Справа № 645/416/24
Провадження № 2-п/645/36/24
16 вересня 2024 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Шевченко Г.С.,
за участю секретаря судового засідання - Пастушенко К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11.03.2024 року по цивільній справі № 645/416/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 11.03.2024 по цивільній справі № 645/416/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Також просив поновити строк на звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення.
В обґрунтування заяви вказав, що 11.03.2024 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за результатами розгляду справи № 645/416/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором винесено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволені повністю. Копію заочного рішення Фрунзенського районного суду від 11.03.2024 року було отримано відповідачем 19.06.2024 року після реєстрації в системі «Електронний Суд». Посилався на те, що подані позивачем докази у електронних копіях не були створені в підсистемі ЄТІС «Електронний Суд», а лише завантажені позивачем до підсистеми після їх оцифрування або створення в комп'ютерно-програмних засобах позивача. Вказує, що жодним доказом, що наданий позивачем не доведено укладення кредитного правочину від 20.01.2016 року №200436419 між відповідачем та ПАТ «Банк Михайлівський», надання ПАТ «Банк Михайлівський» відповідачу коштів у кредит за кредитним договором від 20.01.2016 року №200436419, відступлення права вимоги до відповідача ПАТ «Банк Михайлівський» на користь позивача за Договором про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 №7_БМ, наявність будь-якої заборгованості відповідача перед позивачем. Усі твердження позивача є надуманими, бездоказовими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. Позивачем не надано жодного доказу укладення між відповідачем та ПАТ «Банк Михайлівський» кредитного договору №200436419. В додатку 7 до позову міститься копія заяви від 20.01.2016 №200436450. Також у доказі розписка про отримання платіжної картки та/або пін коду від 20.01.2016 вказано №200436450. Отже, номер кредитного договору, що вказаний у позові №200436419 не відповідає такому номеру відповідно до наданих позивачем доказів №200436450. Позивач не надає пояснень, чому існує така невідповідність та які її причини. Отже, надані позивачем електронні копії письмових доказів не можуть бути достовірними доказами укладення кредитного договору №200436419 від 20.01.2016. Також, зі сторони ПАТ «Банк Михайлівський» заява від 20.01.2016 №200436450 підписана гр. Голованова, право підпису якої та повноваження встановити неможливо, оскільки позивачем не надано відповідно довіреність ПАТ «Банк Михайлівський», якою банк уповноважує цю особу укладати від його імені кредитні правочини. Отже, твердження позивача, що кредитний догорів від 20.01.2016 №200436419 був укладений та є чинним не відповідає дійсності. Крім того, позивачем не надано жодного доказу щодо отримання відповідачем коштів на виконання кредитного договору від 20.01.2016 року №200436419. Також, позивач надав виписки від 27.12.2023 за рядом особових рахунків, проте не надав пояснень, яке відношення дані особові рахунки мають до кредитного договору від 20.01.2016 року №200436419, які кошти на них обліковувались, як на підставі цих рахунків та виписок можна встановити розмір заборгованості за кредитним договором від 20.01.2016 року №200436419. Більш того, відповідно до заяви (оферти) від 20.01.2016 №200436450 позичальнику в ПАТ «Банк Михайлівський» відкрито рахунок № НОМЕР_1 , виписку з якого позивачем не надано. Інші рахунки в заяві не вказані. Також, кредитний договір було нібито укладено 20.01.2016, а виписки надані за період лише після 23.05.2016. Позивач не надав жодних доказів формування вказаних виписок саме Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Надані позивачем виписки додатки 8-21 до позову є недостовірними, неналежними та недопустимими. Отже позивачем не доведено надання коштів в кредит та наявність кредитної заборгованості відповідача. Крім того, відповідач не отримував жодних повідомлень про відступлення права вимоги, а також позивач не надав доказів, що таке повідомлення було надіслано відповідачу.
Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши заяву, перевіривши матеріали цивільної справи, встановив наступне.
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 березня 2024 року поновлено ТОВ «Діджи Фінанс» строк для звернення до суду з позовною заявою. Позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором № 200436419 від 20.01.2016 кредиту року в загальному розмірі 72 455 грн. 38 коп., яка складається з: суми інфляційних втрат - 20 999,08 грн. суми 3% річних - 4 252,03 грн, заборгованості - 47583,52 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Згідно ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та(або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Використання законодавцем в конструкції коментованої ст. 288 ЦПК України сполучника «і» дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна стверджувати про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Відповідач ОСОБА_1 у заяві про перегляд заочного рішення посилається на те, що він лише 19.06.2024 року дізнався про наявність спірного заочного рішення, коли зареєструвався в системі «Електронний Суд». Судові повістки відповідач ОСОБА_1 не отримував, а отже не був повідомлений належним чином про розгляд справи та не міг надати суду заперечення по суті позовної заяви, зокрема щодо розміру заборгованості та доказів підтвердження наявності заборгованості.
Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що провадження у справі № 645/416/24 відкрито ухвалою суду від 26.01.2024 року і в той же день відповідачу ОСОБА_1 направлено копію позову з додатками та судову повістку за адресою, зазначеною в позові.
Реєстрація відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджувалась довідкою про зареєстрованих в житловому приміщенні осіб Реєстру територіальної громади м. Харкова від 25.01.2024 року.
За даними, які є в наявності в матеріалах справи відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, відповідач ОСОБА_1 у своїй заяві про перегляд заочного рішення зазначає адресу реєстрації свого місця проживання, як: АДРЕСА_1 .
Згідно ст. 44 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Зі змісту п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України вбачається, що судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд зауважує, що на момент розгляду справи, суду не було надано відповідачем жодних відомостей щодо зміни місця його проживання/перебування.
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Окрім того, інформація щодо розгляду справи розміщена на офіційному сайті «Судова влада», який є у загальному доступі.
Отже, посилання відповідача на обставини неповідомлення про розгляд справи не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
Таким чином, доказів на підтвердження поважності причин неявки відповідача до суду, останнім надано не було. Справа розглянута на підставі наявних доказів, які досліджені судом у повному обсязі.
Водночас, з'ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
Також, суд вважає, що в заяві про перегляд заочного рішення відсутні посилання на будь-які докази, які мають істотне значення для справи, які не були досліджені судом при винесенні заочного рішення, оскільки обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є непогодженням з винесеним рішенням по суті та обґрунтуванням апеляційної скарги.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що відсутні підстави для скасування заочного рішення суду, а тому заяву про перегляд заочного рішення необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 247, 288 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11.03.2024 року по цивільній справі № 645/416/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- залишити без задоволення.
Роз'яснити заявнику, що заочне рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду в загальному порядку, встановленому ЦПК України - в 30-ти денний строк з дня складення повного судового рішення про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://fr.hr.court.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.
Суддя Г. С. Шевченко