Справа №569/264/24
13 вересня 2024 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді: Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дубровицької міської ради Рівненської області про позбавлення батьківських прав,
Позивачка ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дубровицької міської ради Рівненської області та просить позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав, відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 27 серпня 2012 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, який рішенням суду від 03 серпня 2020 року - розірвано.
Від даного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач жодним чином не піклується про дітей, не цікавиться їх успіхами, станом здоров'я та навчанням, матеріально утримувати їх не допомагає. Він не забезпечує дітей необхідним харчуванням, медичним доглядом та лікуванням, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання. Відповідач не приймає участі у їх вихованні, не спілкується, не телефонує та не відвідував їх, хоча будь-яких перешкод для цього не існує. Всі питання щодо виховання дітей, вирішуються позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідача.
Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 27 липня 2020 року з відповідача на користь позивачки було стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте аліменти відповідач не сплачує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 120000,00 грн. Зазначене вище свідчить про те, що відповідач свідомо самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання неповнолітніх дітей, а тому на думку позивачки, позбавлення батьківських прав відповідача є необхідним для забезпечення прав дітей, так як відповідач своєю поведінкою жодним чином не впливає на їх виховання.
До початку розгляду від позивачки до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Від представника позивачки - адвоката Бевз Т.С. надійшла надійшла заява, у якій просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує, позов просить задоволити.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розміщене оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про його виклик (а.с.130) в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Від представника третьої особи: Органу опіки та піклування виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області, надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника.
Від представника третьої особи: Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дубровицької міської ради Рівненської області надійшла заява про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги позивача підтримує.
Суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 27 серпня 2012 року між позивачкою та відповідачем був укладений шлюб, який рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 03 серпня 2020 року - розірвано (а.с.12-13).
З копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 11 березня 2014 року та серії НОМЕР_2 від 30 жовтня 2015 року судом встановлено, що відповідач є батьком неповнолітніх дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10,11).
Згідно довідки №574 від 17 листопада 2023 року, виданої КП Яворівської міської ради «Житлокомунсервіс», до складу сім'ї ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає по АДРЕСА_1 входять: чоловік - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; дочка чоловіка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.24)
27 грудня 2022 року позивачка уклала шлюб із ОСОБА_5 , про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 27 грудня 2022 року (а.с.9).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.
Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Також у своїй практиці, зокрема у справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 150 СК України батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. 1, 2 ст. 155 СК України).
Відповідно до статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3)жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.
У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства", виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до статті 8 вказаного Закону, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно пункту 15 цієї постанови позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.
Згідно ч.1,2 ст. 27 вказаної Конвенції, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Як вбачається із характеристики Яворівської початкової школи Яворівської міської ради Львівської області №01-24/37 від 16 серпня 2023 року, учениці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , систематично відвідують заняття у школі. Мають високі досягнення у навчанні, є учасниками учнівського самоврядування класів, беруть активну участь у позаурочному житті своїх класів. Діти виховані, товариські, завжди охайні, доглянуті, забезпечені усім необхідним для навчання в закладі освіти. Мати учениць ОСОБА_1 регулярно спілкується з педагогами, які навчають її дітей, бере активну участь у шкільному житті дітей. Постійно відвідує батьківські збори, допомагає в організації позакласних заходів, забезпечує участь дітей у навчальних екскурсіях, моніторить навчальні досягнення дітей, тощо. Дівчат до школи приводить і забирає матір. Батько, ОСОБА_2 контакту зі школою, де його діти навчаються, не підтримує, на батьківські збори не з'являється, із учителями не спілкується (а.с.19).
Відповідно до характеристики №09-1065 від 31 липня 2023 року, виданої виконавчим комітетом Дубровицької міської ради, відносно ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , скарг та нарікань від сусідів та жителів міста до міської ради не надходило (а.с.17).
Крім того, як вбачається із довідки за вих. №1/08 від 01 серпня 2023 року, виданої ТОВ «Арахісова паста Том», ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працювала на посаді комірника з 01 липня 2022 року по 03 жовтня 2022 рік. Заперіод перебуваннянавказаній посаді,зарекомендувала себе, як привітний і сумлінний працівник, вміє організувати робочий процес і проконтролювати якість виконуваної роботи, відповідно до поставлених завдань. Завдання керівництва виконує якісно і в установлений строк. У непередбачених ситуаціях може самостійно прийняти правильне рішення. Має такі важливі для працівника риси, як пунктуальність і можливість одночасно тримати під контролем велику кількість справ і завдань. У колективі з усіма підтримує рівні, дружні відносини і користувалась повагою у керівництва (а.с.18).
З матеріалів справи встановлено, що відповідач не допомагав матеріально утримувати дітей, тому позивачка була змушена звернутися до суду із позовом про стягнення з нього аліментів. Так, рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 27 липня 2020 року позов був задоволений та з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн. на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суду, а саме з 05 травня 2020 року та проводити стягнення до досягнення дітьми повноліття з проведенням індексації відповідно до Закону, у зв'язку з чим видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження (а.с.15-16).
Згідно розрахунку заборгованості №209547 від 01 вересня 2023 року, виданого відділом Державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, станом на 01 вересня 2023 року, у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 120000,00 грн. (а.с.20, 21, 22-23).
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Із висновку Органу опіки та піклування - виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області встановлено,що з 27 серпня 2012 року ОСОБА_8 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 03 серпня 2020 року у справі № 949/188/20, було розірвано. Під час спільного проживання в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу, неповнолітні діти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , залишилися проживати разом з матір'ю, в м. Дубровиця Сарненського району Рівненської області, а батько дітей - ОСОБА_2 , переїхав проживати у м. Рівне. 27 грудня 2022 року ОСОБА_8 уклала шлюб із ОСОБА_5 , після чого переїхала проживати разом із дітьми за адресою: м. Яворів Львівської області. На даний час неповнолітні діти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 проживають разом з матір'ю та перебувають на повному її утриманні. Батько дітей - ОСОБА_2 проживає окремо та жодного з покладених законом на батьків обов'язків не виконує, не бере участі у вихованні, навчанні дітей, матеріально не допомагає. Всі питання щодо виховання дітей вирішуються матір'ю самостійно без участі та підтримки батька. Він повністю ухилився від виконання своїх батьківських обов'язків, жодним чином не цікавиться життям своїх дітей, не відвідує їх за місцем їхнього проживання, ні за місцем навчання, не турбується про їх фізичний та духовний розвиток, не цікавиться здоров'ям, не виявляє інтересу до умов забезпечення, утримання та проживання, не надає моральної та матеріальної підтримки, ухиляється від сплати аліментів на дітей. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 жодного разу не з'явився, про час і місце засідання був повідомлений в телефонному режимі та рекомендованим листом за місцем його проживання, прохання перенести справу, у зв'язку з неможливістю прибути на комісію до служби у справах дітей Яворівської міської ради Львівської області не надходило. За результатом розгляду засідання комісії з питань захисту прав дитини від 14 червня 2024 року, виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.120, 121-122).
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст. 150 та ст. 180 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріально забезпечувати та утримувати її.
Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав по відношенню до своїх дітей за ухилення від виконання батьківських обов'язків.
При ухваленні рішення суд, відповідно до вимог п. 2 Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., також враховує, що дитині повинні бути надані можливості і сприятливі умови, які б дозволили їй розвиватися розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи і гідності при найвищому забезпеченні інтересів дитини.
Згідно статтей 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991р., № 780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов'язок матері і батька це обов'язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Приписами вказаної Конвенції, Закону України «Про охорону дитинства», Європейської Конвенції «Про здійснення прав дітей», ратифікованої Україною 03.08.2006 р., Конвенції «Про юрисдикцію, право, яке признається, виконується та співробітництво стосовно батьківської відповідальності та міру захисту дітей», ратифікованої Україною 14.09.2006 р., гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків, що не суперечить вимогам ст.150 СК України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21), Верховний Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Також Верховний Суд зауважив, що сам по собі факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
Будь-яких доказів, які б свідчили про бажання відповідача встановити спілкування із дітьми, сприяти їх матеріальному забезпеченню та приймати участь в їх житті, відповідачем не подано. Натомість суд звертає увагу, що відповідач, будучи належним чином повідомлений, жодного разу не з'явився в судове засідання без поважних причин, що, на думку суду, не може свідчити про його бажання виправитись. Жодних дій, які б реально свідчили про його бажання підтримувати зв'язок із дітьми, займатися їх вихованням та утриманням, відповідачем не вчиняється. Натомість його неявка в судові засідання свідчить про відсутність інтересу, байдужість до дітей та про відсутність реального бажання змінити свою поведінку. Разом із тим, як встановлено в судовому засіданні, діти повністю знаходяться на забезпеченні матері, яка самостійно їх виховує та дбає про їх розвиток.
На підставі наданих суду доказів, судом встановлено, що відповідач ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться їх успіхами та станом здоров'я, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя. Він не забезпечує їх необхідним харчуванням, медичним доглядом та лікуванням, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання. Він не спілкується з дітьми, не створює умов для отримання ними освіти, не виявляє турботи та інтересу до їх життя, не розуміє їх потреб, не надає підтримки, внаслідок чого створились умови, які шкодять інтересам дітей. Він не виконує покладених на нього законом обов'язків щодо педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дітей. Вищезазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює, як ухилення відповідача від виховання своїх дітей, свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками та відсутності серйозного ставлення до дітей, байдужості до їх долі.
Аналізуючи зазначені обставини справи, суд приходить до висновку, що є достатні підстави вважати, що в діях відповідача є свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками, повна байдужість до подальшої долі та життя своїх дітей, що можна кваліфікувати як свідомо обрану ним винну поведінку у формі бездіяльності, внаслідок якої він повністю самоусунувся від виконання таких обов'язків, покладених на нього законом та нормами суспільної моралі, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками та байдуже відноситься до долі дітей.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками щодо дітей є наслідком його винної поведінки та є підставою для позбавлення його батьківських прав, а тому, виходячи з наведених норм закону, встановлених судом обставин справи і визначених відповідно до них правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав є обґрунтованими, правомірними і доведеними, оскільки позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 буде відповідати інтересам дітей.
Крім того, позбавлення відповідача батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє відповідача прав на спілкування з дітьми і побачення з ними, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
На підставі ст.ст.19, 141, 150, 155, 164-166, 180-183, 191 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. 5 Закону України "Про судовий збір" ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дубровицької міської ради Рівненської області про позбавлення батьківських прав - задоволити.
Позбавити ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав, відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована по АДРЕСА_2 , фактично проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , паспорт громадянина НОМЕР_5 від 16 січня 2023 року, орган, що видав 5617.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований по АДРЕСА_2 , фактично проживає по АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий 29 листопада 2006 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області.
Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області, вул. Львівська, 15, м.Яворів Львівської області, код ЄДРПОУ: 04056032.
Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дубровицької міської ради Рівненської області, вул. Воробинська, 16, м.Дубровиця Сарненський район Рівненська область, код ЄДРПОУ 05390997.
Суддя:підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області Оборонова І.В.