16 вересня 2024 р. Справа № 520/29163/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., м. Харків, повний текст складено 16.04.24 по справі № 520/29163/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у не внесені на виконання вимог п. 3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків позивача за період з 07 листопада 2015 року по 01 червня 2016 року; визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Харківській області, щодо подання звітів до податкового органу за основним місцем обліку позивача персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 07 листопада 2015 року по 01 червня 2016 року; зобов'язати Головного управління Національної поліції в Харківській області подати звіти до податкового органу за основним місцем обліку позивача персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 07 листопада 2015 року по 01 червня 2016 року; зобов'язати Головного управління Національної поліції в Харківській області подати до органів Пенсійного фонду України, на виконання вимог п. 3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" персоніфіковані відомості про грошове забезпечення та сплату страхових внесків позивача за період з 07 листопада 2015 року по 01 червня 2016 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у не внесені на виконання вимог п. 3 розділу XV "Прикінцеві положення" закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків позивача за період з 07 листопада 2015 року по 01 червня 2016 року.
Визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо подання звітів до податкового органу за основним місцем обліку позивача персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 07 листопада 2015 року по 01 червня 2016 року.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області подати звіти до податкового органу за основним місцем обліку позивача персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 07 листопада 2015 року по 01 червня 2016 року.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області подати до органів Пенсійного фонду України на виконання вимог п. 3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" персоніфіковані відомості про грошове забезпечення та сплату страхових внесків позивача за період з 07 листопада 2015 року по 01 червня 2016 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що згідно п.2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2021 №1058-IV у разі, якщо за період з 01.07.2000 по 31.12.2016 в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону (тобто для призначення пенсії), страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження служби та про сплачені суми страхових внесків. Зазначає, що у випадку відсутності у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків Пенсійний фонд України повинен сформувати та подати до Державної податкової служби України запити на отримання інформації про суми виплачених доходів. І лише у разі відсутності у ДПС України запитуваної інформації звернутися до страхувальника (ГУНП в Харківській області) про надання зазначеної інформації у вигляді довідки; запит про надання персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків щодо ОСОБА_1 за період з 07 листопада 2015 року по 01 червня 2016 року з Пенсійного фонду України до ГУНП в Харківській області не надходив; ГУНП в Харківській області не є тією юридичною особою, яка може самостійно подавати будь - які дані до Пенсійного фонду України.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 04 серпня 2008 року позивач прийнятий на службу до органів внутрішніх справ України на посаду курсанта Харківського Національного університету внутрішніх справ України.
02 червня 2012 року у зв'язку з закінченням навчання у Харківському Національному університеті внутрішніх справ України відрахований зі складу курсантів та відкомандирований для подальшого проходження служби у розпорядження ГУМВС України в Харківській області.
В період з 03 червня 2012 року по 30 вересня 2014 року проходив службу на посаді слідчого відділення Чугуївського районного відділу ГУМВС України в Харківській області.
В період з 30 вересня 2014 року по 07 серпня 2015 року позивач проходив службу на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділення Жовтневого районного відділу Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області.
В період з 07 серпня 2015 року по 06 листопада 2015 року позивач проходив службу на посаді слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області.
07.11.2015 на підставі п. 9 розділу ХІ закону України "Про Національної поліції" позивач був переведений до Головного управління Національної поліції в Харківській області та призначений на посаду слідчого управління ГУНП в Харківській області.
В період з 07 листопада 2015 по 16 грудня 2016 позивач проходив службу на посаді слідчого управління ГУНП в Харківській області.
В період з 16 грудня 2016 року по 31 грудня 2019 року позивач проходив службу на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області №434 о/с від 24.12.2019 року позивач звільнений з органів Національної поліції України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліції" "через хворобу".
За період проходження служби в органах внутрішніх справ України з 14.08.2008 по 06.11.2015 та за період проходження служби в органах Національної поліції України з 07.11.2015 по 31.12.2019 позивач отримував грошове забезпечення.
Відповідно до даних з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування станом на 30.04.2023 страховий стаж позивача складає 4 роки 6 місяців 12 днів, що підтверджується довідкою за формою ОК-5 та ОК-7.
Відповідно до довідок ОК-5 та ОК-7 у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про виплачену позивачу заробітної плати за період з 01 січня 2009 року по 30 квітня 2016 року.
Вважаючи бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ГУНП в Харківській області повинно було подати дані про персоніфіковані відомості про грошове забезпечення та сплату страхових внесків позивача до 11.10.2022. Відповідач не подав дані про дійсний страховий стаж у визначений законом строк, чим допустив протиправну бездільнсть
Колегія суддів частково погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування, регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 березня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 5 Закону №1058-IV визначено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частин першої, другої, статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
Статтями 11, 14 Закону №1058-IV визначено осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та страхувальників.
Військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового та начальницького складу включено до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, Законом України від 03 квітня 2007 року №857 «Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», доповнивши статтю 11 пунктом 17.
Частиною першою статті 21 Закону №1058-IV установлено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Наведеними правовими нормами визначено обов'язок роботодавця щодо подання до Пенсійного фонду відомостей про заробітну плату застрахованої особи, на яку сплачено страхові внески (персоніфікованих відомостей про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб), правила зарахування органами Пенсійного фонду відповідних періодів до страхового стажу у цілях призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 19 частини другої статті 64 Закону №1058-IV, виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана вести відповідно до законодавства реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та у складі цього реєстру - реєстр платників страхових внесків до солідарної системи пенсійного страхування.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464 (далі - Закон №2464-VI), дія якого відповідно до статті 2 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.
Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб (пункт 1 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).
За змістом положень статті 16 Закону №2464-VI, Державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації просплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб. Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частинами першою, другою статті 20 Закону №2464-VI, реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону. Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
У свою чергу до обов'язків Пенсійного фонду та його територіальних органів стосовно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру відносяться: забезпечення своєчасного внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; здійснення контролю за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру (частина перша статті 14-1 Закону №2464-VI).
Згідно із частиною шостою статті 20 Закону №2464-VI, зміни та уточнення вносяться до відомостей реєстру застрахованих осіб у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Колегія суддів також враховує, що постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562; у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1; далі - Положення №10-1). Це Положення визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 4 розділу І Положення №10-1, Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.
Нормами пункту 2 розділу ІІ Положення №10-1 визначено, що у Реєстрі застрахованих осіб накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування із: звітності та повідомлень про прийняття працівника на роботу; системи персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; електронних пенсійних справ; системи обліку сплати страхових внесків; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; відомостей, що подаються застрахованими особами у випадках, передбачених законами та цим Положенням; реєстру страхувальників Державного реєстру; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; звернень громадян до органів Пенсійного фонду України; інших джерел, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 3 розділу IV Положення №10-1, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до пункту 4 розділу IV Положення №10-1, у разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником. У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Отже, наведені правові норми дають підстави вважати, що законодавцем встановлений послідовний алгоритм дій щодо внесення відомостей до Реєстру застрахованих осіб, змін та уточнень, згідно з яким органи Пенсійного фонду України вносять такі лише на підставі даних (звітності) наданих страхувальником (роботодавцем) чи його правонаступником та здійснюють контроль за достовірністю таких.
З 01 червня 2016 року пунктом 9 розділу IV Порядку формування та надання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за №460/26905, зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 11 квітня 2016 року №441), визначено формування та подання до органів доходів і зборів страхувальниками, які нараховують та сплачують єдиний внесок за осіб із числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової та альтернативної служби), осіб рядового і начальницького складу, відомостей про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) у розрізі кожної застрахованої особи у звітному місяці.
Абзацами шістнадцятим, сімнадцятим підпункту 27 пункту 19 розділу I Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII) пункт 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058 викладено у такій редакції: «Зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року проводиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів Державного бюджету України. Протягом п'яти років з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення відповідно до законодавства, до Пенсійного фонду подаються, у разі їх відсутності, персоніфіковані відомості про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, поліцейським, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.».
Абзацом четвертим підпункту 3 пункту 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2148-VIII зобов'язано Кабінет Міністрів України визначити порядок подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року стосовно військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських.
Відповідно до абзаців шістнадцятого, сімнадцятого підпункту 27 пункту 19 розділу I та абзацу четвертого підпункту 3 пункту 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2148-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №770 (чинна з 28 серпня 2019 року) затверджено: 1) Порядок зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу за період з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2006 року; 2) Порядок подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 р. по 31 грудня 2016 р., необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським (далі - Порядок №770).
Відповідно до пункту 1 Порядку №770, цей Порядок установлює механізм, форму та строки подання до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаних управлінь (далі - територіальні органи Пенсійного фонду України) необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 р. по 31 грудня 2016 р. у разі їх відсутності в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб).
За приписами пункту 3 Порядку №770, відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб на підставі інформації з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формами №8ДР і №1ДФ, які ДФС передає Пенсійному фонду України в електронному вигляді на центральному рівні в порядку, встановленому Пенсійним фондом України та ДФС. При цьому Пенсійний фонд України обчислює щомісячні суми грошового забезпечення виходячи із середнього розміру сум доходу квартальної звітності за формами №8ДР і №1ДФ за період, за який подано інформацію.
Крім цього, згідно з пунктом 4 Порядку №770, у разі відсутності інформації з податкового розрахунку сум доходу відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться територіальними органами Пенсійного фонду України до реєстру застрахованих осіб на підставі поданого військовими частинами чи органами, які виплачують (виплачували) грошове забезпечення, або подаються органами, які уповноважені рішеннями керівників державних органів, до територіальних органів Пенсійного фонду України у вигляді звіту за формою згідно з додатком.
Страхувальники або уповноважені органи подають звіт до територіальних органів Пенсійного фонду України у такі строки: за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2003 року - не пізніше ніж 1 грудня 2019 року; за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2007 року - не пізніше ніж 1 травня 2020 року; за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2011 року - не пізніше ніж 1 жовтня 2020 року; за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2015 року - не пізніше ніж 1 жовтня 2021 року; за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року - не пізніше ніж 11 жовтня 2022 року.
Звіт подається у вигляді електронного документа (через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису). У разі неможливості подання звіту у вигляді електронного документа він подається на паперових носіях, завірений підписом керівника страхувальника або уповноваженого органу та скріплений печаткою (за наявності) (подається страхувальником або уповноваженим органом разом із звітом в електронній формі на електронних носіях інформації) (пункт 5 Порядку №770).
Згідно з пунктом 14 Порядку №770, відповідальним за правильність заповнення звітності та достовірність даних є страхувальник або уповноважений орган.
Поряд з тим, пунктами 9, 10 Порядку №770 передбачено, що на територіальний орган Пенсійного фонду України покладено повноваження щодо звіряння звіту, поданого відповідно до цього Порядку, з поданими страхувальником або уповноваженим органом раніше відомостями щодо кількості осіб і сум грошового забезпечення. А у разі виявлення недостовірних або помилкових відомостей, поданих та/або накопичених в електронних базах даних реєстру застрахованих осіб, не пізніше ніж через два робочі дні орган Пенсійного фонду України повідомляє страхувальнику або уповноваженому органу про виявлення розбіжностей.
Пунктом 13 Порядку №770 також передбачено, що додаткові документи подаються страхувальником або уповноваженим органом, якщо у звіті не було зазначено застраховану особу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що аналіз законодавчих норм, що регулюють порядок внесення відомостей про застрахованих осіб до реєстру, дозволяє дійти висновку, що такий обов'язок та, відповідно, відповідальність за правильність заповнення звітності та достовірність даних несе саме страхувальник або уповноважений орган.
У розглядуваній справі суд встановив, що у період з 07 листопада 2015 року по 01 червня 2016 року страхувальником позивача було Головне управління Національної поліції в Харківській області.
Отже, обов'язок подання відомостей про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та іншої інформації, необхідної для обчислення, призначення та здійснення пенсійних виплат та, відповідно, відповідальність за правильність заповнення звітності та достовірність даних покладено саме на страхувальника або уповноважений орган - Головне управління Національної поліції в Харківській області.
При цьому слід врахувати, що відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб на підставі інформації з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формами № 8 ДР і № 1 ДФ, які ДФС передає Пенсійному фонду України.
Тобто Урядом передбачено автоматизований порядок передачі вказаних даних з Пенсійного фонду від органів податкової служби, за умови що інформація про доходи наявна в органах ДПС.
Водночас якщо такі відомості відсутні, то суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться територіальними органами Пенсійного фонду України до реєстру застрахованих осіб на підставі поданого військовими частинами чи органами, які виплачують (виплачували) грошове забезпечення до територіальних органів Пенсійного фонду України у вигляді звіту за формою згідно з додатком до Порядку № 770.
З системного аналізу наведених вище норм права можна зробити такий висновок: якщо наявні відомості про суми грошового забезпечення, які надійшли з податкової служби, це виключає обов'язок страхувальника подавати звіт до Пенсійного фонду. В свою чергу, якщо відомостей в податковій службі не має, то усунути неповноту відомостей в реєстрі можливо у спосіб подання звіту за відповідною формою до органів Пенсійного фонду, як це передбачено Порядком № 770. При цьому відповідач повинен був подати такий звіт не пізніше ніж 11 жовтня 2022 року.
Відповідачем не заперечується, що такий звіт останнім не було подано. Відсутність у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення також підтверджується матеріалами справи (довідка форми ОК - 5) (а.с. 8).
Отже, за відсутності податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь позивача, і сум утриманого з них податку за формами № 8 ДР і № 1 ДФ щодо позивача та відсутність відомостей в Реєстрі, відповідач мав подати звіт про персоніфіковані відомості про грошове забезпечення ОСОБА_1 до органів Пенсійного фонду України у строк до 01.10.2022. Такий обов'язок прямо передбачений Порядком № 770. Більш того, в Порядку № 770 відсутнє посилання на те, що такий звіт має подаватися виключно на запит органів Пенсійного фонду.
Відповідачем вказаний обов'язок не виконаний, чим порушено права позивача, оскільки наявна на момент розгляду справи у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування інформація про страховий стаж позивача не відповідає дійсності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання Головне управління Національної поліції в Харківській області подати до органів Пенсійного фонду України на виконання вимог п. 3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" персоніфіковані відомості про грошове забезпечення та сплату страхових внесків позивача за період з 07 листопада 2015 року по 01 червня 2016 року.
Водночас у вказаній справі суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача про подання персоніфікованих відомостей відповідачем як до органів податкової служби, так і до органів Пенсійного фонду, що суперечить приписам Порядку № 770. В цій ситуації колегія суддів уважає, що задоволення вимог позову про надання звіту до органів Пенсійного фонду виключає можливість задоволення вимог позову про подання відомостей до органів податкової служби.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення вимог позову в частині визнання протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо подання звітів до податкового органу за основним місцем обліку позивача персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 07 листопада 2015 року по 01 червня 2016 року та зобов'язання Головне управління Національної поліції в Харківській області подати звіти до податкового органу за основним місцем обліку позивача персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 07 листопада 2015 року по 01 червня 2016 рок.,
Одночасно колегія суддів відхиляє посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що з 11.10.2022 страховий стаж обчислюється на підставі довідки, як це передбачено ст. 24 Закону № 1058, оскільки данні Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування використовуються не лише для призначення пенсії за Законом № 2262, а зміст статті 14-1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» свідчить про те, що відомості, подані до реєстру, мають бути достовірними.
Більш того, Порядком № 770 чітко визначений обов'язок страхувальника (в контексті розгляду цієї справи - Головне управління Національної поліції в Харківській області) подати звіт про персоніфіковані відомості про грошове забезпечення до територіальних органів Пенсійного фонду України у строк не пізніше жовтня 2022 року та закінчення такого строку не звільняє від обов'язку подати такий звіт за відповідною формою.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та не враховано приписи Порядку № 770, які мають бути застосовані до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмову та зобов'язання відповідача подати звіти до податкового органу за основним місцем обліку позивача персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за спірний період з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову в цій частині.
В іншій частині рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції (крім витрат суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, що не підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 139 КАС України), судові витрати розподілу не підлягають.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 по справі № 520/29163/23 - скасувати в частині задоволення вимог позову про визнання протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо подання звітів до податкового органу за основним місцем обліку позивача персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 07 листопада 2015 року по 01 червня 2016 року та зобов'язання Головне управління Національної поліції в Харківській області подати звіти до податкового органу за основним місцем обліку позивача персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 07 листопада 2015 року по 01 червня 2016 року.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні вимог позову.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 у справі № 520/29163/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко