Справа № 212/7343/24
2/212/3302/24
16 вересня 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання Годунової В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодженням його здоров'я
встановив:
У липні 2024 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Гузєв І.Г., звернувся до суду з позовом до відповідача Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - АТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику ушкодженням його здоров'я.
В обґрунтування позову посилалася на те, що він з 26.08.2003 по 01.07.2005 та з 23.02.2012 по 20.03.2023 рік працював в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на підприємствах відповідача АТ «КЗРК» ( ВАТ «КЗРК», ПАТ «КЗРК»). Працюючи у шкідливих умовах праці позивач отримав наступні професійні захворювання за діагнозами: радикулопатія попереково-крижова; хронічне обструктивне захворювання легень. 23.07.2024 року позивачу за результатами огляду МСЕК первинно було встановлено 65% втрати працездатності та третю групу інвалідності з подальшим переоглядом. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я, чим йому була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні фізичні страждання, наслідком чого є порушення звичного способу життя, потреба додаткових зусиль для організації життя, порушення нормальних життєвих зв'язків, внаслідок неможливості вести активне життя.
На підставі викладеного, просила суд стягнути з відповідача АТ «Кривбасзалізрудком» на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 302 800,00 грн.
Ухвалою суду від 26 липня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та 09 серпня 2024 року надав його до суду, в якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими. Так, факт завдання моральної шкоди позивачу та вина відповідача є недоведеними. Позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я та наслідки. Відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, вина відповідача відсутня. Окрім того, моральна шкода підлягає стягненню з урахуванням податків і зборів фізичних осіб. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача АТ «Кривбасзалізрудком» (до перейменування - ВАТ «Кривбасзалізрудком», ПАТ «Кривбасзалізрудком»), а саме: з 26.08.2003 по 01.07.2005 на посаді підземного кріпильника шахти «Октябрська» ПАТ «КЗРК» та з 23.02.2012 року по 20.03.2023 рік на посаді кріпильника на дільниці № НОМЕР_1 ШБУ ВАТ «КЗРК». 20.03.2023 року був звільнений за згодою сторін, згідно зі ст. 36 п.1 КЗпП України, що підтверджується копією Трудової книжки. (а.с. 26-33)
Відповідно до копії Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 09.05.2024 року (форми П-4) (далі - Акт), ОСОБА_1 було встановлено діагноз: радикулопатія попереково-крижова та хронічне обструктивне захворювання легень (а.с. 12-18)
Стаж роботи в умовах впливу шкідливих факторів - 11років 00 місяців (пункт 12 Акту).
В пункту 17 Акту вказано, що хронічне професійне захворювання (отруєння) у позивача виникло за таких обставин: працюючи кріпильником на дільниці №4 ШБУ ВАТ «КЗРК», ПАТ «КЗРК» та АТ «КЗРК» у період з 23.02.2012 по 20.03.2023 ОСОБА_1 в підземних умовах шахти виконував комплекс робіт з кріплення та ремонту гірничих виробок різної конфігурації. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, що перешкоджає їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичними перенавантаженням. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень в роботі систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив концентрації аерозолів фіброгенної дії, що перевищували нормативні показники. Крім того згідно висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я ДУ «УНДІПМ» від 11.04.2024 №599 підставою для встановлення професійного характеру захворювання також є профмаршрут: з 26.08.2003 по 01.07.2005 - підземний кріпильник шахти «Октябрська» ПАТ «КЗРК».
У п. 18 Акту зазначено, що причиною виникнення професійного захворювання стали: - Пил переважно фіброгенної дії: Концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 2.1 рази (4,11 - 4,33мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3), згідно Наказу МОЗ України від 14.07.2020 №596 «Про затвердження гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони»; - Важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та перемішується вручну, перевищувала на 3 кг і складала 10 кг при нормі до 7 кг; періодичне перебування у незручній робочій позі 42% зміни при нормі до 25%; періодичне перебування у вимушеній робочій позі 25% зміни при нормі до 10%; нахили тулуба (вимушені, більше 30°) 125 разів за зміну, при нормі - 51-100 разів; згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України №248 від 08.04.2014.
У пункті 20 Акту щодо осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, вказано, що враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 12 років 11 місяців в шкідливих умовах та неодноразову зміну керівників структурного підрозділу, визначити конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, неможливо.
Довідкою МСЕК серії 12 ААА №130098 від 23.07.2024 року ОСОБА_1 первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 65% (50% по радикулопатії, 15% по ХОЗЛ) з 01.07.2024 року до 01.07.2026 та третю групу інвалідності з подальшим переоглядом 10.06.2026. (а.с.8-11)
Відповідно до наданих копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого, позивач проходив обстеження та знаходився на стаціонарному лікуванні у зв'язку з професійними захворюваннями. (а.с. 19-25)
Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз'яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
У відповідності зі ст.ст. 23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання виражається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок отримання ним професійного захворювання.
Суд вважає доведеним факт спричинення позивачу моральної шкоди у зв'язку з втратою останнім працездатності, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода. Окрім того, наявний причинний зв'язок між виникненням професійних захворювань у ОСОБА_1 та діями відповідача.
Вирішуючи питання про покладення відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду на відповідача, суд виходить з того, що професійне захворювання виникло у позивача під час його роботи саме на підприємстві відповідача, що підтверджується копією Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 09.05.2024 року (форми П-4), що міститься в матеріалах справи (а.с. 12-18) та профмаршрутом, вказаним у Медичному висновку лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 11.04.2024 року.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов'язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Так, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що відповідальність за виникнення професійних захворювань у позивача лежить безпосередньо на ньому самому, а також що позивач не надав суду достатніх доказів, якими б підтверджувався факт спричинення позивачу моральної шкоди у зв'язку з втратою останнім працездатності, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.
Так, отриманим професійним захворюванням позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки він постійно відчуває стійкий біль та інші негативні наслідки.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами. Матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачу в результаті ушкодження здоров'я, моральної шкоди.
За таких обставин суд вбачає, що АТ «Кривбасзалізрудком» повинно нести відповідальність за заподіяну позивачу ОСОБА_1 моральну шкоду, спричинену професійним захворюванням.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, де виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності у розмірі 65% та третьої групи інвалідності, встановлених не безстроково, періоду роботи на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці 12 років 00 місяців, судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, тому суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію з відповідача в розмірі 300 000,00 грн, без врахування податку з доходу фізичних осіб.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Доводи сторони відповідача щодо оподаткування суми моральної шкоди суд відхиляє, оскільки чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю. В даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров'я, у зв'язку з чим зазначені відповідачем зміни до Податкового кодексу України не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 3 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 23,1167 ЦК України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,137-141, 258-259, 263-265, 279, 354, 435 ЦПК України суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодженням його здоров'я - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров'я 300 000,00 грн (триста тисяч гривень 00 копійок), без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 3 000,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.
Повний текст рішення суду складений та підписаний 16 вересня 2024 року.
Суддя: О. Н. Борис