Україна
Романівський районний суд Житомирської області
290/1334/24
17 вересня 2024 року смт. Романів
Суддя Романівського районного суду Житомирської області Кірічук М.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів на неповнолітніх дітей,-
10 вересня 2024 року до Романівського районного суду Житомирської області звернулася ОСОБА_1 із заявою в якій, посилаючись на те, що вона є опікуном неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та позбавлені батьківських прав їх батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не утримують їх, при цьому, позбавлені батьківських прав батьки не звільняється від обов'язку щодо утримання дітей, просить суд стягувати щомісячно з боржників на її користь аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісяця від дня пред'явлення заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 слід відмовити, виходячи з наступного.
Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
За приписами статті 160 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку; заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника; заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів; заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Таким чином, приписами ЦПК України передбачено чіткий склад учасників справи у наказному провадження - це заявник та боржник, при цьому заявником може бути лише особа, якій належить право вимоги.
Водночас, відповідно до приписів статті 50 ЦПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Згідно з пункту 2 частини 1 статті 163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника.
Отже, вказана норма закону передбачає наявність одного боржника та одного заявника, проте, в поданій суду заяві про видачу судового наказу, заявник вказує двох боржників.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що стягнення на підставі судового наказу не допускає наявності кількох боржників.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Керуючись статтями 165, 258-260 ЦПК України, суддя,-
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 відмовити.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому розділом ІІ цього Кодексу, після усунення її недоліків.
Ухвалу може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її постановлення в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.
Суддя Кірічук М.М.