Справа № 524/8072/24
Провадження №2/524/2842/24
16.09.2024 року м.Кременчук
Суддя Автозаводського районного суду міста Кременчука Алексашина Н.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про зняття арешту з майна, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці про зняття арешту з майна.
В позові вказала, що вона є власницею 2/3 частин квартири АДРЕСА_1 .
Напочатку липня 2024 року позивачка вирішила подарувати належну їй частку квартири, однак, не змогла цього зробити, оскільки виявилось, що на всю квартиру накладено арешт.
Арешт накладено постановою Автозаводського ВДВС у місті Кременчуці від 08.04.2004 року, на підставі виконавчого листа, виданого Козельщинським районним судом Полтавської області №11-71 від 03.10.2000. Боржником за вказаним виконавчим листом є син позивачки - ОСОБА_2 . Виконавчий лист передбачає стягнення в сумі 17924 грн. на користь підприємства «Світанок». Крім того, постанова передбачає стягнення на користь держави 1792,4 грн.
З вказаною постановою про накладення арешту позивачка не згодна, оскільки боржнику ОСОБА_2 належить лише 1/6 частина квартири, тоді як їй - 2/3 частини.
На звернення ОСОБА_2 Автозаводським відділом ДВС надано відповідь з переліком виконавчих проваджень, які перебували на виконанні відділу. Боржнику рекомендовано сплатити борги за виконавчими документами.
Позивачка посилається на те, що у цьому переліку відсутня підстава арешту - рішення Козельщинського районного суду Полтавської області та постанова про стягнення виконавчого збору по виконанню виконавчого листа Козельщинського районного суду від 03.10.2000 року.
Позивачка прохає скасувати арешт накладений на квартиру АДРЕСА_1 , зобов'язати відповідача припинити обтяження - арешт.
В судове засідання позивачка не з'явилася, у позовній заяві заявила клопотання про розгляд справи без її участі.
Відповідач, Автозаводський ВДВС у місті Кременчуці направив до суду відзив на позовну заяву. У відзиві зазначив, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10.03.2005 №1748222 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 . Згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 08.04.2004 арешт накладено для забезпечення виконання виконавчого листа Козельщинського районного суду про стягнення зі ОСОБА_2 на користь СС «Світанок» боргу в розмірі 17924 грн. та судового збору на користь держави в розмірі 1792,40 грн. Також відносно ОСОБА_2 у відділі ДВС перебуває низка інших виконавчих проваджень, У боржника наявні невиконані зобов'язання за переліченими виконавчими провадженнями.
Також відповідач посилається на те, що зняття арешту можливе в разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби / приватного виконавця коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.
Треті особи, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися. Про розгляд справи повідомлені належним чином.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві приватної спільної сумісної власності належить 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 . Також власниками вказаної квартири на праві приватної власності є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким належить по 1/6 частині. /а.с.5/
На вказану квартиру накладено арешт на підставі повідомлення №720-24/5335 від 08.04.2004 ДВС Автозаводського управління юстиції. /а.с.6/
Згідно постанови від 08.04.2004 року ВДВС Автозаводського РУЮ арешт на квартиру накладено на підставі виконавчого листа №11-71 Козельщинського районного суду про стягнення зі ОСОБА_4 на користь СС «Світанок» боргу 17924 грн. та на користь держави виконавчого збору 1792,4 грн. /а.с.7/
Крім того, згідно відповіді Автозаводського ВДВС у місті Кременчуці, у відділі відносно боржника ОСОБА_2 перебували наступні виконавчі документи: - судовий наказ Автозаводського районного суду м.Кременчука №2-н-224/12 від 13.03.2012 про стягнення на користь ПАТ «Укртелеком» 252,29 грн.; - виконавчий лист Полтавського окружного адміністративного суду №813/50/14 від 02.04.2014 про стягнення на користь КОДІ 38280,40 грн.; - судовий наказ Автозаводського районного суду м.Кременчука №2-н-524/1486/14 від 17.09.2014 про стягнення на користь ПАТ «Полтаватеплоенерго» 314,20 грн.; - постанова батальйону патрульної поліції м.Кременчук № ЕАТ 7838928 від 30.09.2023 про стягнення штрафу в розмірі 40800 грн. Для зняття арешту боржнику необхідно сплатити борги за виконавчими документами, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження на загальну суму 76965,30 грн. /а.с.11/
Умови та підстави зняття арешту з майна врегульовані ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.3 ст.59 Закону у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.59 Закону підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.
Частина 5 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Суд звертає увагу на те, що в даному випадку Автозаводський відділ ДВС не є належним відповідачем.
Згідно частини 1 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. (постанова ВП ВС від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18)
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. (постанова ВС від 06 травня 2024 року у справі №725/3352/23).
Також суд звертає увагу позивачки на постанову ОП КЦС ВС від 07 листопада 2022 року у справі № 725/7187/19, у якій викладено наступні висновки.
Частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» розрахована на ті випадки, за яких вимогу про визнання права власності та про зняття з нього арешту заявляє особа, яка є одноосібним власником або співвласником подільної речі.
Очевидно, що нерозумним було б тлумачення, яке б передбачало можливість для одного із співвласників у спільній сумісній власності вимагати зняття арешту з неподільної речі в цілому чи навіть допускати конструкцію зняття арешту із «частки в спільній сумісній власності». Права та інтереси іншого співвласника в спільній сумісній власності на неподільну річ мають захищатися шляхом виплати компенсації.
Вимоги про звільнення майна з-під арешту, які ґрунтуються на праві власності на нього, є способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову), а сутність негаторного позову виключає застосування позовної давності.
Хоча наведені висновки ОП КЦС ВС від 07 листопада 2022 року зроблені у справі, у якій майно належало співвласникам на праві спільної сумісної власності, вони застосовні і до майна належного на праві спільної часткової власності, оскільки частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Отже, неможливе зняття арешту на частину речі, яка є неподільною.
Таким чином, враховуючи, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, а порушене право позивачки може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову до боржника/стягувача про визнання права власності на майно і зняття із нього арешту, у задоволенні заявлених вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст.4-13, 174-181, 209-250, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про зняття арешту з майна - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Алексашина Н.С.