"18" вересня 2024 р.
Справа №150/455/24
Провадження по справі №3/150/235/24
18 вересня 2024 року с. Мазурівка
Суддя Чернівецького районного суду Вінницької області Цимбалюк Л.П., розглянувши матеріали, які надійшли від Могилів - Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП,-
В провадженні Чернівецького районного суду Вінницької області перебувають адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126, ч.10 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №103672, складеним 24.07.2024 інспектором Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Вербіцькою О.М., 24.07.2024 о 03 годині 10 хвилин по вул. Святомиколаївська, 17, смт. Чернівці, Могилів-Подільського району, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «GEELY FE-1» д.н.з. « НОМЕР_1 », будучи позбавленим у праві керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1.а. ПДР, відповідальність за що передбачена ч.5 ст.126 КУпАП (справа №150/455/24 провадження 3/150/235/24).
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №290315, складеним 24.07.2024 інспектором СРПП Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Бойко В.О., 24.07.2024 о 02 годині 36 хвилин в смт. Чернівці по вул. Святомиколаївській, 17, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «GEELY FE-1» д.н.з. « НОМЕР_1 », в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Alcotest Drager 6810», прилад 0398, тест №3373 від 27.07.2024, результат 1.85%о, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (справа №150/456/24 провадження 3/150/236/24).
ОСОБА_1 в судові засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду даної справи, шляхом надіслання судової кореспонденції на вказану у протоколі про адміністративне правопорушення адресу проживання. Також повідомлявся шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Причини неявки до суду не повідомляв, клопотань чи заяв від ОСОБА_1 не надходило.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов'язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов'язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Важливе значення мають і висновки у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» - заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 , знаючи про наявність судового провадження відносно нього, ним не цікавився, жодних заходів, направлених на обізнаність щодо стану відомого йому судового провадження не вчиняв, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи відносно нього в суді, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, жодних заяви чи клопотань не направляв, а отже ОСОБА_1 не добросовісно користувався належними йому процесуальними правами та не виконував належним чином процесуальні обов'язки, в зв'язку з чим, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачених ч.5 ст.126 та ч.1 ст.130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ч. ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.
Частиною 5 статті 126 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті 126 КУпАП.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, в повному обсязі підтверджується зібраними по справі доказами в їх сукупності та співставленні, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №103672, складеним 24.07.2024 інспектором Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Вербіцькою О.М., який складений відповідно до вимог КУпАП, даний протокол міститься підпис ОСОБА_1 ; довідкою старшого інспектора САП Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області про: наявність повторності правопорушення, а саме Могилів-Подільським РВП ГУНП у Вінницькій області із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 20400 гривень від 24.04.2024; наявності посвідчення водія; належності транспортного засобу «GEELY FE-1» д.н.з. « НОМЕР_1 » ОСОБА_2 .
Таким чином, ОСОБА_1 будучи притягненим протягом року до адміністративної відповідальності за вчинення порушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП, повторно протягом року керував транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом, тому, зважаючи на встановлені судом фактичні дані, дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч. 5 ст. 126 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Згідно п. 2.9 (а) ПДР, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частинами 1, 2 статті 266 КУпАП визначено, що особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.4 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України за №1395 від 07 листопада 2015 року, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджується зібраними по справі доказами в їх сукупності та співставленні, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №290315, складеним 24.07.2024 інспектором СРПП Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Бойко В.О., який складений відповідно до вимог КУпАП, даний протокол містить підпис ОСОБА_1 ; роздруківкою з пристрою «Alcotest Drager 6810», тест №3373 від 24.07.2024 з результатом в 1.85%о, дана роздруківка підписана ОСОБА_1 ; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння; DVD-R диском на якому міститься відео-файли з підтвердженням факту зупинки транспортного засобу яким кермував ОСОБА_1 та проходженням ним огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу; довідкою старшого інспектора САП Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, відповідно до якої згідно відомостей автоматизованої інформаційної системи «Інформаційного порталу Національної поліції» ОСОБА_1 протягом року не притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та відповідно до відомостей Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України, посвідчення водія - отримував.
Дослідивши матеріали справи доходжу до висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП.
Одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом (ст.245 КУпАП).
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП).
Враховуючи відповідність протоколів про адміністративне правопорушення вимогам законодавства, доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП, приходжу до висновку про застосування відносно особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення в межах санкції статей, встановлених за вчинені правопорушення, у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
При цьому, суд не вбачає підстав для конфіскації транспортного засобу у відповідності до санкції ч.5 ст.126 КУпАП, оскільки згідно довідки старшого інспектора САП Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, транспортний засіб «GEELY FE-1» д.н.з. « НОМЕР_1 » не належить ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Згідно п.5 Підрозділу 1 Розділу XX «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюються законом.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року, №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч.2 ст.4 вище зазначеного Закону у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлена - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» від 09.11.2023, №34600-IX встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень 00 копійок.
Виходячи із положень Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року, №3674-VI, приходжу до висновку про стягнення із ОСОБА_1 , на якого накладається адміністративне стягнення за вчинені адміністративні правопорушення, судового збору.
Оскільки справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, перебувають на розгляді одного судді, ОСОБА_1 слід призначити покарання за ч.2 ст.36 КУпАП, відтак, вказані справи підлягають об'єднанню в одне провадження. Об'єднати матеріали справ №150/455/24 (провадження 3/150/235/24), №150/456/24 (провадження 3/150/236/24), в одне провадження.
Керуючись ст.ст.7, 9, 126, 130, 247, 251, 254, 256, 283, 284 КУпАП, -
Визнати винним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення за:
- ч. 5 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років;
- ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП остаточно накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена згідно статей 287-289 КУпАП особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.
В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк може бути поновлено органом, правомочним розглядати дану справу.
Відповідно до ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений правопорушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.
У разі несплати штрафу у визначений законодавством термін в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до ст.308 ч.2 КУпАП.
Платіжні документи, що свідчать про сплату штрафу, подаються до суду до набрання постанови законної сили.
СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК