Провадження № 11-кп/803/3088/24 Справа № 205/5241/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 вересня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12024041690000064 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч. 2 ст. 311 КК України, якому продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 03 листопада 2024 року,
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що справа щодо нього сфабрикована, а досудове розслідування було проведено з порушенням вимог КПК України.
Зазначає, що він має постійне місце проживання, отримує пенсію, є особою з інвалідністю та ліквідатором ЧАЕС, має державні нагороди та відзнаки, у 2023 році 4 рази знаходився на лікуванні в лікарнях м. Дніпра, на його утриманні перебуває мати, 1937 року народження, яка страждає на певні захворювання та потребує догляду.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2024 року ОСОБА_7 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 03 листопада 2024 року.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні нетяжких та тяжких злочинів, пов'язаних зі збутом наркотичних засобів та психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, при цьому враховано особу обвинуваченого, який раніше судимий, не працевлаштований, має постійне місце проживання та реєстрації, також має певні соціальні зв'язки.
Від прокурорів - процесуальних керівників не надійшло клопотання про їх участь у розгляді провадження під час апеляційного перегляду, у зв'язку з чим відповідно до ст.4221 КПК України розгляд апеляційної скарги проведено у відсутність прокурора, проти чого не заперечували обвинувачений та захисник.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого та просили її задовольнити, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги обвинуваченого не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт № 12024041690000064 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч. 2 ст. 311 КК України.
З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді від 04.04.2024 року до ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції 05.09.2024 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання були дотримані в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, судом правильно встановлена наявність ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може:
- переховуватись від суду, оскільки обвинувачується, в тому числі, у вчиненні тяжкого злочину, при цьому враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним. Окрім того, ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту;
- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які ще не допитані, оскільки відповідно до ст.23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_7 раніше судимий, не працевлаштований.
Таким чином, зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: - особисте зобов'язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, та встановлені ризики; - заяв про взяття на поруки обвинуваченого не надходило; - домашній арешт, з огляду на інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення, не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинуваченого, оскільки вказаний запобіжний захід не буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки навіть з урахуванням наявності на його утриманні хворої матері, 1937 року народження, а також, оскільки відсутні відомості про міцні соціальні зв'язки за адресою, де буде проживати обвинувачений у разі обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
При цьому слід зазначити, що судом не було зазначено щодо неможливості застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу, а саме, застави, а тому діє визначений розмір застави за попередньою ухвалою слідчого судді від 04.04.2024 року у сумі 146 000 грн, який в подальшому залишився без змін.
Таким чином, підстав для застосування судом до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Посилання обвинуваченого на те, що справа щодо нього сфабрикована, а досудове розслідування було проведено з порушенням вимог КПК України, не може бути взято до уваги, оскільки встановлення обставин суб'єктивної та об'єктивної сторони кримінального правопорушення є задачею судового розгляду, відповідно до якого, у випадку встановлення відсутності складу кримінального правопорушення постановлюється виправдувальний вирок.
Твердження обвинуваченого, що він має постійне місце проживання, отримує пенсію, є особою з інвалідністю та ліквідатором ЧАЕС, має державні нагороди та відзнаки, у 2023 році 4 рази знаходився на лікуванні в лікарнях м. Дніпра, на його утриманні перебуває мати, 1937 року народження, яка страждає на певні захворювання та потребує догляду, колегія суддів вважає такими, що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, окрім того, стороною захисту не надано документів на підтвердження перебування на утриманні обвинуваченого його матері.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні ухвали, що оскаржується, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2024 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2024 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4