Справа № 127/19564/24
Провадження № 2/127/2712/24
(заочне)
17 вересня 2024 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Бойко В.М.,
при секретарі Боярова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,-
ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позов мотивований тим, що 25.06.2021 року позивач надав ОСОБА_3 позику на суму 500,00 доларів США терміном на 2 місяці. Отримання позики підтверджується розпискою від 25.06.2021 року. Крім того, за порушення зобов'язання відповідачка зобов'залася сплатити позивачу 10% від суми позики за місяць за дні підписання розписки. Однак, взяті на себе зобов'язання щодо повернення позики відповідачка не виконала. За розрахунком позивача заборгованість відповідачки за договором позики становить 2 250,00 доларів США., які просив стягнути з останньої. Крім того, стягнути з ідповідачки судові витрати. Вище викладене й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 21.06.2024 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) осіб. На адресу відповідачки судом була надіслана копія ухвали про відкриття провадження у справі, у якій був встановлений строк для подання відзиву, а також копія позовної заяви і доданих до неї документів.
В судове засідання позивач та його представник не з'явився, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Представником позивача ОСОБА_2 подано до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи. Просив суд стягнути з відповідача судовий збір, та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідачка в судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом завчасно та належним чином, а тому суд ухвалив (без винесення окремого процесуального документа) провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, врегульовані нормами ЦК України про договір позики.
Відповідно до Розписки від 25ю06.2021 року, ОСОБА_3 взяла в борг у ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 500,00 доларів США на термін 2 місяці під 10% на місяць з дня написання розписки.Відсотки зобов'язалася повернути разом з основною сумою. Оригінал розписки був наданий суду для огляду. (а.с.3).
Розписка за своєю правовою природою є договором позики, яка містить умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням повернення та дати отримання коштів. При цьому, зважаючи на реальний характер договору позики, вказаний договір підтверджує факт передачі грошової суми позичальнику, що додатково підтверджується розпискою, наданою позичальником.
До такого висновку суд дійшов з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 02.07.2014 року у справі № 6-79цс14, відповідно до якого зазначено, що згідно з нормами ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання.
У визначений строк борг повернений не був. Дані обставини встановлені та жодним із учасників справи не оспорюються.
Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно із ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ч.1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із ст. ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона і на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
Щодо стягнення 10 % за прострочення зобов'язання, то суд відмічає, що відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що сума боргу за розпискою складає 500 доларів США.
35 місяців*50 дол.США (10% від 500)= 1 750,00 доларів США.
Отже, загальна заборгованість по розписці від 25.06.2021 року складає 2 250,00 доларів США.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача у відшкодування сплати судового збору підлягає стягненню 1 211,20 грн., а також 5 000,00 грн. витрат на пправову допомогу адвоката.
На підставі викладеного, керуючись ст. 510, 524-527, 530, 533, 553-554, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - невідомо, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , заборгованість по розписці від 25.06.2021 року у сумі 2 250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) доларів США, що станом на 06.06.2024 року складає 90 337,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - невідомо, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - невідомо, адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 17.09.2024 року.
Суддя: