Справа № 645/505/24
Провадження № 2/645/851/24
10 вересня 2024 року місто Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :
головуючого судді - Сілантьєвої Е.Є.,
за участю секретаря судових засідань - Ятлової Ю.В.,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів),-
встановив:
ТОВ «Споживчий центр» звернувся з позовом до суду, в якому просять стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» грошові кошти в сумі 5000 грн., як безпідставно набуте майно без достатньої правової підстави та суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.08.2019 року об 10:33 ТОВ «Споживчий центр» перерахувало на картку № НОМЕР_1 , яку було надано ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 5000грн., що підтверджується квитанцією ТОВ «ФК «Елаєнс» №160570551 від 16.08.2019р. про перерахування грошових коштів у розмірі - 5 000,00 грн. Довідкою від 02.04.2020р. ТОВ «ФК «Елаєнс» (ліцензія на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків №21 від 20.11.2014р. - інформація у відкритому доступі на сайті НБУ за посиланням - https://nbu1.bank.gov.ua/files/nonbank_licensed_valid_perkosh.pdf), яке безпосередньо здійснювала переказ цих грошових коштів на підставі договору №07102016-03 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 20.12.2016р., про успішне перерахування платежу у розмірі - 5 000,00 грн. отримувачу платежу. Відповіддю АТ «Альфа-Банк» №32270-53-б/б від 03.04.2020р. на запит ТОВ «ФК «Елаєнс», відповідно до якої грошові кошти були успішно перераховані на карту отримувача. Перерахування вказаних грошових коштів було здійснено на підставі поданої Відповідачем в електронному вигляді заявки та акцепту, які як вважає суд першої інстанції не укладалися сторонами, що було враховано при винесені постанови Харківського апеляційного суду від 24.07.2020 по справі №645/6589/19. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав недоведеним факт укладання сторонами договору фінансового кредиту №16.08.2019-100001152 від 16.08.2019 року, оскільки позивач не довів обставин щодо ідентифікації особи відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, також суд першої інстанції вважав недоведеним факт перерахування коштів відповідачу за вказаним кредитним договором, окрім цього вважав, що позивачем не надано належних доказів про видачу кредиту відповідачу, не надано доказів того, що відповідач користувався кредитом чи погашав його, оскільки розрахунок заборгованості, який долучений до позовної заяви, не є первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують видачу відповідачу кредиту та нарахування відсотків та рух коштів по кредитному рахунку. Оскільки ОСОБА_1 не підписував заявку та акцепт, які є невід'ємними частинами кредитного договору, грошові кошти ним були отримані безпідставно.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на те що кошти, які отримані відповідачем від ТОВ «Споживчий центр» є безпідставно набутими, а тому до відносин, які виникли між ними підлягає застосуванню ст.1212 ЦПК України.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31.01.2024 року відкрито провадження по справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та витребувано для залучення до матеріалів справи належним чином посвідченні та документально підтверджені докази.
30.07.2024 з АТ КБ «Приватбанк» надійшла витребувана судом інформація.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. У матеріалах справи міститься клопотання представника позивача за довіреністю - Шкаленко Є.В. про розгляд справи без участі представника, в якому вона підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Відповідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування). Причини неявки відповідач суду не повідомляв, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв'язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами судового процесу докази, суд встановив наступне.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що згідно платіжного документа № 160570551 від 16.08.2019 року ТОВ «Споживчий Центр» перераховано на номер карти НОМЕР_2 грошові кошті в сумі 5000,00 грн., призначення платежу - 16.08.2019-100001152. (а.с.4).
Згідно довідки від 02.04.2020р. ТОВ «ФК «Елаєнс» безпосередньо здійснив переказ грошових коштів на підставі договору №07102016-03 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 20.12.2016р., успішно перерахував платіж у розмірі - 5 000,00 грн. отримувачу платежу.
Відповідно до відповіді АТ «Альфа-Банк» №32270-53-б/б від 03.04.2020р. на запит ТОВ «ФК «Елаєнс» - в рамках операції SFE71C076F6D0032E053AC11ЕС967361 від 16.08.2019 р., грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн. були успішно перераховані на карту отримувача НОМЕР_3 . Код авторизації: 092052, ARN: 74125359228000107435126, номер платежу на стороні ТОВ «ФК «Елаєнс» - 1142732602.
Відповідно до відповіді АТ КБ «Приват Банк» від 10.07.2024 № 20.1.0.0.0/7- 240709/73631 - на ім'я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_4 емітовану платіжну картку № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_5 ), на яку 16.08.2019 р. здійснено переказ коштів на суму 5000,00 UAH.
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.02.2020 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено. Вказаним рішенням суд вважав недоведеним факт укладання сторонами договору фінансового кредиту №16.08.2019-100001152 від 16.08.2019 року, оскільки позивач не довів обставин щодо ідентифікації особи відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, також суд першої інстанції вважав недоведеним факт перерахування коштів відповідачу за вказаним кредитним договором, окрім цього вважав, що позивачем не надано належних доказів про видачу кредиту відповідачу, не надано доказів того, що відповідач користувався кредитом чи погашав його, оскільки розрахунок заборгованості, який долучений до позовної заяви, не є первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують видачу відповідачу кредиту та нарахування відсотків та рух коштів по кредитному рахунку. Оскільки ОСОБА_1 не підписував заявку та акцепт, які є невід'ємними частинами кредитного договору, грошові кошти ним були отримані безпідставно.
Постановою Харківського апеляційного суду від 24.07.2020 заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.02.2020 залишено без змін.
Згідно з статтею 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Згідно з ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно на-буте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб із метою виникнення у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв'язку з зобов'язанням (правочином), але не відповідно до його умов.
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для ви-рішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
У відповідності ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона по справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.5 та ч.6 даної норми (статті 81 ЦПК України) докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає, що стороною позивача надано суду достатньо доказів безпідставності отримання відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів. Представник ТОВ «Споживчий центр» в позовній заяві, вказує, що позивач перерахував ОСОБА_1 16.08.2019 грошову суму 5000 грн. 00 коп., заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.02.2020 встановлено, що ОСОБА_1 не підписував заявку та акцепт, які є невід'ємними частинами кредитного договору, грошові кошти ним були отримані безпідставно, , а тому суд враховує, що перерахування позивачем грошових коштів відповідачу ОСОБА_1 вважаються безпідставним, та в даному випадку необхідно застосовувати до правовідносин, які виникли між сторонами по справі норми статті 1212 ЦК України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно отриманих грошових коштів ґрунтуються на вимогах матеріального права, є обґрунтованими та доведеними, а тому є всі правові підстави для їх задоволення, оскільки, позивачем надано суду достовірні докази про безпідставне збагачення відповідача за рахунок коштів позивача.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі від-мови в позові - на позивача.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме з відповідача на користь позивача стягуються витрати по оплаті судового збору в сумі 3028,00грн.
На підставі ст.ст. 12, 81, 83, 89, 141, 247, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ: 37356833, юридична адреса 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) грошові кошти в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн., як безпідставно набуте майно без достатньої правової підстави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00грн.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код за ЄДРПОУ: 37356833, юридична адреса 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А,
Представник позивача: адвокат Шкаленко Євген Васильович, діє на підстав на підставі положення про самопредставництво затвердженого 28.12.2023, адреса для листування: 05-200, Poland, Wolomin, st. Wilenska 12 apr 7, ІНФОРМАЦІЯ_2
відповідач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 .
Повний текс судового рішення складено 10.09.2024 року.
Головуючий суддя -