Справа № 127/30454/24
Провадження № 2-о/127/681/24
17 вересня 2024 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Сичука М.М.,
за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 за участі заінтересованої особи ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,
ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кобзіна А.С., в порядку окремого провадження звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 .
Заява мотивована тим, що заінтересована особа по справі ОСОБА_2 являється колишнім чоловіком заявниці, шлюб між ними було розірвано на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області 19.12.2023 року. Протягом тривалого часу, а саме останніх двох років спільного проживання ОСОБА_2 систематично здійснював відносно заявниці домашнє насильство психологічного характеру, що і стало причиною розлучення. А після розлучення таке насильство стало взагалі нестерпним, до того ж колишній чоловік почав також застосовувати фізичну силу до заявниці.
Поведінка ОСОБА_2 включає постійні конфлікти, які супроводжувалися словесними образами, нецензурною лексикою, приниженням честі та гідності заявника. Він постійно створює напружені ситуації, де знижував її моральний стан через негативні висловлювання та використання ненормативної лексики, що викликає в неї відчуття емоційного стресу та психологічного тиску. Окрім того, ОСОБА_2 після розлучення вчиняв щодо заявника домашнє насильство фізичного характеру. Спочатку заявниця не хотіла звертатись доправоохоронних органів, проте таке фізичне насилля набуло систематичного характеру. Зокрема 07 вересня 2024 року приблизно о 23 годині неподалік від будинку ОСОБА_1 , де вона проживає на квартирі у своїх знайомих, ОСОБА_2 зустрів заявницю, яка поверталася на квартиру, та завдав їй тілесні ушкодження. Після чого ОСОБА_1 звернулася до КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» м. Вінниця, вул. Київська, буд. 68, з метою зафіксувати отримані побоїв та ушкодження.
Вказане підтверджується випискою №32319 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 08 вересня 2024 року, 0:37 год., відповідно до якої ОСОБА_1 встановлено діагноз - забій грудної клітки (легка ступінь тяжкості), забій плеча та плечового поясу (легка ступінь тяжкості), забій стегна (легка ступінь тяжкості) та коліна (легка ступінь тяжкості), та випискою №32319 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 08 вересня 2024 року, 0:52 год.
В подальшому заявник звернулася до поліції з приводу вчинення щодо неї насильства, що підтверджується витягом з ЄРДР.
Вчинення ОСОБА_2 постійного психологічного тиску створює для заявниці постійне відчуття тривоги та неспокою. А подія, що трапилася неподалік місця її проживання, викликає у неї страх перед можливим повторенням фізичного насильства. Відповідно до студентського квитка серії НОМЕР_1 від 17 жовтня 2022 року ОСОБА_1 навчається в Вінницькому медичному фаховому коледжі ім. акад. Заболотного, в результаті чого у неї є побоювання, що ОСОБА_2 може навідуватися до її місця навчання. Це значно ускладнює її повсякденне життя, оскільки вона постійно перебуває під емоційним тиском, побоюючись нових нападів.
На даний час у заявниці є всі підстави вважати, що ОСОБА_2 відчуваючи власну безкарність, вчинить дії відносно неї, які за собою потягнуть незворотні тяжкі наслідки і це є реальним, оскільки на протязі останніх 2 років домашнє насильство над заявницею не припиняється, він фактично знущається над заявницею, ображає нецензурною лексикою, погрожує застосуванням та застосовую фізичне насильство, морально знущається на нею, і тому вона змушена звертатись до суду з даною заявою.
Беручи до уваги наведені обставини, встановлені факт вчинення з боку ОСОБА_2 по відношенню до заявниці фізичного та психологічного насилля, вбачається високий рівень вірогідності його продовження та повторного вчинення, такі ризики є реальними та підтверджуються наданими доказами, тому заявниця вважає, що для забезпечення дієвого та ефективного захисту її прав до її колишнього чоловіка ОСОБА_2 необхідно застосувати обмежувальний припис, а тому вона звернулася із даною заявою до суду, та просить суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на строк шість місяців для забезпечення безпеки ОСОБА_1 та встановити наступні заходи тимчасового обмеження його прав громадянина відносно заявниці, а саме заборонити ОСОБА_2 :
- наближатися ближче ніж за 100 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 ;
- наближатися ближче ніж за 100 метрів до місця навчання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 («Вінницький а медичний фаховий коледж ім. акад. Д. К. Заболотного);
- особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
вести листування, телефонні переговори із ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Ухвалою суду від 13.09.2024 року заяву прийнято до розгляду за правилами окремого провадження та відкрито провадження у цивільній справі, а також призначено до розгляду з урахуванням ч. 2 ст. 350-5 ЦПК України.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат Кобзіна А.С. вимоги заяви підтримали, просили заяву задоволити з підстав, що у ній наведено.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання особисто не з'явився, але в його інтересах в судове засідання з'явилася його представник адвокат Грушко Ж.В., яка заперечила проти задоволення заяви ОСОБА_1 та подала письмові пояснення, в яких вона висловила те, що зазначені у заяві обставини не відповідають дійсності і в діях ОСОБА_2 відсутні ознаки домашнього насильства та систематичного прояву його вчинення. Окрім того, вказує на те, що ситуація, на яку посилається заявниця, як на підставу застосування до її довірителя обмежувального припису, була спровокована самою заявницею, яка полягає у виникненні конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо неналежного догляду за їх спільним сином ОСОБА_3 , який після розлучення залишився проживати із матір'ю. В ході такої сварки 07.09.2024 року заявниця нанесла ОСОБА_2 один удар своєю ногою, в наслідок чого він відчув сильний біль і відштовхнув її. В подальшому виявилося, що у нього закритий перелом зовнішньої кісточки гомілки без зміщення та накладено гіпс. ОСОБА_2 щодо спричинених тілесних ушкоджень заявницею до правоохоронних органів звертатися не став, так як у сторін є спільний син, якого б він не хотів втягувати в таку конфлікту ситуацію між ними як батьками. Разом із тим, ОСОБА_2 будь-яких тілесних ушкоджень заявниці не заподіював. В одній із медичних виписок (№32319) зі слів заявниці записано, що «побив чоловік». Однак, відомостей про те, що ОСОБА_1 самостійно звернулася до поліції із заявою про вчинене адміністративне чи, навіть, кримінальне правопорушення, а також що медичні працівники повідомили в правоохоронні органи про факт можливого кримінального правопорушення стосовно ОСОБА_1 як особи, яка звернулася за медичною допомогою, заявницею не додано.
Разом із тим, докази щодо наявності причинного зв'язку між виявленими тілесними ушкодження та, начебто, протиправними діями ОСОБА_2 також відсутні. До того ж, представник заінтересованої особи звертає увагу суду, що із заявою про начебто вчинене кримінальне правопорушення, заявниця звернулася через 3 (три) дні після сварки та конфлікту із ОСОБА_2 , посилаючись на невідомого походження забої. Заявниця, окрім посилання на звернення до прокуратури, не надала до суду належних й допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення домашнього насильства щодо неї, а також ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв'язку із не винесенням щодо ОСОБА_2 обмежувального припису, що є її процесуальним обов'язком у силу статей 12, 81 ЦПК України.
Отже, сам факт звернення заявниці до органів поліції чи прокуратури і навіть внесення відомостей про кримінальне провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є безумовною підставою для застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Вислухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Заявниця ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 є колишніми чоловіком та жінкою, які перебували у зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області 19.12.2023 року було розірвано.
Судом встановлено, що у колишнього подружжя народився син ОСОБА_3 , який після розірвання шлюбу між подружжям проживає разом із матір'ю, окремо від батька.
В судовому засіданні судом встановлено, що між учасниками справи наявні неприязні відносини, які тривають в часі значний період і які в більшій мірі стосуються способу та порядку виховання дитини.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», що визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 2, 7 частини другої статті 3 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: колишнє подружжя; батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Відповідно до пунктів 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі, що розглядається, встановлено, що між заявником ОСОБА_1 та заінтересованою особою ОСОБА_2 як колишнім подружжям існують неприязні відносини на побутовому ґрунті, а саме спірні правовідносини з приводу не належного догляду за їх спільним сином ОСОБА_3 .
Необхідність видачі обмежувального припису заявник аргументувала систематичним вчиненням ОСОБА_2 відносно неї психологічного та фізичного насильства.
В обґрунтування вказаних обставин заявницею надано випискою №32319 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 08 вересня 2024 року, 0:37 год., відповідно до якої ОСОБА_1 встановлено діагноз - забій грудної клітки (легка ступінь тяжкості), забій плеча та плечового поясу (легка ступінь тяжкості), забій стегна (легка ступінь тяжкості) та коліна (легка ступінь тяжкості), та випискою №32319 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 08 вересня 2024 року, 0:52 год..
Також заявницею надано суду витяг з ЄРДР про порушення кримінального провадження за фактом звернення ОСОБА_1 10.09.2024 року до Вінницької окружної прокуратури із заявою, в якій остання повідомила про те, що 07.09.2024 року близько 23:00 год. ОСОБА_2 спричинив останній тілесні ушкодження. Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 1 ст. 125 КК України і на даний час в даному кримінальному провадженні здійснюється досудове розслідування.
Інших доказів, які б вказували на те, що заявник у справі ОСОБА_1 є особою, яка постраждала від домашнього насильства, яке ніби - то чинилось відносно неї заінтересованою особою ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
У встановленому законом порядку обставини вчинення ОСОБА_2 систематичного домашнього насильства відносно ОСОБА_1 перед судом не доведено, будь - яких належних доказів завдання заявнику заінтересованою особою будь - якої шкоди (фізичного, психологічного, економічного, будь - якого іншого характеру) суду не представлено. Вся інформація, яка представлена в доказах сторони заявника (медичні виписки та витяг з ЄРДР) зафіксована з її слів.
Будь - яких належних доказів завдання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 суду не представлено, а надані є передчасними та такими що не вказують на безпосередню участь заінтересованої особи у їх завданні.
Суд зазначає, що вчинення ОСОБА_2 систематичного домашнього насильства відносно ОСОБА_1 має бути доведено належними доказами, оскільки рішення суду, яке обмежує конституційне право особи на житло (про що просить заявник) не може гуртуватись на припущеннях та виключно на словах ОСОБА_1 та одиничному випадку конфліктної ситуація, по якій на даний час порушено кримінальне провадженні і остаточного рішення з приводу винуватості заінтересованої особи ОСОБА_2 не має і на час розгляду заяви не встановлено, а також суд уне було надано будь-яких інших доказів притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства.
Крім того, судом встановлено, що усі конфліктні ситуації між заявником та заінтересованою особою виникають на ґрунті попередніх шлюбних відносин, тому між ними постійно виникають сварки та суперечки.
Заявниця повідомила, що будь - яких клопотань у неї немає та просила суд ухвалити рішення на підставі представлених нею матеріалів.
Сам факт звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів із заявою про завдання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, свідчить про наявність конфлікту між заявником та заінтересованою особою, але не підтверджує факт того, що останній вчиняє щодо неї систематичне психологічне, економічне чи фізичне насильство, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Таким чином, ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_2 систематичного та довготривалого психологічного та/або фізичного насильства щодо неї, а також ризиків, які можуть наступити у майбутньому у випадку не видачі щодо ОСОБА_2 обмежувального припису, а тому законні підстави для задоволення заяви про видачу обмежувального припису у суду відсутні.
З огляду на висновки суду про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог щодо видачі обмежувального припису, судові витрати, від яких заявник був звільнений при зверненні до суду з заявою про видачу обмежувального припису відповідно до правил ст. 141 ЦПК України необхідно віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 81, 82, 350-1-350-8, 354-355 ЦПК України, суд,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 за участі заінтересованої особи ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ;
Заінтересована особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: