Справа № 362/406/24
Провадження № 2/362/1137/24
26 серпня 2024 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участю секретаря Тельнової О.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без фіксування технічними засобами на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором,
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості: за Договором позики №74181895 в розмірі 15 714,16 грн., з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості по основною сумою боргу; 10 714,16 грн. - сума заборгованості за відсотками. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.07.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 774181895 від 04.07.2022 року.
14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги Боржників, вказаним у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників № 7 до Договору факторингу № 14/06/21 від 21.04.2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача за Договором позики № 74181895 від 04.07.2022 року в сумі 15 714,16 грн., з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 714,16 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умовамдоговору позики, незважаючи на неотримання повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості ні на рахунки ТОВ "ФК"ЄАПБ", ні на рахунки попереднього кредитора.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30.01.2024 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 38).
Представник позивача, в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив слухати справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримують, проти ухвалення заочного рішення не заперечують (а.с. 4, зворотна сторона).
ОСОБА_1 , який належним чином повідомлявся про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження за можливим місцем проживання (а.с.42, 46, 51) та в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України (а.с.44, 52) не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, та клопотань до суду не направляв, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутністю відзиву відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.
Судом установлено, що 04.07.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 74181895 від 04.07.2022 року (а.с. 6-7).
Згідно п.2.1. договору сума позики складає 2 100,00 грн.
14.06.2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до якого ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги Боржників, вказаним у Реєстрі боржників (а.с. 11-12).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача за Договором позики № 74181895 від 04.07.2022 року в сумі 15 714,16 грн., з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 714,16 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.16).
Між сторонами по справі існує спір щодо виконання договірних зобов'язань сторонами за договором кредиту, у яких відбулась заміна кредитора шляхом відступлення первісним кредитором новому кредитору право вимоги до боржника у розмірі невиконаного позичальником зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування коштами.
Згідно з положеннями статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ст.6, ч.1 ст. 627 та ч.1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч.1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагається. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України або ГК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису (при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або сім-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання відпозичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, жодних доказів перерахування сум кредитних коштів відповідачу позивач суду не надав по кредитним договорам та договору позики.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Виписка по рахунку відповідача є первинним документом, а тому - належним доказом на підтвердженням факту наявності боргу за договором кредиту. Окрім того, з такої виписки можна достовірно встановити розмір заборгованості за договором кредиту, та перевірити правильність наданого Позивачем розрахунку.
Слід зазначити, що належним, допустимим і достовірним доказом заборгованості за договором кредиту - первинним документом - є не наданий позивачем розрахунок заборгованості, який він здійснив на власний розсуд, і який не може перевірити суд без первинних документів. Такий статус первинного документу має саме виписка по рахунку, що підтверджується Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року, тому саме вона є належним доказом при вирішенні спору про стягнення заборгованості за кредитним договором або інші докази, що підтверджують надання (перерахування) коштів Відповідачу.
Такі регістри, як, зокрема, особові рахунки та виписки з них обов'язково мають складатися на паперових та/або електронних носіях. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75).
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Однак доказів, які підтверджують факт наявності заборгованості, а також достовірних доказів, що підтверджують її розмір, а саме - первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Позивач не надав по Договору позики № 74181895 від 04.07.2020 року.
Надані позивачем копія Актів прийому-передач Реєстру боржників за договорами факторингу, копії витягу з Реєстру боржників до договору факторингу та особовий розрахунок заборгованості за відсутності виписки по рахунку відповідача, яка є первинним документом, - не є достатнім доказом на підтвердження фактів наявності заборгованості за кредитним договором та її розміру. Також суд позбавлений можливості перевірити достовірність цього доказу за відсутності виписки по рахунку Відповідача.
Представником позивача суду не було надано належним чином виписку по рахункам відповідача в розумінні ст. 76, 77 ЦПК України.
Враховуючи, що: позивач не надав суду виписку по рахунку відповідача, яка є первинним документом, або ордер про перерахування коштів, а відтак - належним, допустимим та достовірним доказом на підтвердження факту наявності боргу за договорами кредиту та позики, суд позбавлений можливості перевірити факти, що входять до предмета доказування у справі.
Крім того, у відповідності до вимог ст. 512, 514, 517 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ч.1 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до п.1.3 Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, Клієнт зобов'язується протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту переходу до фактора Права Вимоги готує письмові повідомлення Боржникам про відступлення Клієнтом Прав Вимоги Заборгованості Фактору та передає їх Клієнту.
Відповідно до правових позицій Судової палати у цивільних справа Верховного Суду України, викладених у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за Договорами, а також що первісний кредитор звертався до суду із вимогами до відповідача.
Також, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підтвердження переходу права вимоги до відповідача в якості доказів надав лише окремі аркуші Договорів факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, укладених між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Враховуючи, що позивач не надав суду виписку по рахунку відповідача, яка є первинним документом, або ордер про перерахування коштів, а відтак - належним, допустимим та достовірним доказом на підтвердження факту наявності боргу за договорами кредиту, а також не надано повний текст договору факторингу, що позбавляє суд можливості встановити в повній мірі обставини справи, належних доказів на обґрунтування вимог стосовно того, що до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Судовий збір сплачений позивачем при подачі позову до суду, в силу ст. 141 ЦПК України в разі відмови в позові, відшкодуванню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами статтями 11, 202, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, статтями 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенніпозову Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ФінансоваКомпанія «Європейськаагенція зповернення боргів'до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за Договором позики - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .
Текст рішення складено 02.09.2024 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко