Справа №127/11964/24
Провадження №1-кп/127/345/24
17 вересня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,
інших учасників судового процесу: потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 357, частиною четвертою статті 185, частиною п'ятою статті 361 Кримінального кодексу України,
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 357, частиною четвертою статті 185, частиною п'ятою статті 361 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Після виконання вимог частини третьої статті 479-2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) обвинувачений ОСОБА_5 надав згоду на часткове закриття кримінального провадження у зв'язку із втратою сили закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння. При цьому зазначив, що наслідки такого закриття йому зрозумілі.
Захисник обвинуваченого підтримав думку свого підзахисного та просив закрити кримінальне провадження в частині декриміналізованих діянь.
Прокурор не заперечувала проти закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_5 за частиною четвертою статті 185 КК у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Потерпіла ОСОБА_6 заперечила проти закриття кримінального провадження.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_5 , зокрема в період дії воєнного стану 13.01.2024 близько 18:10 год., точний час не встановлено, перебуваючи на зупинці громадського транспорту «вул. Гетьмана Мазепи», по вул. Немирівське шосе в м. Вінниці, помітив біля зупинки рюкзак невідомої марки, належний ОСОБА_6 , в якому знаходились її особисті речі та документи, а саме мобільний телефон марки «Maxcom» моделі «ММ814», гаманець чорного кольору, паспорт громадянина НОМЕР_1 , виданий на ім'я ОСОБА_7 , пенсійне посвідчення, видане на ім'я ОСОБА_7 , дві банківські картки AT КБ «Приватбанк» та банківська картка AT «Ощадбанк», видані на ім'я ОСОБА_7 , після чого ОСОБА_5 вирішив заволодіти вказаними речами.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання небезпечних наслідків, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв вказаний рюкзак, в якому знаходились речі та документи, що належать ОСОБА_8 , а саме мобільний телефон марки «Maxcom» моделі «ММ814», вартістю 608,51 грн. з двома сім-картами (які для потерпілої матеріальної цінності не становлять), гаманець чорного кольору, вартість якого встановити не представилось за можливе, паспорт громадянина України та пенсійне посвідчення, видані на ім'я ОСОБА_6 , дві банківські картки АТ КБ «Приватбанк» та банківську картку АТ «Ощадбанк», видані на ім'я ОСОБА_6 .
Після чого, ОСОБА_5 , заховавши викрадені речі з рюкзаком під свою куртку, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши ОСОБА_6 своїми умисними діями матеріального збитку на суму 608,51 грн.
Крім того, ОСОБА_5 в період дії воєнного стану близько 18:26 год. 13.01.2024, перебуваючи у приміщенні магазину «Продукти» по вул. Гетьмана Мазепи в м. Вінниці, вирішив здійснити крадіжку коштів з банківської картки AT КБ «ПриватБанк» (рахунок № НОМЕР_2 ), належної ОСОБА_6 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, ОСОБА_5 13.01.2024 о 18:27 год., діючи умисно, повторно, не володіючи інформацією про персональний ідентифікаційний номер вищевказаної платіжної карти (пін-код), встановлений на останню для ідентифікації держателя спеціального платіжного засобу під час здійснення операцій з її використанням, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, маючи у користуванні раніше викрадену банківську карту АТ КБ «ПриватБанк» рахунку № НОМЕР_2 , таємно викрав з банківського рахунку ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 55 грн., розпорядившись коштами на власний розсуд шляхом розрахунку за товари у вказаному магазині через POS-термінал.
Після чого, продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, ОСОБА_5 направився до магазину «Грош-експрес» за адресою: вул. Олега Антонова, 48-а, м. Вінниці, де за допомогою раніше викраденого телефону «Maxcom» моделі «ММ814», абонентський номер якого являється фінансовим номером банківського рахунку АТ КБ «ПриватБанк» потерпілої ОСОБА_6 , скористався сервісом АТ КБ «ПриватБанк» - «відновлення паролю» та отримав на телефон оновлений пароль до банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» рахунку, належного ОСОБА_6 (№ НОМЕР_2 ). У подальшому, ОСОБА_5 , скориставшись викраденою банківською карткою АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_6 , ввів отриманий ним на мобільний телефон пароль та о 18:43 год. здійснив банківську операцію по зняттю готівкових коштів в сумі 1800 грн. із зазначеного банківського рахунку, належного ОСОБА_6 .
Після чого, продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , перебуваючи у вищевказаному магазині «Грош-експрес» о 18:46 год., не володіючи інформацією про персональний ідентифікаційний номер вищевказаної платіжної карти (пін-код), встановлений на останню для ідентифікації держателя спеціального платіжного засобу під час здійснення операцій з її використанням, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, маючи у користуванні раніше викрадену банківську карту АТ КБ «ПриватБанк» зазначеного рахунку, таємно викрав грошові кошти в сумі 47,8 грн., розпорядившись коштами на власний розсуд шляхом розрахунку за товари у вказаному магазині через POS-термінал.
Після цього, ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, своїми умисними діями завдавши ОСОБА_6 матеріального збитку на загальну суму 1902,80 грн.
Зазначені дії ОСОБА_5 в частині заволодіння рюкзаком потерпілої та речей, якій знаходились у ньому, кваліфіковані за частиною четвертою статті 185 КК за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого в умовах воєнного стану; за фактом викрадення грошових коштів з рахунку, належного потерпілій - за частиною четвертою статті 185 КК за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого в умовах воєнного стану, повторно.
Частиною першою статті 2 КК регламентовано, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
09.08.2024 набрав чинності Закон України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких посилень відповідальності за дрібне викрадення чужого майна» (далі - Закон № 3886- ІХ).
Вказаним Законом внесені зміни до статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП), згідно з якими дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі - НМДГ).
Відповідно до положень статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Згідно з частиною другою статті 4 КК злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Частиною першою статті 5 КК визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
В свою чергу частиною третьою статті 5 КК передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Згідно з пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до абзацу 4 частини сьомої статті 284 КПК ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
Частиною першою статті 479-2 КПК регламентовано, що суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з частиною третьою статті 479-2 КПК якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Суд також враховує, що Верховний Суд (далі - ВС) у постанові від 22.08.2024 (справа № 567/507/23) зауважив таке.
Частиною другою статті 51 КпАП встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою статті 51 цього Кодексу, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 НМДГ. Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становила від 0,5 до 2 НМДГ.
Аналіз указаних норм закону, як зазначив ВС, свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статтею 51 КпАП, а саме 2 НМДГ.
Положеннями частини першої статті 3 КК встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина шоста статті 3 КК).
Згідно з пунктом 5 Підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що у разі, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Тобто розмір податкової соціальної пільги в розумінні пункту 5 Підрозділу 1 Перехідних положень ПК дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на один місяць працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028 грн. Отже, розмір податкової соціальної пільги у 2024 році для кримінально-правової кваліфікації становив 1514 грн.
Отже, для вирішення питання щодо наявності в діяннях ОСОБА_5 ознак кримінального правопорушення або ж ознак адміністративного правопорушення необхідно визначити, чи перевищує вартість майна, яким він заволодів, 2 НМДГ, тобто 3028 грн.
Як суд вже зазначив вище, внаслідок двох інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 185 КК, завдана матеріальна шкода потерпілій, на суми 608,51 грн. та 1902,8 грн. Тобто вартість майна, яким заволодів обвинувачений ОСОБА_5 , за наведеними фактами є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону України № 3886-IX та положень ПК настає кримінальна відповідальність, а саме 3028 грн. (станом на момент вчинення кримінальних правопорушень).
З огляду на викладене, враховуючи згоду обвинуваченого ОСОБА_5 , суд з урахуванням висновків, зроблених ВС у наведеній вище постанові, а також принципу зворотної дії закону в часі, закріпленого статтею 58 Конституції України і статтею 5 КК, вважає за необхідне закрити кримінальне провадження у цій частині.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до приписів статті 100 КПК.
Разом з тим, згідно з наданою стороною обвинувачення копією ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26.01.2024 на речові докази у кримінальному провадженні накладений арешт, який згідно з приписами частини четвертої статті 174 КПК доцільно скасувати.
Відповідно до приписів частини другої статті 124 КПК витрати на залучення експерта суд стягує з обвинуваченого на користь держави у разі ухвалення обвинувального вироку. Поряд з тим, частиною першою статті 126 КПК регламентовано, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 17.06.2020 (справа № 598/1781/17), згідно з якою КПК не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Крім того, у постанові від 01.02.2024 (справа № 930/497/23) ВС дійшов до висновку, що закриття кримінального провадження стосовно особи з нереабілітуючих підстав і застосування до неї м'якшої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє її від сплати процесуальних витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз.
У вказаній постанові ВС також зауважив, що нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак з огляду на певні обставини кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Зазначена підстава дає суду змогу в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження в зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, має відшкодувати саме ця особа.
При цьому суд також вважає слушним наголосити на тому, що реабілітуючими підставами закриття кримінального провадження є ті підстави, що пов'язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив кримінальне правопорушення (встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати).
Під час досудового розслідування було зібрано достатньо доказів для підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, разом з тим у судовому засіданні обвинувачений надав згоду на закриття кримінального провадження та не наполягав на продовженні судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку, а відтак не використав свого права на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (не наполягав на своїй реабілітації). Тобто настали певні обставини - втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, за яких кримінальне провадження (в частині обвинувачення за частиною четвертою статті 185 КК) щодо ОСОБА_5 виключається.
З огляду на викладене, враховуючи, що криміналістичне дослідження було проведено під час досудового розслідування саме в межах встановлення вартості викраденого майна, зважаючи на приписи частини першої статті 126 КПК та правовий висновок ВС, висловлений у постанові 01.02.2024 (справа № 930/497/23), суд вважає за доцільне судові витрати на залучення експертів під час досудового розслідування покласти на обвинуваченого.
Керуючись статтями 284, 371 КПК, суд
Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.01.2024 за № 12024020020000054 в частинні обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України, - закрити на підставі пункту 4-1 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Речові докази:
- мобільний телефон марки «Maxcom», ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , який поміщений до спецпакету № НПУ WAR 0072893 та переданий до камери зберігання речових доказів Відділу поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, - повернути ОСОБА_6 ;
- куртку синього кольору з написом «Nord Folks», яка передана до камери зберігання речових доказів Відділу поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, - повернути ОСОБА_5 .
Арешт, накладений на речові докази, на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26.01.2024, - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 1514 (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять) гривень 56 (п'ятдесят шість) копійок витрат на залучення експертів.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: