Справа № 725/5250/24
Провадження № 2/727/1471/24
(повний текст)
10 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючої судді - Бойко М.Є.,
за участю секретаря - Васківчук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Чернівці, цивільну справу за позовною заявою ТОВ «Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У червні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 25 червня 2007 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» було укладено Кредитний договір № 1203pvl5-07, за умовами якого Банк надав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 43 000 дол..США для придбання житла, з оплатою по процентній ставці 11% річних в перший рік цього договору, подальший розмір процентної ставки підлягає щорічному перегляду згідно умов п. 4.7. Цього договору.
25 червня 2007 року, в якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки № 1203pvl5-07, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Козловою Н.В., за реєстровим № 7345.
Згідно умов Договору іпотеки, ОСОБА_2 було передано в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 . Дана квартира складається з двох житлових кімнат, загальна площа становить 53,40 кв.м., жила площа 37,10 кв.м.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем померлого за законом є його син - ОСОБА_1 , який згідно свідоцтва про право на спадщину успадкував квартиру АДРЕСА_1 .
23.06.2011 року між Банком та ОСОБА_1 (спадкоємцем) була підписана письмова домовленість у вигляді додаткової угоди №1 до Кредитного договору №1203рv15-07 від 25.06.2007, щодо виконання пред'явленої вимоги кредитора.
Таким чином, позичальника ОСОБА_2 по кредитному договору від 25.06.2007 року № 1203pvl5-07 було замінено на його спадкоємця - ОСОБА_1
12.02.2018 року, між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір про відступлення прав вимоги, на підставі якого позивач набув права вимоги, у тому числі за кредитним та іпотечним договорами від 25 червня 2007 року N? 1203р 15-07, які були укладені між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23.10.2020 року по справі N?727/935/19 позов ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково та ухвалено стягнути з останнього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: м. Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, оф. 32 заборгованість за Додатковою угодою N?1 від 23 червня 2011 року до Кредитного договором N?1 203pv 15-07 від 25 червня 2007 року в розмірі 904 дол. США 24 цента, що за курсом НБУ станом на 10.01.2019 року становить 25 427 (двадцять п'ять тисяч чотириста двадцять сім) гривень 22 коп.
На теперішній час вищезазначене рішення відповідачем не виконано, а тому на підставі ст. 625 ЦК України з нього слід стягнути 3% річних в сумі 81,46 дол. США.
Ухвалою суду від 03 липня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, подала до суду письмову заяву про проведення судового засідання без її участі, позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити, не заперечувала щодо ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання жодного разу не з'явився, будучи повідомленим у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи та письмовий відзив на позов від нього до суду також не надходили.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У відповідності до ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи не здійснювалось.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення (ст. 13 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 25 червня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №1203pv15-07, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 43 тис. доларів США зі сплатою 11% річних з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 25 червня 2016 року.( а.с.8)
25 червня 2007 року, між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки №1203pv15-07, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» квартиру АДРЕСА_1 .( а.с.11-12)
Відповідно до додаткової угоди №1 до кердитного договору №1203pv15-07 від 25 червня 2007 року №1203pv15-07, між кредитором ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та спадкоємцем ОСОБА_1 було досягнуто згоди на укладення додаткової угоди до кредитного договору щодо зміни боржника, яка є чинною та недійсною в судовому порядку не визнавалась та відповідно до умов якої сторони домовились:
«Викласти пункт 3.2. кредитного договору №1203pv15-07 від 25.06.2007 р. в наступній редакції: Позичальник зобов'язався повністю повернути Кредитні кошти, одержані за даною угодою, до 25 червня 2016 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на Позичковий рахунок Позичальник зобов'язується щомісячно в строк до 10 числа кожного місяця проводити погашення заборгованості по Кредитних коштах у складі щомісячного ануїтентного платежу, розмір якого за даною угодою складає 28 254,39 доларів США з дотриманням Позичальником Графіку зниження розміру заборгованості (Додаток №2 до цього Договору).Викласти пункт 4.9. кредитного договору №1203pv15-07 від 25.06.2007 р. в наступній редакції: 4.9 Позичальник сплачує проценти щомісяця, у строк до 10 числа кожного місяця, у складі щомісячного Ануїтентного платежу, розмір якого встановлений п.3.2. цього Договору. У зазначений термін сплачуються проценти, нараховані за попередній календарний місяць. Проценти сплачуються шляхом зарахування відповідної суми на рахунок процентів № 2238 100 40484 01». ( а.с.13)
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23.10.2020 року по справі N?727/935/19 позов ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: м. Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, оф. 32 заборгованість за Додатковою угодою N?1 від 23 червня 2011 року до Кредитного договором N?1 203pv 15-07 від 25 червня 2007 року в розмірі 904 дол. США 24 цента, що за курсом НБУ станом на 10.01.2019 року складає 25 427 (двадцять п'ять тисяч чотириста двадцять сім) гривень 22 коп.( а.с.4)
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 610, пункт 4 частини першої статті 611 ЦК України).
За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань, а також забезпечення прав та інтересів кредитора в охоронних правовідносинах регламентовано частиною другою статті 625 ЦК України, якою визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Підстави припинення зобов'язання визначені главою 50 ЦК України.
Зокрема, за змістом ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За загальним правилом зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Одночасно суд зауважує, що підстави, зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.
Таким чином, факт ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Звертаючись до суду з позовом, позивач виходив із положень ст.625 ЦК України та вважає, що має право на нарахування трьох процентів річних, передбачених статтею.
Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Саме такі правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), відступаючи від висновку Верховного Суду України, зокрема у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим, а невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Аналогічні за змістом правові висновки виклав Верховний Суд у постановах від 10.04.2018 року у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 року у справі № 908/1394/17, від 16.11.2018 року у справі № 918/117/18, від 21.11.2018 року у справі № 642/493/17-ц, від 30.01.2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц.
Таким чином, за змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_1 виконав перед позивачем грошове зобов'язання та сплатив на користь останнього стягнуту з нього судовим рішенням суму боргу.
Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до статті 526, 599 ЦК України.
З наданого суду розрахунку заборгованості трьох процентів річних від вбачається, що позивачем нараховано три проценти річних на суму заборгованості, що стягнута вищезазначеним рішенням суду, у розмірі 81,46 доларів США.
Суд зауважує, що відповідач ОСОБА_1 з моменту ухвалення 23.10.2020 року рішення суду у справі №727/935/19 по даний час не погасив заборгованість, стягнуту судовим рішенням у розмірі 904, 24 доларів США.
Суд враховує, що саме відповідач зобов'язаний виконати рішення суду та міг це зробити в добровільному порядку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (пункт 6.40 постанови) зазначено, що нарахування трьох процентів річних на суму боргу як складова грошового зобов'язання є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання і виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (частина перша статті 80 ЦПК України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина друга статті 80 ЦПК України).
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що позов ТОВ «Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"» є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати фізичних осіб, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.
Судовий збір, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, згідно з ч.2 ст. 141 ЦПК України, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог, суд вважає за доцільне стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 3 000, грн. та за сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України суд,
Позов ТОВ «Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"» (04112, м. Київ, вул.Авіаконструктора, 1, Сікорського,8, код ЄДРПОУ 38750239 ) 81, 46 дол. США, яка складається з 3% річних, що нараховано на підставі ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором № 1203pvl5-07 від 25.06.2007 року.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"» (04112, м. Київ, вул.Авіаконструктора, 1, Сікорського,8, код ЄДРПОУ 38750239 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000, 00 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 13.09.2024 року.
Суддя М.Є.Бойко