктивній дійсності, зважаючи на те, що місце вчинення стверджуваної спроби незаконного перетину державного кордону є значно віддаленим від кордону, приймаючи до уваги невизнання ОСОБА_1 своєї вини, враховуючи показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суддя доходить висновку про установлення відсутності факту події правопорушення та відсутності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного суддя доходить висновку про відсутність події правопорушення та відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП відсутність події та складу адміністративного правопорушення має наслідком закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
З наведених міркувань та керуючись ст. 7, 9, 266, 283-285 КУпАП, суддя
провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Копії постанови направити начальнику Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури для вирішення питання щодо наявності підстав для вжиття заходів реагування, відповідно до вимог діючого законодавства та начальнику відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (тип В) до відома.
Постанову може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної.
Суддя: О. І. Повідайчик