Справа № 127/23299/24
Провадження № 2-о/127/506/24
Іменем України
17 вересня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі головуючого судді Бойко В.М.,
при секретарі Боярова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування на утриманні дітей,-
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла заява ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування на утриманні дітей.
Заява мотивована тим, що заявник перебував у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилися двійнята - Назар та Меланія. Однак, в сім'ї почалися сварки та непорозуміння, що призвели до припинення відносин приблизно у восени 2016 року. При цьому, з 07.03.2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області було ухвалено рішення про стягнення із заявника аліментів на утримання дітей у сумі 3 500,00 грн. Заборгованості по сплаті аліментів у заяника немає. Необхідність у встановлення факту перебування на утримання дітей пов'язане з правами та обов'язками відносно дітей та потребі підтвердження факту участі заявника у вихованні та утриманні дітей.
Ухвалою суду від 15.07.2024 року заяву залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.
19.07.2024 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків. Заявник надав суду уточнену заяву із залученням до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_3 та вказав, що метою встановлення даного факту є подальше звернення до органів ТЦК з метою отримання відстрочки від призову на військову службу.
Ухвалою суду від22.07.2024 року заяву прийнято до провадження суддею Бойко В.М. та призначено судове засідання.
В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
В судове засідання заінтересована особа ОСОБА_2 не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином. На адресу суду надіслала клопотання про проведення судового засідання у режимі ВКЗ, оскільки вона перебуває за кордоном. Додатково вказала, що заперечує щодо вказаної заяви, оскільки заявник жодної участі у вихованні дітей не приймає. Суд розглянувши клопотання ухвалив відомовити у проведенні судового засідання у режимі ВКЗ.
Крім того, представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з'явився, однак, на адресу суду 20.08.2024 року надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що між ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_4 існує спір з приводу наявності чи відсутності підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Таким чином, встановлення факту перебування на утриманні дітей заявнику необхідно для подальшого вирішення правового спору з приводу наявності чи відсутності підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з чим у заявника фактично виник спір з органом, який вирішує питання надання відстрочки від призову на військову службу, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження. А тому, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, необхідно залишити без розгляду.
Суд, ознайомившись з матеріалами заяви, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України.
Факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; суттю спору є - суперечності, конфлікт, протиборство сторін; спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Частиною шостою статті 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_5 існує спір з приводу наявності чи відсутності підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .
Враховуючи вище викладене, подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення не підлягає розгляду в окремому провадженні. У разі незгоди ІНФОРМАЦІЯ_1 надати відстрочку від призову під час мобілізації ці дії бездіяльність можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
З огляду на викладене заява ОСОБА_1 про встановлення факту утримання дітей, підлягає залишенню без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 260, 261, 293, 294 ЦПК України суд,
Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування на утриманні дітей - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: