Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1356/24
Провадження № 2/376/736/2024
"15" серпня 2024 р. Сквирський районний суд Київської області в складі:
Головуючого судді: Коваленка О.М.,
при секретарі: Щур Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Білоцерківської міської ради, служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про позбавлення батьківських прав,
Встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він ОСОБА_1 , 21 серпня 2014 року уклав шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 видане та зареєстроване відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві.
Від спільного проживання у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , зареєстроване та видане Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 04.04.2017 року та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , зареєстроване та видане Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) 04.09.2020 року.
Відразу після реєстрації шлюбу подружні стосунки між позивачем та відповідачкою були хорошими але з плином часу все змінилося у гіршу сторону. Непорозуміння траплялися все частіше. Як подружжя вони не проживають близько двох років. Діти проживають з позивачем, за місцем його проживання у АДРЕСА_1 , відповідачка не цікавиться доньками, не займається їх вихованням, не відвідує, не цікавиться їхнім станом здоров'я, усувається від виконання батьківських обов'язків по відношенню до своїх дітей.
Відповідачка доглядає свою матір ОСОБА_5 , яка є інвалідом другої групи та за станом здоров'я не може обходитись без сторонньої допомоги.
Відповідачка матеріально дітей не утримує, не цікавиться станом здоров'я, фізичним та духовним розвитком. Не шукає можливості побачитись.
Доньки перебувають повністю на вихованні та утриманні позивача, він дбає про них, забезпечує всім необхідним. На обліку у психіатра та нарколога не перебуває.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Підстави позбавлення батьківських прав наведені у ст. 164 СК України, а саме визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Статтею 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Оскільки, діти мешкають разом з позивачем, тому останній має право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.
Вищезазначені обставини, змушують позивача звернутися до суду з даним позовом, а тому позивач ОСОБА_1 просить суд:
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженку і жительку м. Сквира, Білоцерківського району, Київської області, відносно малолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визначити постійним місцем проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явивсь, подав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та не проводити фіксування судового засідання технічними засобами (а.с.25).
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надала до канцелярії суду заяву, в якій просила провести розгляд справи без її участі, та без застосування фіксування судового засідання технічними засобами, позовні вимоги визнала у повному обсязі (а.с.26).
Представники третіх осіб - органу опіки та піклування Білоцерківської міської ради, служби у справах дітей Білоцерківської міської ради в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с.46,47), відзив до суду не надсилали, причини неявки суду не повідомляли.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 21 серпня 2014 року уклав шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 видане та зареєстроване відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві (а.с.12).
Від спільного проживання у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , зареєстроване та видане Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 04.04.2017 року (а.с.14) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , зареєстроване та видане Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) 04.09.2020 року (а.с.13).
Відразу після реєстрації шлюбу подружні стосунки між позивачем та відповідачкою були хорошими але з плином часу все змінилося у гіршу сторону. Непорозуміння траплялися все частіше. Як подружжя вони не проживають близько двох років. Діти проживають з позивачем, за місцем мого проживання у АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями Витягів з реєстру територіальної громади (а.с.11,15,16).
Відповідачка ОСОБА_2 проживає та зареєстрована окремо від відповідача та своїх малолітніх дітей, що підтверджується копією Витягу з Реєстру територіальної громади (а.с.10).
Відповідачка ОСОБА_2 не цікавиться доньками, не займається їх вихованням, не відвідує, не цікавиться їхнім станом здоров'я, усувається від виконання батьківських обов'язків по відношенню до своїх дітей.
Як відомо позивачу, відповідачка доглядає свою матір ОСОБА_5 , яка є інвалідом другої групи, що підтверджується копією Пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 (а.с.20) та за станом здоров'я не може обходитись без сторонньої допомоги.
Відповідачка матеріально дітей не утримує, не цікавиться станом здоров'я, фізичним та духовним розвитком. Не шукає можливості побачитись.
Доньки перебувають повністю на вихованні та утриманні позивача, він дбає про них, забезпечує всім необхідним. На обліку у психіатра та нарколога не перебуває.
Проаналізувавши вищевказану інформацію судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 не цікавиться розвитком доньок, їх здоров'ям та харчуванням. Мати не виявляє щодо дітей материнської турботи. Фактично, відповідачка самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та матеріальному забезпеченню своїх дітей.
Доньки перебувають повністю у позивача на вихованні та утриманні, останній дбає про них, забезпечує усім необхідним.
Відповідачка ОСОБА_2 не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно малолітніх доньок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , про що подала заяву про визнання позовних вимог (а.с.26).
Вищезазначені обставини свідчать про фактичну можливість, але вольове не бажання виконувати відносно дітей батьківські обов'язки покладені на відповідачку законом. Вихованням та утриманням дочок займається позивач. Позивачем створені всі умови для нормального розвитку дітей.
Відповідачка повністю ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не проявляє до дочок батьківської любові, уваги та турботи, її поведінка негативно впливає на дітей.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачка ОСОБА_2 здоров'ям та розвитком дочок не цікавиться.
В силу ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України « Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя , достатній для її фізичного , інтелектуального , морального , культурного , духовного і соціального розвитку . Батьки або особи , які їх заміняють , несуть відповідальність за створення умов , необхідних для всебічного розвитку дитини , відповідно до законів України .
Відповідно до ч. ч.8,10 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ст.151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
В ст.155 СК України вказано, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У ч.1,2 ст.157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Відповідно до ст.141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки стосовно дитини. Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду. Частиною 1 ст.164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.
В ч.1 п.2 ст.164 СК України вказано, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.п.15, 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» із змінами, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надаються дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, та і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Такими особами є один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років.
Судом встановлено, що малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають разом з позивачем по справі за однією адресою та позивач є їх батьком, а тому позивач ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 165 СК України має право звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав відповідачку.
За таких обставин та з урахуванням всього наведеного суд вважає за необхідне позбавити відповідачку батьківських прав, щодо малолітніх дочок - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки судом встановлено, що відповідачка ухиляється без поважних причин від виконання своїх батьківських обов'язків, вихованням дочок, піклуванням про їх всебічний розвиток, про стан здоров'я не займається, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками щодо дітей, також надала суду заяву про визнання позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Частиною 3 ст.166 СК України передбачено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину . Аналогічна позиція виражена і в абз. 7 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року в якому вказано , що одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Згідно з вимогами с т. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
За таких обставин та відповідно до вимог ст. 166 СК України суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 09.05.2024 року (день пред'явлення позову ) і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р. (ратифікована Україною 27.02.1991р., дата набуття чинності для України 27.09.1991р.), ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.7,19,141, 150, 151, 155, 157, 164, 165,166,191 СК України, п. п. 15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. ст. 2,4,12 , 13 , 76,81, 200,206,211,247,258 ,259, 263-265 , 273, 351,352,354,430 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Білоцерківської міської ради, служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити в повному обсязі.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженку і жительку м. Сквира, Білоцерківського району, Київської області, відносно малолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визначити постійним місцем проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 09.05.2024 року (день пред'явлення позову) і до досягнення дітьми повноліття.
З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: О.М. Коваленко