Провадження № 1-кп/243/789/2024
Справа № 243/5201/24
18 вересня 2024 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon на підставі наказу № 29-к про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року, кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12024052510000279 від 18 березня 2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: м. Севастополя, АР Крим, українця, громадянина України, який має вищу освіту, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, старшого бойового медика другої стрілецької роти, ВЧ НОМЕР_1 , сержанта, одруженого, який зареєстрований за адресою АРК, АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 124 від 25 квітня 2024 року сержанта ОСОБА_3 призначено старшим бойовим медиком другої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
Будучи військовослужбовцем Збройних сил України сержант ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правила дорожнього руху), та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Відповідно до вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ( розділ 33 «Дорожні знаки») та п. 16.11, Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, згідно з якими:
п. 16.11. На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку подальшого руху.
Д.з. 2.1. «Дати дорогу» ( розділ 33 «Дорожні знаки). Водій повинен дати дорогу транспортним засобам що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі.
Проте, сержант ОСОБА_3 , достовірно знаючи вимоги вказаного вище законодавства, яке регламентує правила дорожнього руху та маючи можливість належно їх виконувати, діючи із злочинною недбалістю, тобто передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, допустив їх порушення та вчинив злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Так, 18 березня 2024 року приблизно о 15 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи технічно справним, автомобілем марки «Hyundai Santa Fe» номерний знак « НОМЕР_2 », рухаючись по вул. Університетська зі сторони вул. Василівська у напрямку вул. Банківська, м. Слов'янська, Донецької області, та наближаючись до не регульованого перехрестя проїзних частин вул. Банківська - вул. Університетська - вул. Шовковична, діючи необережно - проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, не забезпечив безпечний рух, не врахував дорожню обстановку, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, де на не регульованому перехресті вул. Банківська - вул. Університетська - вул. Шовковична, м. Слов'янська, Донецької області, ігноруючи дорожній знак 2.1 та не надавши перевагу в русі, скоїв зіткнення з технічно справним мотоциклом марки «BAJAJ BOXER BM 150 X» номерний знак « НОМЕР_3 » під керуванням водія ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який в цей час рухався по АДРЕСА_3 .
Внаслідок дорожньо-транспортної події водію ОСОБА_5 , заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому плеснової кістки зліва, у зв'язку з чим ОСОБА_3 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Допущені водієм ОСОБА_3 , порушення вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ( розділ 33 «Дорожні знаки») та п. 16.11, Правил дорожнього руху України знаходились у причинному зв'язку з даною дорожньо - транспортною подією та настанням суспільно небезпечними наслідками у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_5 ..
Такі дії обвинуваченого підпадають під ознаки кримінального правопорушення, кримінальна відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 286 КК України,а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5 .
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою провину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, розкаявся, визнав у повному обсязі обставини, викладені у обвинувальному акті. Також висловив клопотання про закриття кримінального провадження за примиренням із потерпілим, оскільки вони з ним примирилися, матеріальну та моральну шкоду він повністю відшкодував.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав клопотання обвинуваченого, пояснив, що примирився з обвинуваченим, також подав до суду заяву, в якій клопотання обвинуваченого підтримав, просив справу закрити у зв'язку із його примиренням із обвинуваченим. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, збитки за проведення лікування обвинувачений йому відшкодував.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просить закрити у зв'язку із тим, що сторони примирилися.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, щодо можливості задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 ..
Відповідно до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Постановою Пленуму Верховного суду України № 12 від 23 грудня 2005 року “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення осіб від кримінальної відповідальності», передбачені підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим, а саме: скоєння особою вперше злочину невеликої тяжкості; відшкодування збитків або усунення спричиненої шкоди.
У абз. 6 -му, п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 12 від 23 грудня 2005 року “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення осіб від кримінальної відповідальності», під повним відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди полягає в добровільному задоволенні винним або іншими особами, зокрема батьками чи близькими родичами, обґрунтованих претензій потерпілого щодо відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди, загладжуванні її в інший спосіб, наприклад, шляхом прилюдного вибачення за завдану образу.
За змістом п.4 Постанови, умовою звільнення особи (обвинуваченого, підсудного) від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням із потерпілим (ст. 46 КК є вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості. Судам слід мати на увазі, що потерпілим може бути лише фізична особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду і яку визнано потерпілим відповідно до ч. 2 ст. 49 КПК. Примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів. Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв'язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. За наявності передбачених у ст. 46 КК підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
Звільнення від кримінальної відповідальності - це здійснювана відповідно до кримінального та кримінального процесуального законів відмова держави від застосування заходів кримінально-правового характеру до осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, в якому реалізується прагнення держави ефективно і раціонально вести боротьбу зі злочинністю без застосування покарання і взагалі без ухвалення судом обвинувального вироку. В цьому інституті кримінального права одночасно реалізується принцип економії кримінальної репресії, гуманізму та індивідуалізації відповідальності.
Аналіз чинного законодавства та судової практики дозволяє дійти до висновку, що в даному випадку звільнення від кримінальної відповідальності наступає за таких умов: відсутність судимості у обвинуваченого, його примирення із потерпілим, відшкодування саме потерпілому збитків, та або усунення заподіяної йому шкоди.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, повністю визнав свою провину та розкаявся у скоєному, за службовою характеристикою ОСОБА_3 займаній посаді відповідає, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, примирився з потерпілим та відшкодував йому матеріальну та моральну шкоду.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що дане кримінальне провадження слід закрити, а ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим ОСОБА_5 .
Згідно із ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Як було вище зазначено, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 закрито на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим, що є нереабілітуючою підставою.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 лютого 2024 року (справа № 930/497/23,провадження № 51-4798км23).
У кримінальному провадженні понесені витрати на суму 9087 грн. 36 коп., а саме:
за проведення судової експертизи № СЕ-19/105-24/2432-IТ від 02 травня 2024 року в сумі 2271 грн. 84 коп.;
за проведення судової експертизи СЕ-19/105-24/2431-IТ від 02 травня 2024 року в сумі 2271 грн. 84 коп.;
за проведення судової експертизи № СЕ-19/105-24/4201-IТ від 27 червня 2024 року в сумі 2271 грн. 84 коп.;
за проведення судової експертизи № СЕ-19/105-24/4200-IТ від 27 червня 2024 року в сумі 2271 грн. 84 коп.;
Враховуючи системний аналіз зазначених норм КПК України, суд приходить до висновку, що витрати, пов'язані на залучення експертів вартістю 9087 грн. 36 коп. слід стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.
Цивільний позов в справі не заявлений.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно ст. 100 КПК України.
Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 46 КК України, ст. ст. 8, 124, 284, 372, 395 КПК України, суд,-
Клопотання ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням ОСОБА_3 з потерпілим ОСОБА_5 .
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024052510000279 від 18 березня 2024 року(ЄУН 243/5201/24, провадження № 1-кп/243/789/2024) за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - закрити.
Арешт майна, накладеного згідно із ухвалою слідчого судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2024 року на автомобіль марки Hyundai Santa Fe номерний знак НОМЕР_2 , та на мотоцикл марки BAJAJ BOXER BM 150 X д.н.з. НОМЕР_3 , які поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , - скасувати.
Захід забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_3 судом не обирався.
Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів в сумі 9087 грн. (дев'ять тисяч вісімдесят сім) грн. 36 коп. в дохід держави.
Речові докази:
автомобіль марки Hyundai Santa Fe номерний знак НОМЕР_2 , який постановою слідчого від 18 березня 2024 року визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, фактичним володільцем якого на достатній підставі є ОСОБА_3 , після вступу ухвали суду в законну силу - повернути ОСОБА_3 ;
мотоцикл марки BAJAJ BOXER BM 150 X д.н.з. НОМЕР_3 , який постановою від 18 березня 2024 року визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, власником якого є потерпілий ОСОБА_5 , після вступу ухвали суду в законну силу - повернути ОСОБА_5 .
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвалу постановлено у нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.
Повний текст ухвали проголошений 18 вересня 2024 року, о 16 год. 30 хв..
Головуючий-суддя: ОСОБА_1