cправа № 752/4243/24
провадження №: 2/752/3765/24
15.07.2024 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У лютому 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція», в особі директора Соколова В.О., звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» (з 09.11.2021 ТОВ «Ліко-Житлосервіс») перейменовано на ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» є суб'єктом господарювання у сфері надання житлово-комунальних послуг. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . 29.10.2023 між позивачем та відповідачем укладено договір № 43 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, за умовами якого позивач забезпечує обслуговування та ремонт житлового будинку по АДРЕСА_2 , а також утримання прибудинкової території, а відповідач приймає участь у витратах на виконання зазначених робіт. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати наданих позивачем послуг, за період з 01.11.2020 по 31.03.2023 у відповідача утворилась заборгованість.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 4974,61 грн, суму інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 378,70 грн, суму 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 118,57 грн, суму судового збору. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.03.2024 року відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач скористався своїм правом та направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.
У квітні 2024 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач безпідставно нараховує борг за послуги із вивезення побутових, великогабаритних, рідких відходів (вивезення сміття) за січень 2022 у сумі 15,66 грн та за жовтень 2022 у сумі 18,07 грн. Розрахунок позивача не враховує, що у листопаді 2020 оплата за послуги здійснена 10.11.2020 у сумі 800,88 грн, тобто на початок спірного періоду заборгованість відсутня. Зазначив, що відсутній кошторис додаткових послуг, акти надання послуг, назва вказаних послуг, в чому вони полягають та докази, що такі послуги надавались. Крім цього, зауважив, що нарахування позивачем за спірний період 3% річних та інфляційних втрат - є безпідставним та таким, що порушує норми матеріального права. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У липні 2024 позивач подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що частка відповідача, як власника квартири АДРЕСА_1 , у фінансуванні 32,80% вартості проекту енергоефективних заходів в рамках міської програми «30/70», пропорційно загальної площі квартири відповідача складає 4485,00 грн, яку відповідач зобов'язаний був компенсувати позивачу шляхом щомісячної сплати платежу 345,00 грн як додаткові послуги у період з 01.11.2020 по 30.11.2021. Просили врахувати додаткові пояснення та додані докази і задовольнити позовну заяву за період з 01.11.2020 по 31.01.2022, тобто до введення на території України воєнного стану та встановлення урядової заборони щодо нарахування інфляційних втрат, 3% річних на заборгованість населення на житлово-комунальні послуги.
У липні 2024 відповідач подав до суду заяву про застосування строків позовної давності до вимог позивача про стягнення: заборгованості за додаткові послуги за листопад 2020, грудень 2020, січень 2021, лютий 2021 в сумі 1380 грн, заборгованості за утримання будинків та прибудинкових територій за листопад 2020 у сумі 388,60 грн, заборгованості за послуги із вивезення побутових, великогабаритних, рідких відходів (вивезення сміття) за листопад 2020 у сумі 67,28 грн, стягнення 3% річних та інфляційних втрат за вищевказаний період. Тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» (з 09.11.2021 року ТОВ «Ліко-Житлосервіс» перейменовано на ТОВ «УК «Венеція») є суб'єктом господарювання у сфері надання житлово-комунальних послуг, здійснює дану діяльність на договірних засадах за предметом правовідносин, що виникають між виробниками, виконавцями і споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, а також формує і надає споживачам рахунки на оплату комунальних послуг, згідно затверджених уповноваженими органами тарифів, зокрема обслуговування та ремонт житлового будинку, а також утримання прибудинкової території.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 27.09.2004.
Згідно рішення Київської міської ради від 25.08.2022 року № 4928/4969 АДРЕСА_3 перейменована на АДРЕСА_3
Послуга з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій це житлово-комунальна послуга, яка за функціональним призначенням полягає у виконанні комплексу робіт направлених на задоволення потреб споживача щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту житлового будинку, а також утримання прилеглої до нього, прибудинкової території. Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.
Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
У відповідності до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
29.10.2003 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.
Відповідно до п. 11 вказаного договору споживач зобов'язаний в тому числі оплачувати послуги в установлений цим договором строк.
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості № 29/9/67 від 21.02.2024 року, вбачається, що відповідач має заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2020 року по 31.03.2023 року в розмірі 4974,61 грн.
Розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню (квартирі), що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , який доданий до позовної заяви Позивачем, здійснений не правильно та не враховує п. 2.2.3. Договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 29.10.2003 р. №43, а зокрема те, що Відповідач зобов'язується не пізніше 20 числа поточного місяця вносить плату за минулий місяцьна рахунок Позивача.
Розрахунок не враховує, що у листопаді 2020 оплата за послуги здійснена 10.11.2020 у сумі 800,88 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 10.11.2020. Тобто на початок спірного періоду заборгованість відсутня.
Оплату послуг за вивезення побутових, великогабаритних, рідких відходів підвищено з січня 2022 р. і з жовтня 2022 року. Згідно п. 2.2.3. Договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 29.10.2003 №43, оплату у підвищеному розмірі Відповідач здійснив за січень 2022 у лютому 2022 р., що підтверджується дублікатом чека від 08.02.2022 та за жовтень 2022 у листопаді 2022 р., що підтверджується дублікатом чека від 06.11.2022.
Таким чином, суд вважає, що позивач безпідставно нараховує борг за послуги із вивезення побутових, великогабаритних, рідких відходів (вивезення сміття) за січень 2022 у сумі 15,66 грн. (471,54 грн - 455,88 грн = 15, 66 грн) та за жовтень 2022 у сумі 18,07 грн. (489,61 грн - 471,54 грн = 18, 07 грн).
Як вбачається з шостої колонки Розрахунку за період з листопад 2020 - листопад 2021 Позивач нарахував відповідачу Додаткові послуги по 345 грн щомісячно на загальну суму 4485 грн.
Саме ця сума 4485 грн. і є спірною, яку Позивач намагається видати як борг за послуги із вивезення побутових, великогабаритних, рідких відходів (вивезення сміття).
Щодо нарахування Додаткових послуг у період з листопада 2020 по листопад 2021 на загальну суму 4485 грн., слід зазначити, що у позовній заяві відсутні будь-які обґрунтування щодо обов'язку їх оплати Відповідачем. Окрім того, відсутній кошторис додаткових послуг, акти наданих послуг, назву вказаних послуг, у чому вони полягають та докази, що такі послуги взагалі надавались.
Отже, сума боргу згідно Розрахунку Позивача складається з: 445,88 грн. (послуги за листопад 2020 р. - сплачені, пояснення вище) + 15,66 грн. (різниця в тарифах за січень 2022 р. - сплачено у лютому 2022 р.) + 18,07 грн. (різниця в тарифах за жовтень 2022 р. - сплачено у листопаді 2022 р.) + 4485 грн. (Додаткові послуги ? з листопада 2020 р. по листопад 2021 р., 345 грн. щомісячно) = 4974, 61 грн.
У Відповідача не має боргу за Утримання будинків та прибудинкових територій та Послуги із вивезення побутових, великогабаритних, рідких відходів (вивезення сміття), оскільки Відповідач щомісячно, своєчасно здійснював оплату наданих послуг відповідно до нарахувань, що підтверджується дублікатами чеків (додаються) про оплату послуг за спірний період.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача виплат, передбачених ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№530-ІХ від 17.03.2020 року), на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
При цьому, в постанові від 21.07.2021 року в справі № 752/24896/20 Київський апеляційний суд зазначив, що нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу, який виник у період карантину, порушує норми матеріального права, оскільки під час карантину штрафні санкції не нараховуються в силу імперативної вказівки Закону № 530-IX.
Крім того, з 24.02.2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» нарахування та стягнення штрафів або пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги населенням - заборонено.
Зважаючи на те, що на території України з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року запроваджено карантин, на період дії якого заборонено нарахування та стягнення 3% річних, інфляційних втрат та неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а також ураховуючи, що з 24.02.2022 року, в період воєнного стану, нарахування та стягнення судом пені, 3% річних та інфляційних втрат - також заборонено, тому нарахування позивачем за спірний період 3% річних та інфляційних втрат - є безпідставним та таким, що порушує норми матеріального права, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо заяви позивача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Як вбачається із долучених до позовної заяви Розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню (квартирі), що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , Позивач здійснює розрахунок суми боргу Відповідача з листопада 2020 року.
Водночас, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на Позивача.
Відповідно до п.7.8 постанови Великої Палати Верховного суду від 26.11.2019 р. у справі №914/3224/16, аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Як вже зазначалось, Позивач, серед іншого, зазначає у Розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню (квартирі), що розташоване за адресою АДРЕСА_2 заборгованість за Додаткові послуги, заборгованість за Утримання будинків та прибудинкових територій, заборгованості за послуги із вивезення побутових, великогабаритних, рідких відходів (вивезення сміття).
Водночас, з позовом Позивач звертається до суду 16 лютого 2024 р., тобто після спливу 3 років, відносно частини вимог, коли Позивач довідався про порушення свого права та особу, яка його порушила.
Таким чином, звернення 16 лютого 2024 р. Позивача із позовом до Відповідача в частині стягнення заборгованості за Додаткові послуги за листопад 2020 р., грудень 2020 р., січень 2021 р., лютий 2021 р. в сумі 1380 грн., за утримання будинків та прибудинкових територій за листопад 2020 р. у сумі 388,60 грн. та за послуги із вивезення побутових, великогабаритних, рідких відходів (вивезення сміття) за листопад 2020 р. у сумі 67,28 грн., всього 1490, 88 грн., здійснено із пропущенням строків позовної давності, що відповідно до 4.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у позові в цій частині.
Вказані положення ЦК України стосуються і вимог Позивача щодо стягнення 3% річних за вищевказаний період, а також інфляційних витрат.
Тому, суд вважає за необхідне застосувати строки позовної давності до вимог Позивача про стягнення: заборгованості за Додаткові послуги за листопад 2020 р., грудень 2020 р., січень 2021 р., лютий 2021 р. в сумі 1380 грн.; заборгованості за утримання будинків та прибудинкових територій за листопад 2020 р. у сумі 388,60 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.Ю. Мазур